вівторок, 31 березня 2020 р.

Доба героїчних походів козацтва

Доба героїчних походів ― це період найбільш успішних та вдалих походів козаків проти Османської імперії та Кримського ханства.

Причини походів:
  • набіги татар на українські землі
  • неспроможність Речі Посполитої захистити свої кордони
  • бажання козаків здобути багаті трофеї на війні


Головні події:
1600 р. ― напад на Варну, який приніс велику здобич.
1602 р. ― розгром турецького флоту під Кілією. 
1606 р. ― новий похід на Варну, розгром турецького флоту.
1608 р. ― зруйнування Перекопа козаками.
1609 р. ― козаки захопили фортеці Кілія, Ізмаїл, Аккерман.
1614 р. ― похід на Трабзон і Синоп.
1615 р. ― козаки дійшли до Константинополя і спалили там порт.
1616 р. ― похід на Кафу.
1620-1621рр. ― морські походи козаків під час Хотинької війни.
1624 р. ― новий похід на Константинополь, під час якого козаки пограбували і спустошили передмістя.

Значення походів:
  1. протидія набігам турків і татар
  2. звільнення полонених
  3. здобуття коштів для утримання війська
  4. зростання міжнародного авторитету козацтва.

Події в Криму в 1917-1918 роках

Становище на початок 1917 року
Населення Таврійської губернії – близько 2 мільйонів осіб. З них 35% становили кримські татари.
Крим став важливим для ведення бойових дій в Чорноморському регіоні:
  • Наявність баз флоту
  • Розміщення госпіталів
  • Постачання армії на фронті


Початок революційних подій
Березень 1917 р. – загальні збори мусульман Криму в Сімферополі. Було створено Тимчасовий кримсько-мусульманський виконавчий комітет (Мусвиконком).
За словами його секретаря Алі Боданинського, головним завданням було «неухильне прагнення до організації демократичних кримськотатарських мас, прагнення до впровадження серед них свідомого і відданого ставлення до ідей загальноросійської та, зокрема, кримськотатарської революції, прагнення стати у всіх проявах кримськотатарського життя центром не директивним і керівним, а регулюючим і контролюючим».

Номан Челебіджихан (Челебі Челебієв) (1885 – 1918). Один з організаторів першого Курултаю, перший голова уряду проголошеної в 1917 році Кримської народної республіки, перший муфтій мусульман Криму. Автор вірша «Ant etkenmen!» («Я присягнувся!»), який став національним гімном кримських татар.

Джафер Сейдамет (1889 – 1960). кримськотатарський письменник, громадський діяч, один із лідерів та ідеологів національно-визвольного руху кримських татар. До першої світової війни брав участь у підпільних організаціях, що виступали проти царизму. Один з очільників Кримської народної республіки.

Діяльність кримськотатарських організацій
Виникають періодичні видання «Міллет» та «Голос татар».
Була сформована політична партія – Міллі Фірка (Milliy Fırqa – Народна партія) в липні 1917р. Провідне значення в її створенні мали Номан Челебіджіхан і Джафер Сейдамет. Було поставлене завдання створення автономної Кримської держави зі збереженням ладу між етнічними групами.
Влітку 1917р. почалося формування військових підрозділів з кримських татар.

Діяльність інших політичних сил
Ради робітничих і солдатських депутатів діяли в Криму з березня 1917 року. Керівну роль в них відігравали меншовики та есери. 
Українська Центральна Рада проводила в регіоні «українізацію» окремих підрозділів, де переважали українці.

Відносини Мусвиконкому і Центральної Ради
Липень 1917 р. – переговори в Києві. Д. Сейдамет і А. Озенбашли провели зустрічі з головою УЦР М. Грушевським, секретарем міжнаціональних справ О. Шульгиним, головою Генерального секретаріату В. Винниченком.
Мусвиконком хотів підтримки у встановленні автономії в Криму від УЦР. Але останні не хотіли порушувати це питання перед Тимчасовим урядом.

Відхід від ідей автономії
На початку осені 1917 року ідея автономії стає менш популярною. 
14-15 (1-2) жовтня 1917 року Мусвиконком провів з'їзд представників кримськотатарських організацій, де було прийнято скликати Курултай, який мав вирішити долю Криму.
У листопаді 1917 року відбулися вибори до Курултаю. Згідно спеціально прийнятому ним закону в них брали участь кримські татари, які досягли 20 років. Вибори проходили у п'яти виборчих округах. На Курултай були обрані 76 делегатів.
Представники місцевих земств і міських дум створили Раду народних представників 3-6 грудня (20-23 листопада) 1917р, яка виступала за збереження Криму в складі Росії.

