Албанія у роки Першої світової війни

Початок війни був вдало використаний Італією і Грецією. Заручившись підтримкою обох ворогуючих блоків, вони почали встановлювати тут свій вплив.

 27 жовтня 1914р. Греція заявила про введення військ до Південної Албанії. Це мало носити тимчасовий характер, але греки почали встановлювати на окупованій території свою цивільну адміністрацію. Від цих земель до парламенту обирали депутатів від «Північного Епіру».

30 жовтня 1914р. Італія захопила острів Сазан біля Вльори. 25 грудня італійці влаштували у Вльорі заворушення і використали це як привід для захоплення міста.

В цей же час сусідні з Албанією балканські держави почали висувати територіальні претензії на ці землі. Почалися таємні переговори. Обидва ворогуючі блоки використовували Албанію як розмінну монету в переговорах. В результаті був укладений 26 квітня 1915р. таємний Лондонський договір. Його підписали Італія, Велика Британія, Франція і Росія. За цим договором:

1) Італія мала отримати Вльору, Сазан і прилеглі території у володіння;

2) За Грецією визнавали право на Південну Албанію, а за Сербією і Чорногорією — на Північну;

3) З решток албанських територій мала бути створена нейтральна мусульманська держава під протекторатом Італії.

Невдовзі сербському уряду стало відомо про цей договір і він вирішив закріпитися в Албанії. 2 червня 1915р. сербські війська почали вторгнення. Невдовзі були зайняті Ельбасан, Тирана, серби підійшли до Дурреса. Серби звільнили Есад-пашу, якого в Дурресі взяли в облогу повсталі селяни. Невдовзі це повстання було придушене.

8 червня 1915р. Чорногорія вторглась до Північної Албанії. 27 червня впав Шкодер.

В жовтні 1915р. Сербія зазнала поразки від Четвірного союзу і почала відступ. Серби пройшли через албанські землі до моря. За ними прийшли австрійці і німці, які зайняли північні і центральні райони Албанії. Болгарія зайняла кілька східних районів. На півдні Албанії восени 1916р. італійці і французи витіснили греків і поділили ці землі між собою: Корча і прилеглі — французька окупаційна зона, решта — італійська.

Лінія фронту стабілізувалася на лінії Вльора – Берат – Поградец і залишалася незмінною до кінця війни. На території Албанії, населення якої не перевищувало 800 тис.чол., було розміщено великі окупаційні контингенти, які мало утримувати місцеве населення. В албанців забирали СГ-продукцію, сировину, насаджували свої валюти.

Албанці боролися з окупантами. Після більшовицького перевороту 1917р. став відомим текст Лондонського договору. Австрійці поширили його серед албанців. Це мало певний ефект. В 14-ти пунктах Вільсона Албанія прямо не згадувалася, але говорилось про необхідність надання незалежності європейським націям.

В жовтні 1918р. австрійці залишили Албанію. Її зайняли італійці з французами.  Окупація Албанії продовжилась до 1920р. доки Ліга Націй нарешті визнала суверенітет даної держави.