Переглядаючи свої старі блоґи, я помітив, що одним з найпопулярніших з них є Берлінська криза 1948 - 1949 років та її наслідки. Напевно, тема Холодної війни є популярною, раз там вже більше 4 тисяч переглядів. І тому виникла в мене ідея написати ще публікацій з даної тематики.
Отже, сьогодні я розповім про промову, яку зробив Вінстон Черчілль в американському місті Фултон 5 березня 1946 року. Офіційна її назва ― Sinews of Peace. Це можна перкласти як "м'язи миру" або ж "рушійні сили миру".
Як відомо, В.Черчілль влітку 1945р. програв вибори і втратив посаду прем'єр-мінстра. Але все таки він залишався популярним діячем завдяки активній діяльності в часи Другої світової війни. На початку 1946 р. його запросили до міста Фултон щоб отримати науковий ступінь в місцевому Вестмінстерському коледжі. Саме тут і відбулася відома промова.
Після вступних слів з подяками всім присутнім, Черчілль поступово переходить до тогочасних політичних проблем.
Все це дає мені підстави, підкріплені досвідом усього мого життя, поміркувати про проблеми, які виникли перед нами сьогодні, відразу ж після нашої повної перемоги у війні, і зробити спробу переконати вас, наскільки це у моїх силах, що все, що було здобуто ціною таких жертв і страждань, не повинно бути втрачено, і в цьому я вбачаю запоруку безпеки і процвітання людства в майбутньому.
(I can therefore allow my mind, with the experience of a lifetime, to play over the problems which beset us on the morrow of our absolute victory in arms, and to try to make sure with what strength I have that what has been gained with so much sacrifice and suffering shall be preserved for the future glory and safety of mankind.)
В.Черчілль визнає, що тепер США стали світовим лідером. Але разом з тим, перевага в силі означає й неймовірну відповідальність перед майбутнім (primacy in power is also joined an awe-inspiring accountability to the future). Тому, на його думку, варто мати чітко продумані плани на майбутнє, з метою уникнення всього того, що було під час Другої світової війни. Наше першочергове завдання – більш того, наш обов’язок – захистити сім’ї простих людей від страхіть і потрясінь ще однієї війни (Our supreme task and duty is to guard the homes of the common people from the horrors and miseries of another war).
Далі розповідається про те, що вже почала діяти ООН, які відводить важливе значення. Ми зобов’язані забезпечити успіх цієї діяльності, щоби вона була реальною, а не фіктивною, щоби ця організація являла собою силу, здатну діяти, а не просто коливати повітря, і щоби вона стала справжнім Храмом Миру, в якому колись можна буде розвісити бойові щити багатьох країн, а не перетворилась на другу вавилонську вежу або на місце для зведення рахунків (We must make sure that its work is fruitful, that it is a reality and not a sham, that it is a force for action, and not merely a frothing of words, that it is a true temple of peace in which the shields of many nations can some day be hung up, and not merely a cockpit in a Tower of Babel). Для ефективнішого функціонування ООН Черчілль пропонував створення спільних збройних підрозділів, які б мали підтримувати мир.
Згадується і питання ядерної зброї. Не думаю, що ми спали би сьогодні так спокійно, якби ситуація була прямо протилежною і монополією на цей жахливий засіб масового знищення заволоділа – нехай би на певний час - яка-небудь комуністична або неофашистська держава (I do not believe we should all have slept so soundly had the positions been reversed, and some Communist or neo-Fascist State monopolized for the time being these dread agencies). Втім, Черчілль сподівається, що доклавши зусил можна відвернути небезпеку застосування ядерної зброї.
Далі в промові йдеться про права людини. Водночас ми повинні невпинно і безкомпромісно проголошувати великі принципи демократичних прав і свобод людини, котрі є спільним надбанням усіх англомовних народів і які знайшли найбільш яскраве втілення в американській Декларації незалежності, що вмістила в себе традиції таких основоположних актів, як Велика хартії вольностей, Білль про права, «Габеас Корпус», положення про суд присяжних і, нарешті, англійське загальне право (But we must never cease to proclaim in fearless tones the great principles of freedom and the rights of man which are the joint inheritance of the English-speaking world and which through Magna Carta, the Bill of Rights, the Habeas Corpus, trial by jury, the English common law find their most famous expression in the American Declaration of Independence). Наголошується, що в кожній державі громадяни мають право обирати собі владу, мати свободу думки і незалежні суди. В цьому полягає і суть послання англійського і американського народів, з яким вони звертаються до всього людства.