Проголошення Кримської Народної Республіки
9 грудня 1917 року в Бахчисараї був скликаний Курултай. Головою Курултаю був обраний один із лідерів «Milliy Firqa» Асан Сабрі Айвазов.
12 грудня 1917 року була проголошена Кримська Народна Республіка.
14 грудня було прийнято конституцію республіки. Вона передбачала реалізацію кримськотатарським народом права на національне самовизначення і самоврядування. Конституція також скасувала звання та стани і проголосила рівність усіх громадян незалежно від їхньої національності або віри та рівноправність жінок і чоловіків.
18 грудня був сформований уряд – Директорія. Очолив Номан Челебіджихан.
Майбутнє півострова мало вирішитися на Установчих зборах.

Проблеми кримської народної республіки
Рада народних представників виступала проти проголошеної республіки. Це не давало можливості уряду Челебіджихана поширити владу на весь півострів. 
16 грудня 1917 року кримські більшовики взяли Севастополь і розігнали місцеву раду робітничих, матроських і солдатських депутатів. Там був створений їх Військово-революційний комітет.
Почалося змагання трьох сил за контроль над півостровом.

Війна з більшовиками і падіння КНР
19 грудня 1917 року в Сімферополі Директорія та Рада народних представників уклали союз та створили об'єднаний Кримський штаб.
24 січня 1918 року їх сили направилися на Севастополь.
25-26 січня Кримська Народна Республіка зазнала поразки.
27 січня 1918 року більшовики взяли Сімферополь.
Номан Челебіджихан був схоплений і невдовзі страчений. 
Джафер Сейдамет зміг втекти з Криму, після чого він налагодив зв’язки з УНР.
На початку лютого 1918 року більшовики стали контролювати територію Криму.

Парадокси сучасного українського суспільства (бажання всидіти на двох стільцях одночасно)

Наткнувся я сьогодні на цікаву публікацію:
Посилання на джерело:

Текст повністю:

Ринок зброї не можна, бо всі перестріляють один одного.

Ринок легких наркотиків не можна, бо всі стануть наркоманами.

Ринок сексуальних послуг не можна, бо гріх і розпуста.

Ринок органів не можна, бо не гуманно, а мисливці за органами повирізають з нас наші черстві серця.

Ринок землі не можна, бо земля це мати, а МАТІР НЕ ПРОДАЮТЬ.

Зате от ринок державних посад виявляється можна. Тут у нас працюють всі найновітніші ринкові механізми.

Українці насправді дивні створіння. Хочуть жити в ринковій економіці, зі всіма благами капіталізму, але водночас творять комунізм, який підсилюють якимось диким поєднанням езотерично-релігійних вірувань помножених на псевдонаціоналістичний популізм.

Вони обирають в Парламент людей, які творять екстрактивні економічні і політичні інститути, які в свою чергу утворюють квазі-демократію, квазі-державність, квазі-ринок, квазі-свободу.

Демократія в нас ніби і є, але мусар, або син прокурора/судді/депутата/олігарха п'яний в хлам, може збити тебе на зебрі, в білий день, при свідках, під камери відеонагладяу, і отримати домашній ЦІЛОДОБОВИЙ (от жеж нелюди) арешт і розвал справи.

Держава, зі всіма її атрибутами нас ніби і є, але суб'єктністю вона не володіє. Як зовнішньою так і внутрішньою. Ніхто її всерйоз не сприймає. Ніхто її не боїться. Ні власні громадяни, ні 5 колона, ні союзники, ні вороги.

Ринок в нас ніби і є, але в кожній сфері під якусь окрему групу осіб, або родича. І діє він якось вибірково, інколи лиш в певних областях, або енергетичних островах. Знаєте, так буває, коли білий і системний бізнес, РАПТОВО стає попутником української Реконкісти, то складно просто так взяти і зупинитись творити відкриту конкуренцію і надавати кращі товари і послуги.

