У XVIII ст. на хвилі Просвітництва стала популярною ідея, що мудрий монарх на престолі зможе стати гарантом проведення реформ в державі. Це отримало назву "освічений абсолютизм". Яскравим прикладом цього є реформи в Австрійській імперії.
Реформи в даній державі пов'язують з такими правителями як Марія-Терезія та Йосиф ІІ.
З чого ж все почалося? Імператор Карл VI Габсбурґ (1711-1740) не мав синів, тому він видав "прагматичну санкцію" ― документ, який дозволяв передавати його титули по жіночій лінії. Тому, після його смерті успадкувати все мала дочка, яку звали Марія-Терезія. Але багато держав цього не визнали і почалася війна за австрійську спадщину (1740-1748). Зрештою, сторони домовилися, що за Габсбурґами збережеься імператорська корона, але вони втрачали Сілезію. Формально імператором був чоловік Марії-Терезії Франц Стефан Лотаринзький (1745-1765), але реальна влада була в неї. Подібна ситуація була і тоді, коли імператором став їхній син Йосиф ІІ (1765-1790), бо Марія-Терезія зберігала за собою владу аж до смерті в 1780р.
Реформи Марії-Терезії почалися ще під час війни за австрійську спадщину і тривали аж до її смерті.
Адміністративні реформи
Заради посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд. Щоб покращити облік державних і адміністративно-правових грамот і актів, заснували центральний палацовий, надвірний і державний архіви.
Військова реформа
Для успішного ведення війни проти ворогів провели військову реформу, за якою остаточно відмовлялися від найманців і замінили їх рекрутськими наборами. Рекрутська служба ставала пожиттєвою. Набори до армії відбувалися в окремих округах в основному з бідних станів населення.
Судова реформа
Суди переходили під контроль держави, феодали втратили врлив на судочинство. В 1768 р. було розроблено новий кримінальний та цивільний кодекси. Було обмежено смертну кару та заборонено тортури.
Податкова реформа
Все населення було обкладено податками, навіть дворяни і духовенство. Провели перепис населення та стали вести облік майна, що перебувало у власності. Внутрішні мита скасували. Разом з тим підвищили зовнішні мита, щоб захистити власне виробництво від іноземних товарів. Патент (так називався імператорський указ тоді) 1772 р. Марії-Терезії започаткував укладання інвентарів. У 1775 р. був введений "рустикальний" податок, тобто посімейний податок на кожне селянське господарство. Патентом 1775 р. Марія-Тереза забороняла панам вимагати у селян більше того, що зазначалось в інвентарях.
Церковна реформа
Імператори намагалися взяти церкву під контроль держави. Почали обмежувати діяльність монастирів та ордеру єзуїтів. Шлюб відокремили від церкви і держава взяла на себе функцію їх реєстрації. Подібне сталося із освітою.
Коли Йосиф ІІ нарешті став правити самостійно (1780-1790), реформи тільки посилилися.
Адміністративна сфера
В 80-х роках провів ряд реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії. З метою подальшої політичної централізації Йосиф II поділив країну на 15 округів, управління якими знаходилось в руках урядових комісарів. Проводилася уніфікація доволі строкатої Австрійської імперії. Йосиф ІІ намагався створити ефективний бюрократичний апарат в імперії.
Церковна сфера
1781р. ― патент про віротерпимість, яким гарантувалася свобода віросповідання та громадянська рівність християн-некатоликів з католицькою більшістю. На той час таке мало де можна було зустріти.
Провели секуляризацію ― в церкви забрали земельні володіння. Також було закрито багато монастирів. На колишніх монастирських землях утворилися домінії, підпорядковані віденському уряду.
Економічна сфера
Йосиф ІІ продовжив політику протекціонізму і намагався створити єдиний внутрішній ринок.
Судова сфера
Відбулося скасування смертної кари, яка була замінена іншими методами покарання.
Соціальна сфера
1781р. ― скасування кріпацтва і заміна його "підданством". Селянам надавалися такі особисті свободи, як право одружуватися без дозволу пана, віддавати своїх дітей до школи або ремесла, право вільно пересуватися, шукати вільних заробітків. Патентом 1785 р. усі землі, що знаходились у користуванні селян, проголошувалися рустикальними, тобто селянськими, а решта – домініальними. Поміщики не мали права переділяти чи скорочувати селянські земельні наділи. Рустикальні землі переходили у спадкове користування. В селах організовувалися громади зі своїми виборними представниками.