Після промови про права людини, Черчілль переходить до британсько-американського співробітництва, які він називає "особливі відносини" (special relationship). На його думку, цей союз принесе велику користь обомдержавам і сприятиме миру. Такого роду братній союз означає не тільки зміцнення дружби і взаєморозуміння між нашими двома схожими за політичними і суспільними системами народами, але й продовження тісного співробітництва між нашими військовими радниками з переходом у подальшому до спільного виявлення потенційної воєнної загрози, вироблення схожих видів озброєнь та інструкцій з поводження з ними, а також обміну офіцерами і курсантами військових і військово-технічних навчальних закладів. Це також означало би використання вже наявних засобів для забезпечення взаємної безпеки шляхом спільного користування усіма військово-морськими і військово-повітряними базами, що подвоїло б мобільність як американського, так і британського флоту і авіації, а також дало б значну економію коштів. Вже зараз ми спільно користуємося цілою низкою островів, і у близькому майбутньому й інші острови можуть перейти у спільне користування (Fraternal association requires not only the growing friendship and mutual understanding between our two vast but kindred systems of society, but the continuance of the intimate relations between our military advisers, leading to common study of potential dangers, the similarity of weapons and manuals of instruction, and to the interchange of officers and cadets at technical colleges. It should carry with it the continuance of the present facilities for mutual security by the joint use of all Naval and Air Force bases in the possession of either country all over the world. This would perhaps double the mobility of the American Navy and Air Force. It would greatly expand that of the British Empire forces and it might well lead, if and when the world calms down, to important financial savings. Already we use together a large number of islands; more may well be entrusted to our joint care in the near future).
За словами британського прем'єра, такі союзи не заважатимуть ООН, а тільки сприятимуть. Нашою єдиною метою в таких договорах є взаємна допомога і співробітництво (We aim at nothing but mutual assistance and collaboration).
А тепер ми переходимо до того, що найбільше цитують із даної промови ― "залізної завіси". Про що ж власне йшлося в даній заяві? А звучала вона так:
Через увесь континент від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці на Європу опустилася залізна завіса. По той бік завіси опинилися усі столиці древніх держав Центральної і Східної Європи – Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт, Белград, Бухарест, Софія. Усі ці відомі міста і мешканці в цих районах опинилися в межах того, що я називаю сферою радянського впливу. Вплив цей проявляється у різних формах, однак уникнути його не може ніхто. Більш того, всі вони зазнають відчутного зростаючого контролю з боку Москви. Лише Атени, столиця стародавньої та вічно прекрасної Греції, з їх безсмертною славою мають можливість визначати своє майбутнє на вільних і рівних виборах за участю британських, американських і французьких спостерігачів. Польський уряд, який знаходиться під контролем Росії, заохочується нею до величезних і здебільшого несправедливих санкцій щодо Німеччини, що призведе до масових вигнань мільйонів німців у прикрих і небачених масштабах за межі Польщі. Комуністичні партії східноєвропейських держав, які завжди були вельми нечисленними, набули величезної ролі в житті своїх країн, що явно не пропорційно кількості членів партії, а тепер прагнуть встановити усюди тоталітарний контроль. Уряди в усіх цих країнах інакше як поліцейськими назвати не можна, й до сьогодні, за винятком Чехословаччини, у них немає справжньої демократії.
From Stettin in the Baltic to Trieste in the Adriatic an iron curtain has descended across the Continent. Behind that line lie all the capitals of the ancient states of Central and Eastern Europe. Warsaw, Berlin, Prague, Vienna, Budapest, Belgrade, Bucharest and Sofia, all these famous cities and the populations around them lie in what I must call the Soviet sphere, and all are subject in one form or another, not only to Soviet influence but to a very high and, in some cases, increasing measure of control from Moscow. Athens alone -- Greece with its immortal glories -- is free to decide its future at an election under British, American, and French observation. The Russian-dominated Polish government has been encouraged to make enormous and wrongful inroads upon Germany, and mass expulsions of millions of Germans on a scale grievous and undreamed-of are now taking place. The Communist parties, which were very small in all these Eastern States of Europe, have been raised to preeminence and power far beyond their numbers and are seeking everywhere to obtain totalitarian control. Police governments are prevailing in nearly every case, and so far, except in Czechoslovakia, there is no true democracy.
В.Черчіль говорить про те, що СРСР користуючись своєю військовою присутністю в державах Центральної і Східної Європи починає нав'язувати комуністичну тоталітарну ідеологію цим дердавам. Власне, до 1947-1948 рр. у всіх цих державах будуть встановлені прорадянські комуністичні режими. Черчілль правильно все передбачив ще в 1946-му. Тому, ми бачимо сьогодні не ту демократичну Європу, за яку ми воювали (this is certainly not the liberated Europe we fought to build up).
