Золота доба Угорщини (XIV-XVст.)

XIV-XVст. для Угорського королівства був періодом розквіту. А чому так сталося, ми дізнаємося в блозі.

В 1301р. припинила своє існування династія Арпадів, яка правила Угорщиною з ІХ ст. Починається боротьба за владу. 

Карл Роберт Анжуйський з Неаполітанського королівства був запрошений до Угорщини і проголошений в 1301р. королем. Але магнати виступили проти і запросили на престол Вацлава з чеської династії Пржемисловичів. Але Вацлав реальної влади не мав і в 1305р. зрікся на користь Отто Віттельсбаха з Баварії. Але його вигнав Ласло Кан, воєвода Трансильванії,  і забрав всі королівські регалії. Карл Роберт нарешті зміг коронуватися в 1310р. і тепер вже остаточно став угорським королем. Йому довелося воювати з впливовими феодалами, наймогутнішим з яких був Мате Чак. Поступово Карл переміг кілька впливових родів до 1323р. 

Своєю столицею з 1323р. Карл зробив Вишеград. Після цього він почав проводити реформи в різних сферах. Відтепер для знаті єдиною можливістю для зростання була служба королю. Реформували королівські суди, які Карл Роберт взяв під свій контроль. Впорядкована була податкова система. В часи його правління були відкриті поклади солі в Трансильванії, які стали важливим джерелом доходів. З 1320-х рр. Угорщина стала провідним постачальником дорогоцінних металів на ринок. В зовнішній політиці Карл Роберт встановив дружні відносини з Владиславом Локетеком (король Польщі) та Іоанном Люксембурзьким (король Чехії). В Сербії він завоював частину території, але спроба підкорити Валахію в 1330р. завершилась поразкою. Карл виступив посередником в переговорах між Казимиром Великим (король Польщі в 1340-1370) та Іоанном Люксембурзьким досягши їх примирення. 

В 1342р. королем став його син Лайош Великий. На початку його правління йому довелося воювати в Неаполітанському королівстві, де в 1345р. був вбитий його брат Ендре. В 1348р. Лайош здобув Неаполь і проголосив себе його королем. Але епідемія чуми змусила угорців залишити Італію. Невдовзі Іоанна, жінка Ендре, разом з новим чоловіком зайняли Неаполь. Походи 1349 і 1350рр. не принесли успіху. За договором 1352р. Лайош зрікся претензій на неаполітанський трон. В 1345р. Лайош підкорив Хорватію і отримав порт Задар, але це викликало війну з Венецією, яка завдала угорцям поразки. В 1356р. Лайош почав нову війну з Венецією. В 1357р. Далмація повстала і перейшла до Угорщини, що закріпив договір 1358р. Після цього експансія була спрямована на Балкани. Проти Сербії в 1359 і 1361 рр. були організовані походи і вони визнали себе васалами. В 1365р. бан Боснії Твртко став васалом Лайоша. Спроба підкорити Болгарію в 1369р. була невдалою. Всього Лайош провів 30 закордонних кампаній. Разом з цим з північними і західними сусідами Лайош проводив мирну політику.

Лише в 1370-х рр. Лайош почав активно проводити реформи у внутрішній політиці. Він реорганізував канцелярію і судову систему. Юриспруденція стала більш уніфікованою. В управлінні державою стала приймати участь королівська рада, яка складалася з найближчого оточення короля. Ще в 1365р. в місті Печ був відкритий університет. В соціально-економічній сфері почався процес збільшення залежності селян від феодалів. 

Лайош ІІ помер в 1382р. не залишивши сина. В його були дві дочки: Марія і Ядвіґа. Ядвіґа стала королевою в Польщі, а Марія успадкувала Угорщину. Марія була заручена з Сигізмундом Люксембурзьким, сином імператора Священної Римської імперії. Угорська знать була проти передачі престолу по жіночій лінії і претендентом на корону бачила Карла Дураццо, короля Неаполя і представника Анжуйської династії.

 Сигізмунд пришвидшив укладання шлюбу і був досягнутий компроміс. Але невдовзі Сигізмунда змусили тікати і королем 31 грудня 1385р. став Карл Дураццо. Але він проправив 39 днів і був вбитий. Сигізмунд за допомогою баронської ліги в березні 1387р. коронувався в Угорщині.

Однак за перемогу Сигізмунду довелось заплатити передавши значну частину королівських володінь магнатам. Віднині барони отримали можливість впливати на політику держави. В цей же час до кордонів Угорщини підступили турки. В 1395р. Сигізмунд повернув на волоський престол Мірчу Старого, якого скинули турки. В 1396р. Сигізмунд вирушив в хрестовий похід проти Османів, але під Нікополем був розбитий. В 1397р. проти короля повстали магнати, але виступ придушили. В 1399-1401рр. Сигізмунд був відсутній в Угорщині, бо поїхав до Чехії. Коли він повернувся, його затримали в замку Буди. Через деякий час його відпустили. 

Невдовзі магнати запросили на престол Владислава, сина Карла Дураццо і неаполітанського короля, на престол і в 1403р. підняли повстання. Однак барони діяли не маючи згоди між собою і швидко були розбиті. Владислав залишив Далмацію на свого боснійського васала Хрвою і відступив. В 1408р. Сигізмунд розгромив Хрвою. 

