Утворення єдиної англійської держави та її боротьба з вікінгами в IX – XI ст.

На початку IXст. В Англії було 7 англосакських королівств: Нортумбрія, Мерсія, Східна Англія, Вессекс, Ессекс, Суссекс, Кент. В 829р. король Вессексу Екберт (802 – 839) об’єднав всі ці королівства. 

Однак саме в цей час вікінги починають робити свої набіги на Англію. Почалася боротьба англійців з вікінгами, які переважно були з Данії. В 851р. король Вессексу Етельвульф зібрав велику армію і завдав серйозної поразки вікінгам, які вже розграбували Кентербері і Лондон. З середини IX ст. нормани починають будувати опорні пункти на узбережжях і з них починають спустошувати внутрішні райони країн. В якості таких для нападів на Англію вони використовували острови Тенет і Шеппей. Але після поразки 851р. вони пішли іншим шляхом — через Східну Англію. 

Тут в 865р. висадилось величезне данське військо. Легенди говорять, що військом керували сини Раґнара Лодборґа — найзнаменитішого данського вікінга. На відміну від попередників, це військо вирушило вглиб Англії, спустошуючи її. В 866р.була окупована Східна Англія і Йорк. Так було знищено Нортумбрію — королівство на Півночі Англії. Скоро загинув і король Східної Англії Едмунд. В 870р. данське військо вторгнулося в Вессекс. Військові дії йшли з перемінним успіхом, хоча його правителі, брати Етельвульф і Альфред, завдали вікінгам поразки, становище було дуже складним.   

 В 871р., після смерті брата, Альфред став правити більша частина Англії була окупована. Довелося платити загарбникам  велику данину. В 878р. він розгромив данців в битві при Единґтоні в Вілширі. Їхній керівник Ґутрум покинув землі Вессексу і прийняв християнство. Але ця перемога не позбавила англосаксів від небезпеки. В тому ж році в гирло Темзи прибув новий флот з великою армією норманів, яку прозвали «велике військо». Частина його згодом відплила на континент і висадилася в нижній течії Шельди.    В цей час на окуповані вікінгами території було створене Денло — область данського права. Тут почалася норманська колонізація.

 Альфред в цей час продовжував боротьбу. В 886р. був звільнений Лондон. Приблизно, десь в цей час було укладено договір, за яким проводився кордон між володіннями англосаксів і норманів по Темзі. В 892р. Альфред відбив новий напад вікінгів, перед цим провівши ряд реформ, які зміцнили державу: військова, освітня та ін. Альфред Великий створив флот. Було проведено кодифікацію права. Однак в східній частині острова нормани досить сильно укріпилися, тому вона ще довго перебувала під їх владою. В 910р. вессекський король завдав данцям сильної поразки. Цим скористалися норвежці і захопили в 919р. Йорк. Король Етельстан пізніше захопив Йорк і поширив свою владу на всю Англію. Також він встановив дружні відносини з норвезьким конунгом Гаральдом Прекрасноволосим. Після смерті Етельстана норвежці тимчасово повернули собі Йорк, але були знову вигнані в середині 40-х рр. X ст. Остаточно вікінги були вигнані в 954р.

    Восени 991р. на південно-східному узбережжі Англії висадилася армія. В битві під Меллоном нормани розгромили англосаксів. Згодом було укладено договір. Переможці отримали великий викуп. Серед норманських вождів найбільш відомим був Олаф Тюґгвасон, який згодом стане королем Норвегії. В 994р. він разом знов напав на Англію.

В 997р. данське військо знову вторглося в Англію і спустошувало її протягом кількох років. Далі йшло вторгнення 1003-1005 і 1009-1012рр. В 1013р. почався новий похід. Свейн захопив Денло, але на початку 1014р. помер. Етельред спробував відвоювати втрачене. Однак син Свейна, Кнуд  почав проти його воєнні дії, під час яких Етельред помер в 1016р., а його син Едмунд був розбитий і згодом помер. Таким чином Кнуд став королем всієї Англії. 

Через два роки він став королем Данії. Але центром його держави залишилася Англія, а Данією правили його намісники, які не раз бунтували, використовуючи норвезького конунга Олафа Гаральдссона. На боці Олафа був шведський конунг Анунд Якоб. Обидва вони хотіли напасти на Данію. Але в 1028р. Кнуд напав на Норвегію і підкорив її. Спроба Олафа повернути престол завершилася поразкою 29 липня 1030р. в битві при Стиклестаді, де він і загинув.

Після смерті Кнуда в 1035р. його держав розпалася. В Норвегії обрали конунгом сина Олафа — Маґнуса, якого викликали з Києва. В Англії сини Кнуда були скинуті з престолу і королем в 1042р. став Едвард Сповідник — син Ельреда II. Данію підкорив норвезький конунг Маґнус. Він прагнув відродити державу Кнуда і готувався до походу на Англію, але під час приготувань в 1047р. він помер. Норвегією став правити Гаральд Сіґурдарссон, який отримав прізвисько Гардрода (Жорстокий). Він воював проти данського конунга Свейна Естридссона і розгромив його. Після смерті Едварда Сповідника в 1066р. Гаральд вирушив в похід на Англію, але був розбитий новим королем Гарольдом під Стемфорбріджем 25 вересня 1066р. Серед норвежців загинув і їх конунг, останній вікінг на норвезькому престолі. Син загиблого, Олаф, поклявся ніколи не нападати на Англію. Дійсно, після цього  вікінги більше не нападали на Англію.