Втім, небезпека існує не лише для держав за "залізною завісою", а й для тих, що опинилися поза нею. Однак у багатьох країнах в усьому світі далеко від кордонів Росії створені комуністичні п’яті колони, що діють у цілковитій єдності і в абсолютному підпорядкуванні директивам, які вони отримують із комуністичного центру. Комуністичні партії, або п’яті колони в усіх цих країнах становлять велику і, на жаль, зростаючу небезпеку для християнської цивілізації, й винятком є лише Британська Співдружність і Сполучені Штати, де комуністичні ідеї поки що не отримали значного поширення (However, in a great number of countries, far from the Russian frontiers and throughout the world, Communist fifth columns are established and work in complete unity and absolute obedience to the directions they receive from the Communist center. Except in the British Commonwealth and in the United States where Communism is in its infancy, the Communist parties or fifth columns constitute a growing challenge and peril to Christian civilization. These are somber facts for anyone to have recite on the morrow a victory gained by so much splendid comradeship in arms and in the cause of freedom and democracy; but we should be most unwise not to face them squarely while time remains).
Втім, пряме військове зіткнення В.Черчілль вважає малоймовірним. СРСР, за його словами, прагне скористатися наслідками Другої світової війни з найбільшою для себе користю. Тому, західним державам потрібно бути сильними і єдиними.
З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що більш за все вони поважають силу, і ні до чого не мають менше поваги, як до воєнної слабкості. Тому ми маємо відмовитися від доктрини рівноваги сил, або, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами, яка вже своє віджила. Ми не можемо і не повинні будувати свою політику, виходячи з мінімальної переваги, яка може спокусити будь-кого помірятися з нами силами. Якщо західні країни будуть єдині у своїй твердій відданості принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй, то вони своїм прикладом навчать цих принципів інших. Якщо ж вони будуть роз’єднанні у своїх діях або почнуть нехтувати своїм обов’язком і втратять дорогоцінний час, то нас і справді може очікувати катастрофа.
From what I have seen of our Russian friends and Allies during the war, I am convinced that there is nothing they admire so much as strength. And there is nothing for which they have less respect than for weakness, especially military weakness. For that reason the old doctrine of a balance of power is unsound. We cannot afford, if we can help it, to work on narrow margins, offering temptations to a trial of strength. If the Western democracies stand together in strict adherence to the principles of the United Nations Charter, their influence for furthering those principles will be immense and no one is likely to molest them. If however they become divided or falter in their duty, and if these all-important years are allowed to slip away, then indeed catastrophe may overwhelm us all.
Ось така вона Фултонська промова Черчілля. Як бачимо, розумні речі говорив цей британський діяч. Багато чого із сказаного ще й досі актуальне в наші часи.
Згадується і питання ядерної зброї. Не думаю, що ми спали би сьогодні так спокійно, якби ситуація була прямо протилежною і монополією на цей жахливий засіб масового знищення заволоділа – нехай би на певний час - яка-небудь комуністична або неофашистська держава (I do not believe we should all have slept so soundly had the positions been reversed, and some Communist or neo-Fascist State monopolized for the time being these dread agencies). Втім, Черчілль сподівається, що доклавши зусил можна відвернути небезпеку застосування ядерної зброї.
Далі в промові йдеться про права людини. Водночас ми повинні невпинно і безкомпромісно проголошувати великі принципи демократичних прав і свобод людини, котрі є спільним надбанням усіх англомовних народів і які знайшли найбільш яскраве втілення в американській Декларації незалежності, що вмістила в себе традиції таких основоположних актів, як Велика хартії вольностей, Білль про права, «Габеас Корпус», положення про суд присяжних і, нарешті, англійське загальне право (But we must never cease to proclaim in fearless tones the great principles of freedom and the rights of man which are the joint inheritance of the English-speaking world and which through Magna Carta, the Bill of Rights, the Habeas Corpus, trial by jury, the English common law find their most famous expression in the American Declaration of Independence). Наголошується, що в кожній державі громадяни мають право обирати собі владу, мати свободу думки і незалежні суди. В цьому полягає і суть послання англійського і американського народів, з яким вони звертаються до всього людства.