Під кінець правління Йосиф ІІ хотів повністю звільнити селянство, але не встиг цього зробити.
Євреї хоч і не отримали через окреме розпорядження повного зрівняння в громадянських правах, все ж набули значних прав, в яких їм досі відмовляли — їх допустили до ремесел, промислів, промислової діяльності та здобуття вищої освіти, було скасовано дискримінаційні приписи щодо одягу.
Реформи в Австрії і Україна
Як відомо, з 1772р. після першого поділу Речі Посполитої, Галичина перейшла під владу Габсбурґів. Тому, реформи стосувалися і тих українських земель. Спроби скасувати кріпосне право мали позитивне значення, оскільки вони послаблювали владу шляхти, яка була в більшості польського походження, над українським селянством.
Важливе значення для подальшого розвитку Галичини мала церковна реформа, запроваджена австрійським урядом. Перше, що зробив австрійський уряд, це зрівняв у правах і статусі уніатську та католицьку церкви, від чого тривалий час відмовлявся польський уряд. У 1774 р. Марія-Тереза запровадила нову офіційну назву уніатської церкви – греко-католицька, чим стверджувалася ідея рівності грецького і католицького віросповідання.
Реформи в даній державі пов'язують з такими правителями як Марія-Терезія та Йосиф ІІ.
З чого ж все почалося? Імператор Карл VI Габсбурґ (1711-1740) не мав синів, тому він видав "прагматичну санкцію" ― документ, який дозволяв передавати його титули по жіночій лінії. Тому, після його смерті успадкувати все мала дочка, яку звали Марія-Терезія. Але багато держав цього не визнали і почалася війна за австрійську спадщину (1740-1748). Зрештою, сторони домовилися, що за Габсбурґами збережеься імператорська корона, але вони втрачали Сілезію. Формально імператором був чоловік Марії-Терезії Франц Стефан Лотаринзький (1745-1765), але реальна влада була в неї. Подібна ситуація була і тоді, коли імператором став їхній син Йосиф ІІ (1765-1790), бо Марія-Терезія зберігала за собою владу аж до смерті в 1780р.
Реформи Марії-Терезії почалися ще під час війни за австрійську спадщину і тривали аж до її смерті.
Адміністративні реформи
Заради посилення центральної влади було створено Державну раду і центральний суд. Щоб покращити облік державних і адміністративно-правових грамот і актів, заснували центральний палацовий, надвірний і державний архіви.
Військова реформа
Для успішного ведення війни проти ворогів провели військову реформу, за якою остаточно відмовлялися від найманців і замінили їх рекрутськими наборами. Рекрутська служба ставала пожиттєвою. Набори до армії відбувалися в окремих округах в основному з бідних станів населення.
Судова реформа
Суди переходили під контроль держави, феодали втратили врлив на судочинство. В 1768 р. було розроблено новий кримінальний та цивільний кодекси. Було обмежено смертну кару та заборонено тортури.
Податкова реформа
Все населення було обкладено податками, навіть дворяни і духовенство. Провели перепис населення та стали вести облік майна, що перебувало у власності. Внутрішні мита скасували. Разом з тим підвищили зовнішні мита, щоб захистити власне виробництво від іноземних товарів. Патент (так називався імператорський указ тоді) 1772 р. Марії-Терезії започаткував укладання інвентарів. У 1775 р. був введений "рустикальний" податок, тобто посімейний податок на кожне селянське господарство. Патентом 1775 р. Марія-Тереза забороняла панам вимагати у селян більше того, що зазначалось в інвентарях.
Церковна реформа
Імператори намагалися взяти церкву під контроль держави. Почали обмежувати діяльність монастирів та ордеру єзуїтів. Шлюб відокремили від церкви і держава взяла на себе функцію їх реєстрації. Подібне сталося із освітою.
Коли Йосиф ІІ нарешті став правити самостійно (1780-1790), реформи тільки посилилися.