Свобода в нас ніби і є, але весь час нас очолюють якісь абсолютно підневільні персонажі. Одні персонажі підневільні своїй жазі до накопичення, захланності, тупості і брехні.
Інші банально залежать від людей, яких ніхто не обирав і які подекуди не мають жодного відношення до України і її майбутнього.
Ми ніби вільні, але весь час трішки в ярмі.
Ніби на свободі, але весь час наполовину в тюрмі.
Ніби можемо говорити, що хочемо, але інколи тобі можуть трішки відрізати голову. Так буває. Такі справи.

Ми всі живемо в квазі-Україні, якою керують квазі-українці, яких обрали вірні Неньки доньки і сини, які називають це демократією і не бачать в цьому нічого поганого. Все по чесному. Все згідно чинного законодавства.

І лиш віра у нас справжня. Віра в те, що от цього разу все буде інакше. Не так тупо, не так огидно, не так швидко, не так незграбно, не так просто. На ній і тримаємось, друзі. Вона нас і веде за собою, як локомотив, вантажений карпатським лісом, який відбуває на захід. У світ квазі-утопії.

Тому важко отак з першого разу взяти і вгодити СПРАВЖНЬОМУ українцю. Не тій хуйні, яка дотримується законів, вчиться, читає, відважно воює, ростить справжніх громадян чи помагає слабким і хворим, а справжнім. Які голосують не по пріколу, які стоять в черзі на пєшому від Жешува до Львова, які б'ють їбало за свою роднулю, які різко вкладаються позиченими грошима в b2b jewelry, а потім роблять далбчардж бабусиною пансією, які в сраці мали ті провокації піндосів/масонів з тим короновірусом, які точно знають, як треба. Ці спринтери по граблям простих рішень складних питань. Ці Прометеї тупості, які несуть пітьму, і називають це народною мудрістю. Заповітами предків.

Народ пітьмоносець... Що тут додати.

Є над чим задуматися, хіба не так?

Звільнення України від більшовиків в 1918р.

Продовжуємо наш попередній блоґ.

На початку 1918 р. становище УНР було скрутним. Основні моменти, які варто знати:
  • Більшість території була окупована силами більшовиків
  • УНР закріпилася на лінії Коростень – Сарни і вела оборону
  • Разом з цим провели реорганізацію армії УНР
  • Центральна Україна (в основному Черкащина) була охоплена повстанням «Вільного козацтва», що не дало більшовикам встановити там контроль
  • Четвірний союз вів переговори як з УНР, так і з більшовиками. Східний фронт Першої світової війни був без змін

Як бачимо, нічого хорошого від такого становища чекати не варто. Але в цей час стається тодія, яка врятувала УНР. Це був Берестейський мирний договір 9 лютого 1918р. Про дипломатичні перипетії між УНР з одного боку та Антантою і Четвірним союзом я вже писав блоґ тут.
Що ж являв собою Берестейський мирний договір:

  1. Мирний договір між Центральними державами та УНР
  2. Перший міжнародний договір нової української держави
  3. Завершував Першу світову війну в Україні
  4. Встановив дипломатичні відносини між Україною та державами Четвірного союзу
  5. Україна отримала підтримку в боротьбі проти більшовиків
В той же час більшовики затягували з підписанням мирного договору з Четвірним союзом. Тому, 18 лютого 1918 р. – початок наступу. Операція отримала назву «Фаустшлаґ» (удар кулаком). В Україні була задіяна 450-тисячна німецько-австрійська армія. 

24 лютого – німецькі сили зайняли Житомир. Більшовики починають відступати з України.
Сили УНР почали наступ і 1 березня 1918 р. увійшли до Києва. Через день підійшли німецькі сили.

Більшовицька Росія в результаті поразок на фронті підписала мирний договір 3 березня 1918 р. в тому ж Брест-Литовську. Умови цього договору:

  • Більшовики визнавали УНР незалежною державою і зобов’язувалася не вести проти неї ворожих дій
  • Більшовики мали відмовитися також від Прибалтики, Білорусі, Закавказзя і Фінляндії
  • На більшовиків накладалися репарації
Станом на 3 березня 1918 р. українські на німецько-австрійські сили просунулися на лінії Могилів-Подільский – Київ. Необхідно було вибити рештки більшовицьких сил з решти території України. 
Для продовження наступальної операції від УНР був виділена Запорізька дивізія, яку в квітні перейменували в Запорізький корпус, що складався з двох дивізій. Очолив їх генерал-хорунжий Олександр Натієв.
Протягом березня 1918 р. від більшовиків були звільнені південно-західні регіони та Лівобережжя. 