Через Далмацію почалася війна з Венецією, оскільки Владислав продав права на ці території Венеції. До 1420р. республіка завоювала всю Далмацію і договір 1433р. закріпив це. Після розгрому магнатів Сигізмунд став опиратися на нову аристократію, яка була йому віддана. Король намагався збільшити кількість укріплених міст. Ще в 1405р. були зібрані представники міст на асамблею, де вільні міста звільнялись від податків на місцеву торгівлю і отримали право на власне судочинство. Невдовзі розробили Кодекс Буди, який став новим міським законодавством. Зміцнив Сигізмунд контроль над церквою, з 1404р. жодне папське розпорядження в Угорщині не діяло без підтвердження короля. 

В 1414-1418рр. завдяки Сигізмунду в Констанці скликали собор, який завершив розкол католицької церкви. Це збільшило авторитет короля. В 1419р. він успадкував від свого брата Вацлава Чехію, але тут йому довелося воювати з гуситами, які в 1419-1434рр. вели успішні бойові дії. В 1433р. Сигізмунд став імператором. Гуситські війни зачепили і окремі угорські землі, а їх вплив доходив до віддалених районів. Розбудовував Сигізмунд фортеці на півдні держави для захисту від турків. Зіткнення з турками 1428р. завершилось поразкою короля. 

В 1437р. Сигізмунд помер і не залишив спадкоємця. Наступником мав стати Альбрехт Габсбурґ. Він успадкував від Сигізмунда не лише Угорщину, а й корону імператора Священної Римської імперії і Чехію. Щоб стати королем Угорщини Альбрехт змушений був піти на поступки магнатам. Це ослабило владу короля. Альбрехт помер у 1439р. готуючись до походу проти туків. 

До влади прийшов польський король Владислав Яґеллон, який правив в Угорщині під іменем Уласло І (1440-1444). Під владою даного монарха було два королівства. Владислав прийняв участь у хрестовому поході проти Османів і загинув в битві під Варною. На угорський престол зійшов син Альбрехта Габсбурґа Ладислав, який через те, що народився після смерті батька отримав прізвисько "Постум" (Посмертний). В Угорщині він правив під іменем Ласло V (1445-1457). Регентом став Янош Гуньяді.

Янош Гуньяді був знатним угорським магнатом, що служив ще Сигізмунду та був баном Сереня. Він командував угорською обороною від турків на півдні. Брав участь у поході на Варну. В 1448р. був похід проти турків, який завершився поразкою на Косовому полі. В 1452р. регентство завершилось, але свого впливу Гуньяді не втратив. В цей час султан Мехмед ІІ взяв Константинополь і став просуватися на захід. Янош Гуньяді 22 липня 1456р. під Белградом розбив його і турки були спинені. Але в наступ після цього угорці не перейшли. Янош невдовзі помер під час епідемії чуми. 

В Угорщині почалося протистояння між Ладиславом Постумом і родом Гуньяді, в результаті якого король змушений був тікати в Прагу. Там він і помер 23 листопада 1457р. у віці 17 років. Із смертю цього Габсбурґа на деякий час припинилися спроби створити в Центральній Європі сильну державу.

В 1458р. королем Угорщини став Матяш Корвін (1458-1490), син Яноша Гуньяді. Окремі магнати виступили проти і запросили на престол імператора Фрідріха ІІІ Габсбурґа, який в 1459р. почав вторгнення. Але Матяш вистояв і в 1463р. було укладено угоду за якою Фрідріх визнавав його королем за 80 тисяч флоринів із збереженням права Габсбурґів на угорський престол. Матяш змінив систему оподаткування, ввівши «надзвичайний податок» і скасувавши звільнення від податків. Це збільшило його доходи на рік в 4 рази. Більшість з отриманих коштів пішли на зміцнення армії. Тепер разом з феодальним ополченням діяло наймане військо Гуньяді. 

В 1463р. він здобув перемогу над турками в Боснії взявши замок Яйце. Після цього була створена друга лінія оборони в Угорщині, яка знаходилась південніше лінії побудованої Сигізмундом. Однак більші наступальні дії Матяш провадив на західних кордонах. В 1468-1469рр. він здійснив успішний похід на Чехію, де його проголосили королем. Однак це викликало опір сусідніх держав і чеська корона перейшла до Владислава Яґеллона в 1471р. Між ними почалася війна. За договором 1478р. Матяш отримував Моравію і Сілезію, а Владислав зберігав лише Чехію. В 1476р. Матяш одружився на Беатрисі, дочці неаполітанського короля Фердинанда І. Маючи союзників він вирішив поборотися за імператорську корону. В 1482 – 1487рр. він провів успішну війну проти Фрідріха ІІІ і захопив Штірію і Нижню Австрію. Своєю столицею Матяш Корвін зробив Відень. 

Матяш Хуньяді був відомим меценатом, на культуру і науку він виділяв великі кошти. Відомою була бібліотека Корвіна, де було зібрано більше 2 тисяч томів книжок. 

6 квітня 1490р. Матяш Корвін і угорський престол став вакантним. Із його смертю завершується "золота доба Угорщини".