Адміністративна сфера
В 80-х роках провів ряд реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії. З метою подальшої політичної централізації Йосиф II поділив країну на 15 округів, управління якими знаходилось в руках урядових комісарів. Проводилася уніфікація доволі строкатої Австрійської імперії. Йосиф ІІ намагався створити ефективний бюрократичний апарат в імперії.
Церковна сфера
1781р. ― патент про віротерпимість, яким гарантувалася свобода віросповідання та громадянська рівність християн-некатоликів з католицькою більшістю. На той час таке мало де можна було зустріти.
Провели секуляризацію ― в церкви забрали земельні володіння. Також було закрито багато монастирів. На колишніх монастирських землях утворилися домінії, підпорядковані віденському уряду.
Економічна сфера
Йосиф ІІ продовжив політику протекціонізму і намагався створити єдиний внутрішній ринок.
Судова сфера
Відбулося скасування смертної кари, яка була замінена іншими методами покарання.
Соціальна сфера
1781р. ― скасування кріпацтва і заміна його "підданством". Селянам надавалися такі особисті свободи, як право одружуватися без дозволу пана, віддавати своїх дітей до школи або ремесла, право вільно пересуватися, шукати вільних заробітків. Патентом 1785 р. усі землі, що знаходились у користуванні селян, проголошувалися рустикальними, тобто селянськими, а решта – домініальними. Поміщики не мали права переділяти чи скорочувати селянські земельні наділи. Рустикальні землі переходили у спадкове користування. В селах організовувалися громади зі своїми виборними представниками.
Під кінець правління Йосиф ІІ хотів повністю звільнити селянство, але не встиг цього зробити.
Євреї хоч і не отримали через окреме розпорядження повного зрівняння в громадянських правах, все ж набули значних прав, в яких їм досі відмовляли — їх допустили до ремесел, промислів, промислової діяльності та здобуття вищої освіти, було скасовано дискримінаційні приписи щодо одягу.
Реформи в Австрії і Україна
Як відомо, з 1772р. після першого поділу Речі Посполитої, Галичина перейшла під владу Габсбурґів. Тому, реформи стосувалися і тих українських земель. Спроби скасувати кріпосне право мали позитивне значення, оскільки вони послаблювали владу шляхти, яка була в більшості польського походження, над українським селянством.
Важливе значення для подальшого розвитку Галичини мала церковна реформа, запроваджена австрійським урядом. Перше, що зробив австрійський уряд, це зрівняв у правах і статусі уніатську та католицьку церкви, від чого тривалий час відмовлявся польський уряд. У 1774 р. Марія-Тереза запровадила нову офіційну назву уніатської церкви – греко-католицька, чим стверджувалася ідея рівності грецького і католицького віросповідання.
Для підвищення рівня духовної освіти Марія-Тереза у 1774 р. при церкві св. Варвари у Відні заснувала Барберіум – семінарію для уніатів, яка у 1784 р. була перенесена до Львова, і стала головною з підготовки греко-католицького духовенства в Австрійської монархії.
Згортання реформ
Після смерті Йосифа ІІ в 1790р. на престол зійшов його рат Леопольд ІІ (1790-1792). Реформи починають уповільнюватися. А коли імператорм став Франц ІІ, син Леопольда ІІ ― реформи починають згортатися і відбуваться повернення до старих порядків.
Таким чином, в Австрійській імперії в другій половині XVIII ст. було проведено ряд прогресивних реформ. Вони мали змінити державу і зробити її більш розвиненою. Однак, внутрішній спротив змінам та міжнародна нестабільність призвели до їх сповільнення, а потім і до згортання. Через це держава Габсбурґів буде все більше відставати від провідних держав у ХІХ ст.
Після смерті Йосифа ІІ в 1790р. на престол зійшов його рат Леопольд ІІ (1790-1792). Реформи починають уповільнюватися. А коли імператорм став Франц ІІ, син Леопольда ІІ ― реформи починають згортатися і відбуваться повернення до старих порядків.
Таким чином, в Австрійській імперії в другій половині XVIII ст. було проведено ряд прогресивних реформ. Вони мали змінити державу і зробити її більш розвиненою. Однак, внутрішній спротив змінам та міжнародна нестабільність призвели до їх сповільнення, а потім і до згортання. Через це держава Габсбурґів буде все більше відставати від провідних держав у ХІХ ст.
Немає коментарів:
Дописати коментар