Запорізький корпус продовжив наступ з Полтави на Харків і звільнили його. Після цього почався наступ в двох напрямках:
Петро Болбочан повів наступ на південь в напрямку Криму
Володимир Сікевич очолив наступ на Донбас
Наступ на Донбасі пройшов успішно – до кінця квітня більшовицькі сили були витіснені звідти.
Іншою була ситуація з Кримом.

21-25 квітня 1918р. півострів було звільнено, але через загрозу конфлікту з німецькою армією українські сили були виведені.
Німці встановили там своє правління, а в червні 1918р. передадуть владу Кримському крайовому уряду С.Сулькевича.

Діяльність Центральної Ради навесні 1918р.
1 березня – закон про державний герб України
2 березня – закони про грошову систему, про громадянство УНР.
6 березня – закон «Про адміністративно-територіальний поділ України», відповідно до якого територія УНР поділялася на землі, волості та громади. Всього мали створити 32 землі. За планами М. Грушевського, населення кожної з земель мало становити близько 1 млн. осіб. 

Конституція УНР 29 квітня 1918 р.
  • Проголошувала УНР парламентською республікою із Всенародними зборами на чолі
  • Виконавча влада мала належати Раді Народних Міністрів
  • Закріплювався земельний адміністративно-територіальний устрій з широкою автономією
  • Проголошувалися рівні права та свободи громадян
  • Надавалися права національним меншинам

Загострення відносин з німцями
Причинами невдоволення серед німецького командування стало негативне сприйняття соціалістичної політики Центральної Ради, особливо в земельному питанні, де проголошений принцип соціалізації землі створював нові проблеми.
Все це могло зашкодити поставкам продовольства з України до Німеччини.
Через викрадення членами уряду банкіра А.Доброго німецький фельдмаршал Айхгорн 26 квітня 1918р. наказав заарештувати кількох урядовців. Також була роззброєна Синьожупанна дивізія.

Все це створювало передумови для зміни влади в Україні.

Перша війна більшовицької Росії проти УНР

Наприкінці 1917р. становище України змінилося. Центральна Рада, скориставшись більшовицьким перворотом в Петрограді, 20 листопада 1917 року видала свій III Універсал, в якому проголошувалася утворення Української Народної Республіки (УНР). Формально УНР не розривала стосунки з Росією. Росію прагнула бачити федеративною республікою вільних і рівних народів. Як бачимо, навіть тоді УЦР не хотіла відмовлятися від автономізму.

В цей же час більшовики 17 грудня 1917 р. в Києві скликали Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих і селянських депутатів. Більшовики планували проголошення радянської влади. Але делегати з’їзду висловили підтримку ЦР. Після цієї невдачі більшовики тікають до Харкова. 21 – 25 грудня 1917 р. у Харкові більшовики провели Перший з’їзд Рад, проголошено Українську Радянську республіку, а 25 грудня 1917 р. обрано Центральний Виконавчий Комітет України і перший уряд Народний Секретаріат. 

Відносини між УНР і більшовиками загострюються. Ще 17 грудня 1917 р.  був більшовицький ультиматум Центральній Раді – фактична вимога передати владу більшовикам. Генеральний Секретаріат УНР ультиматум відхилив. 22 грудня 1917 р. відбувається захоплення Харкова російськими військами під командуванням В. Антонова-Овсієнка. Невдовзі починається загальний наступ більшовиків. Із Харкова вони наступали в  кількох напрямках: на Київ, на Катеринослав, на Донбас.
Ускладнювало становище УНР також те, що на Поділлі в цей час піднімають повстання підрозділи колишньої імперської армії, яких загітували більшовики. Воювати довелося фактично в оточенні.
Основними шляхами в цей час стали залізниці, оскільки з дорогами в той час було не дуже. За залізничні станції в той час велися найбільші бої. 
Ось карта бойових дій:
Як бачимо більшовики швидко захопили Донбас і південь України. На київському напрямку їх вдалося ненадовго затримати завдяки обороні залізничного вузла Бахмач, яка тривала близько місяця. В цей же час Центральна Рада прийсає важливі рішення.

22 (9) січня 1918 р. УЦР проголосила свій IV Універсал в якому проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки. Причини проголошення незалежності:
  • Необхідність укладення договору з Центральними державами
  • Знищення Російської республіки внаслідок більшовицького перевороту та розгону Установчих зборів

В цей же час більшовицькі сили змогли відтіснити українські сили від Бахмача і стали наступати в напрямку Києва. Українські сили в Києві були зайняті придушенням більшовицького заколоту, тому тільки незначна кількість добровольців зробила спробу зупинити більшовиків на станції Крути.
Про цю битву я вже розміщував в блозі свою статтю і матеріали з семінару до 100-ліття події. Можете ознайомитися за посиланнями.

Значення битви під Крутами:

  • Вдалося затримати сили Муравйова і завдати йому втрат
  • Сили УНР змогли придушити заколот більшовиків в Києві
  • Центральна Рада змогла вислати делегацію до Брест-Литовська на переговори з Центральними державами
Причини невдач УНР у війні:
  • Непідготовленість власних збройних сил до ведення війни
  • Популістська агітація більшовиків
  • Відсутність єдності серед українських політичних діячів
Зрештою, на початку лютого сили УНР змушені були залишити Київ. Більшовики окупували більшість території України і почали створювати там маріонеткові "республіки" (наприклад - Донецько-Криворізька республіка).

Ну а про те, що було далі, читайте в наступному блозі.

Кінець зебобським мріям "послати МВФ"



Починаючи з бидлосеріалу "Слуга урода" популяризувалася думка про те, як вони дружно "пошлють МВФ". Але в житті все не так, як у фантазіях "зелених".
А ось вам пояснення, чому ж все так, від сторінки "Останній капіталіст":
Шановні аборигени. Аби когось посилати в дупу, треба жити вміти по-людські. Ресурс вміти генерувати, власника поважати, за зароблені гроші жити, а не в борг, бюджет нормально балансувати, олігархів обділити.
І так далі і тому подібне. А зараз будете секвестр до ума доводити і антиколомойські правки приймати. Ваш МВФ
Ну що, "зробили їх разом"?

понеділок, 16 березня 2020 р.

Революція 1848-1849 років на українських землях


В цьому блозі ми ознайомимося з подіями революції 1848-1849рр, що були на території України.

Революції 1848-1849 рр. (Весна народів) ― це низка революційних виступів в державах Європи, які мали антифеодальний, національно-визвольний характер та виступали за демократизацію державних устроїв.

Причини революції в Австрійській імперії:
  1. Політична система не відповідала новим буржуазним реаліям, що активно розвивалися
  2. Національні проблеми в імперії
  3. Економічні проблеми після кризи 1846р.


В березні 1848р. в результаті повстання у Відні був повалений канцлер Меттерніх, а імператор Фердинанд І змушений був проголосити демократичні свободи.
Дуже швидко революційні події докотилися до Галичини. Першими активізувалися поляки, які виступили за широку автономію. Тому 13 квітня 1848р. вони створили представницький орган ― Центральну раду народову. 

Українці у відповідь на це створили свій представницький орган ― Головну руську раду (ГРР). Не дивуйтеся назві, бо в той час в тих краях ще був популярний етнонім "русин". Очолив ГРР Григорій Яхимович. Всього туди входило 30 осіб.

Вимоги ГРР:
1) Запровадження української мови в освіті і діловодстві
2) поділити коронний край на дві частини ― Західну і Східну Галичину
3) рівні можливості для українців при отриманні адміністративних посад.

Головна руська рада зробила великий вплив на національно-культурне життя західноукраїнських земель. Був створений Собор руських вчених. В Львівському університеті відкрили катедру української мови та літератури.

Польські сили протидіяли українському національному руху і на противагу ГРР створили "Руський собор", куди увійшли українські діячі з пропольською орієнтацією.

Слов'янський Конгрес у Празі 2-12 червня 1848р. для українського національного руху став важливим тому, що українська делегація від ГРР на цьому заході закріпив за українцями статус окремого народу. А це, як ви розумієте, важливо.
У червні 1848 р. відбулися вибори до рейхстаґу. Від Галичини українці здобули 39 місць із 100. Так, вперше український народ отримав свою фракцію в парламенті.

1-2 листопада 1848р. польські сили підняли повстання у Львові. ГРР не підтримала цей виступ, оскільки відносини з польським рухом були не в кращому стані. Повстання було придушене, а польські організації австрійська влада закрила. ГРР продовжила діяти аж до 1851р. 

Скасування кріпосного права в Австрійській імперії
Ще 22 квітня 1848 року імператорським указом скасовувалася залежність селян від поміщиків. Спочатку кріпосне право було скасоване в Галичині, а потім на Буковині і Закарпатті. Але поміщики мали отримати великий викуп за ділянки землі, що дісталися селянам. Більш того, у власності поміщиків залишилися ліси і пасовиська, за які селяни також змушені були платити. Звільнене селянство отримало мало землі і ця проблема з роками тільки посилюватиметься.

Висновки:
1. Революція 1848-1849рр. стала важливою для утвердження українців на політичній арені.
2. Українці утвердилися як окрема нація завдяки революції.
3. Селянство стало особисто незалежним від поміщиків.

Індустріальна революція та її значення в історії

Знайшов я цікаве чтиво і вирішив ним поділитися в своєму блозі. Даний матеріал отримано зі сторінки "Останній капіталіст":
Передаю текст повністю:

Колись давніше, коли економікою і фінансами я вже цікавився, але історією ще не стільки, словосполучення "індустріальна (чи промислова) революція" єдине з чим у мене асоціювалося - це масовий переїзд селян до міст... не впевнений чому так, можливо колись в радянських шкільних підручниках історії якось так загально це подавали. І от знаючи вже на той момент, що у країні найбільшому експортері агропродукції у світі - США в агропромисловому секторі задіяно лише якихось 1,5% від загального населення, а в Україні 20%, до голови приходив жарт, що можливо промислова революція в Україні ще не відбулася.  :) 

І воно б у мене мабуть так і залишалося на рівні якось дотепного (чи ні) жарту, якби я не почав заглиблюватися у економічну історію і з великою прикрістю для себе не виявив, що попри зовнішні ознаки індустріальної країни, в Україні дійсно не відбулися певні фудаментальні процеси, що лежали в основі індустріальної революції, які зсередини роблять країни - сучасні економічні лідери саме такими, якими вони є. І з огляду на це можна таки казати, що Україна у свому економічному розвитку відстає не на 20-30 років, як це часами подають, а на цілих 200!  :(

Чи уявляєте собі життя пересічної людини у 18-му сторіччі? Порівняйте його з власним життям - між ними прірва майже у всіх аспектах повсякдення. Але якщо ви порівняєте життя цієї ж людини 200-от річної давнини до її попередника, скажімо, Неоліту (8 тисяч років тому) - різниці суттєвої нема у цьому контексті. Протягом тисячоліть люди у переважній більшості жили з землі на якій господарювали, вживали знарядь виготовлених ремеслениками локально, покладалися виключно на досвід успадкований від батьків, покращення інструментарію знарядь і власної продуктивності було дуже інкрементальним. Була невеличка частина еліт/феодалів і була вже якась міжнародна торгівля - за обсягами власне десь достатня аби рівень життя отих самих еліт був дещо вищим, аніж у решти 95%+ населення.

Індустріальна революція - найважливіша подія в історії людства мабуть від часу одомашнення людиною перших тварин і рослин. Озирніться довкола: де ви живете, чим харчуєтесь, у що вдягаєтеся, на чому пересуваєтеся, як розважаєтеся, яку маєте освіту, скільки маєте дітей... - усе це наслідки індустріальної революції. Для кращої уяви магнитуди трошки загальної статистики:
У 1750-му британська текстильна промисловість обробляла 2,5млн. фунтів бавовни, а у 1850-му вже 588млн. фунтів.

У 1720-му Британія виробляла 21тис. тон чавуну, а вже у 1806-му 260тис. тон.
У 1800-му британська промисловість отримувала від парових двигунів загалом потужностей еквівалентних 10тис. кінських сил, а лише 15 років по тому у 1815-му - 210тис. кінських сил.
Від всього лише 300 миль доріг (турнпайків) у 1706-му до 15тис. миль вже збудованих у 1775-му, рівно ж як і тисячі миль транспортних водних каналів, а на пізніших етапах і залізничних полотен.
У 1750-му доля Європи і США від загальносвітового промислового виробництва складала всього лише 23%, а у 1900-му - 85% (!)

У 1750 лише 15% населення Британії проживало у містах, а у 1900-му - 85%, тобто баланс змінився на дзеркально протилежний.

Розмір населення Англії, який був доволі сталим до цього коло 4млн., почав подвоюватися у періоди: 1740-1801 до 8.3млн., 1801-1850 до 16.8млн., 1850-1900 - 30.5млн. Населення ж Європи в цілому збільшилось зі 100млн. у 1700-му до 400млн. у 1900-му.

Разом з цим вперше в історії не тільки населення і доходи на душу почали зростати - одночасно, але й стабільно. З’явився великий суспільний прошарок знаний як середній клас.
Тож чому відбувся такий вибух продуктивності, іновацій і змін саме у 18-му сторіччі? І чому саме у Британії, яка стала найбільшою імперією в історії зі світовим економічним лідерством, котре в свою чергу перейняли США у 20-му сторіччі разом з британською суспільно-економічною моделлю? Чому саме Західна цивілізація стала домінантною силою у світі на сторіччя уперед, а не скажімо Китай, Індія чи Середній Схід? Адже у 18-му сторіччі це були принаймні рівноцінно потужні цивілізації, а за деякими показниками розвитку і технологічними ноухау навіть випереджали Європу.

Я не буду вам тут розповідати про речі які ви самі мабуть добре знаєте: і про вугілля, як джерело, яке дає в 3 рази більше енергії аніж деревина, що слугувала до цього, ані про літаючий човник Джона Кейя і подальші модифікації ткацького верстату, що підвищило продуктивність у сотні разів, ані навіть про парові двигуни Томаса Нюкомена чи Джеймса Ватта... Все це безумовно важливі винаходи, але як на мене - це лише тригери конкретних напрямків розвитку чи скажімо: послідовності розвитку тих чи інших індустрій. Не було б їх, то були б інші, змінилася б певна послідовність у розвитку подій, але результат був би той самий. Куди важливішим було загальне соціальне підґрунтя, в якому власне плідно проросли ці зерна, впавши на нього. На піску чи камені насіння не проросте.

Тож що являла собою Британія у 18-му сторіччі, чим не були інші країни на той час? У минулому тематичному дописі я писав про Реформацію у Християнстві, тож заглиблюватися знову тут не буду, але це перша дуже важлива складова комплексного підґрунтя, бо Британія була однією з країн, що тоді постала як Протестантська. Окрім цього, важливою подією була Славетна Революція 1688-го року завдяки якій Британія також постала як парламентська монархія, і прийняття Біллю про Права наступного 1689-го року, який серед іншого забороняв королю без згоди Парламенту змінювати закони, стягувати податки, утримувати армію у мирний час, а також гарантував свободу слова у парламентських дебатах, виборів, подачі петицій і вільне володіння зброєю. Цей білль і устрій, який він гарантував був дуже позитивно сприйнятий суспільством, бо резенував з шанованою тоді філософією Джона Локка - його трактатом про Природні Права. 
Таким чином Реформація і Революція 1688-го за фактом позбавили Британію від концентрації влади, цензу, певних монополій і регуляцій як від Церкви так і монархії. Тож майже 100 років до початку індустріальної революції британці на відміну інших тогочасних країн прожили у мирній і правовій державі. Це достатній час аби хороше встигло сподобатися і закріпитися ментально.
Цікавим породженням такого суспільства стали клуби/товариства інтелектуалів того часу: науковців, винахідників, філософів і підприємців, що збиралися регулярно у певних місцях аби ділитися баченням суспільних та економічних викликів і ідеями щодо їх вирішення, налагоджуючи партнерські відносини споміж себе. Яскравим класичним прикладом є синергія шотландського винахідника-інженера Джеймса Ватта і англійського підприємця-інвестора Метью Бултона з Місячного Товариства Бірмінгему. Іх роль була ключовою у створенні і виробництві ефективних парових двигунів. Але насправді таких товариств по країні було сотні, а продуктивних партнерств - тисячі. Вони були генераторами поступу.

Надзвичайно важливим стало переосмислення британськими елітами у той час (парламентарів у тому числі) домінантної на ті часи у світі ідеї того, що "світове багатство є великим пирогом, і отримати більше можливо лише забравши у інших долю". Британці збагнули, що багато ефективніше створювати "нові пироги" аніж виснажувати свої ресурси у боротьбі за існуючий, чим власне займалися у ті часи інші європейські країни. Трохи оффтоп, але як бачимо деякі країни і в наш час не вибралися ментально з тієї архаїчної парадигми, до прикладу - Росія. Для британського ж уряду вже тоді було зрозумілим і важливим сприяти створенню якнайширших вільних ринків для обміну товарами, капіталом, ідеями. Парламент усіляко підтримував підприємництво і приватну ініціативу, що були творцями нових благ.

До прикладу проблема "британського бездоріжжя" (так-так, і таке словосполучення колись існувало  :) ) було вирішено наданням права на побудову приватних платних доріг - турнпайків, які підприємці і інвестори будували в першу чергу для сполучення своїх підприємств: як з постачальниками сировини з одного боку, так і ринками збуту з іншого, але в процесі за помірну плату надавали можливість користуватися ними усій країні. В подальшому інфраструктурне покращення так само з допомогою приватного сектору відбувалося за рахунок побудови водних каналів, що були в рази ефективнішими транспортними артеріями, а згодом і залізниць. Лише доріг-турнпайків таким чином було побудовано коло 25тис. км(!) - інфраструктурна сітка, що поєднала країну у єдиний великий вільний ринок. Порівнюючи скажімо з історичним конкурентом і найближчим переслідувачем - Францією, де правлячий монарх і його уряд також намагалися будувати дороги, але збудували не тільки менше (у двічі більшій за населенням і територією країні), але й будовані дороги сполучали в основному військові об’єкти, а не торгові - у процесі стратегічного планування "розподілу єдиного пирога".

Говорячи про тогочасну Францію, вартує мабуть тут принаймні згадати безуспішні намагання братами Перріє - представниками "придворної Академії наук" скопіювати і покращити паровий двигун Ватта для закачування води до Парижу. Прийшлося купувати в Англії. У бажанні одноосібно контролювати "пиріг" французький монарх і придворна академія монополізували в країні право на наукові винаходи, усі з яких перед втіленням мусіли бути дослідженні і дозволені до вжитку. Ця бюрократична рутина неймовірно сповільняла технологічний розвиток на роки, а часами й десятиліття. Франція до сих пір повною мірою так і не наздогнала Британію.  :)

Звичайно ж неможливо тут не згадати і про славетний Британський флот. У той час, коли інші країни посилювали і утримували все більші армії для захисту і захоплення земель, Британія на власні доходи будувала кораблі: як для транспортування і розширення ринків, так власне і для захисту цих торгових шляхів. Цікавий фан-факт: фортифікована Англійська гавань на Антігуа, яку я навідував  :) , надавала природній захист і можливість британцям утримувати весь рік свою флотилію у Карибському басейні. В той час як французькі кораблі були змушені повертатися додому у сезон ураганів. З подібних тактичних пазлів і складався британський успіх в процесі розширення власних ринків і створенні "нових пирогів", критичним фактором став саме флот - наймогутніший від 18-го сторіччя аж до часу Другої Світової.

Невипадково мабуть, що США, переймаючи британський досвід і успадковуючи статус наймогутнішої економіки світу також створили неперевершений флот, хоч звісно з розвитком авіації його значення дещо зменшилося, але не суть потреби розширення і захисту власне ринків.

Хтось вважає Індустріальну революцію триваючим процесом, інші ділять на Першу ("парову"), Другу("електричну"), Третю ("комп’ютерну") і Четверту ("інформаційну") в часи якої живемо, революції. Звісно, що усіляка фундаментальна зміна несе з собою також і нові виклики та проблеми, рівно ж як мусимо розуміти що Перша Індустріальна успадкувала багато існуючих проблем від феодалізму і колоніалізму, але навіть Фрідріх Енгельс, що написав у 1844-му книгу "Положення робочого класу в Англії", якою був дуже вражений Маркс і яка надихнула останнього на власний блуд у творчості  :), вже у 1894 під час Другої Індустріальної визнавав, що проблеми описані ним тоді - вже великою мірою вирішені.

Тож можна безкінечно аргументувати і контраргументувати безліччю позитивних речей на негативні, але якщо взяти до уваги лише один факт того, що до цієї революції середня тривалість життя людини тисячоліттями коливалася довкола 35 років, а зараз у постіндустріальних країнах маємо цей показник близький до 75 років, то скажіть мені чесно, якби я вам запропонував замість одного життя прожити два і ще трошки... скільки усіляких життєвих негараздів ви були б готові стерпіти на заміну? Так отож.  ;)