Після промови про права людини, Черчілль переходить до британсько-американського співробітництва, які він називає "особливі відносини" (special relationship). На його думку, цей союз принесе велику користь обомдержавам і сприятиме миру. Такого роду братній союз означає не тільки зміцнення дружби і взаєморозуміння між нашими двома схожими за політичними і суспільними системами народами, але й продовження тісного співробітництва між нашими військовими радниками з переходом у подальшому до спільного виявлення потенційної воєнної загрози, вироблення схожих видів озброєнь та інструкцій з поводження з ними, а також обміну офіцерами і курсантами військових і військово-технічних навчальних закладів. Це також означало би використання вже наявних засобів для забезпечення взаємної безпеки шляхом спільного користування усіма військово-морськими і військово-повітряними базами, що подвоїло б мобільність як американського, так і британського флоту і авіації, а також дало б значну економію коштів. Вже зараз ми спільно користуємося цілою низкою островів, і у близькому майбутньому й інші острови можуть перейти у спільне користування (Fraternal association requires not only the growing friendship and mutual understanding between our two vast but kindred systems of society, but the continuance of the intimate relations between our military advisers, leading to common study of potential dangers, the similarity of weapons and manuals of instruction, and to the interchange of officers and cadets at technical colleges. It should carry with it the continuance of the present facilities for mutual security by the joint use of all Naval and Air Force bases in the possession of either country all over the world. This would perhaps double the mobility of the American Navy and Air Force. It would greatly expand that of the British Empire forces and it might well lead, if and when the world calms down, to important financial savings. Already we use together a large number of islands; more may well be entrusted to our joint care in the near future).
За словами британського прем'єра, такі союзи не заважатимуть ООН, а тільки сприятимуть. Нашою єдиною метою в таких договорах є взаємна допомога і співробітництво (We aim at nothing but mutual assistance and collaboration).
А тепер ми переходимо до того, що найбільше цитують із даної промови ― "залізної завіси". Про що ж власне йшлося в даній заяві? А звучала вона так:
Через увесь континент від Штеттіна на Балтиці до Трієста на Адріатиці на Європу опустилася залізна завіса. По той бік завіси опинилися усі столиці древніх держав Центральної і Східної Європи – Варшава, Берлін, Прага, Відень, Будапешт, Белград, Бухарест, Софія. Усі ці відомі міста і мешканці в цих районах опинилися в межах того, що я називаю сферою радянського впливу. Вплив цей проявляється у різних формах, однак уникнути його не може ніхто. Більш того, всі вони зазнають відчутного зростаючого контролю з боку Москви. Лише Атени, столиця стародавньої та вічно прекрасної Греції, з їх безсмертною славою мають можливість визначати своє майбутнє на вільних і рівних виборах за участю британських, американських і французьких спостерігачів. Польський уряд, який знаходиться під контролем Росії, заохочується нею до величезних і здебільшого несправедливих санкцій щодо Німеччини, що призведе до масових вигнань мільйонів німців у прикрих і небачених масштабах за межі Польщі. Комуністичні партії східноєвропейських держав, які завжди були вельми нечисленними, набули величезної ролі в житті своїх країн, що явно не пропорційно кількості членів партії, а тепер прагнуть встановити усюди тоталітарний контроль. Уряди в усіх цих країнах інакше як поліцейськими назвати не можна, й до сьогодні, за винятком Чехословаччини, у них немає справжньої демократії.
From Stettin in the Baltic to Trieste in the Adriatic an iron curtain has descended across the Continent. Behind that line lie all the capitals of the ancient states of Central and Eastern Europe. Warsaw, Berlin, Prague, Vienna, Budapest, Belgrade, Bucharest and Sofia, all these famous cities and the populations around them lie in what I must call the Soviet sphere, and all are subject in one form or another, not only to Soviet influence but to a very high and, in some cases, increasing measure of control from Moscow. Athens alone -- Greece with its immortal glories -- is free to decide its future at an election under British, American, and French observation. The Russian-dominated Polish government has been encouraged to make enormous and wrongful inroads upon Germany, and mass expulsions of millions of Germans on a scale grievous and undreamed-of are now taking place. The Communist parties, which were very small in all these Eastern States of Europe, have been raised to preeminence and power far beyond their numbers and are seeking everywhere to obtain totalitarian control. Police governments are prevailing in nearly every case, and so far, except in Czechoslovakia, there is no true democracy.
В.Черчіль говорить про те, що СРСР користуючись своєю військовою присутністю в державах Центральної і Східної Європи починає нав'язувати комуністичну тоталітарну ідеологію цим дердавам. Власне, до 1947-1948 рр. у всіх цих державах будуть встановлені прорадянські комуністичні режими. Черчілль правильно все передбачив ще в 1946-му. Тому, ми бачимо сьогодні не ту демократичну Європу, за яку ми воювали (this is certainly not the liberated Europe we fought to build up).
Втім, небезпека існує не лише для держав за "залізною завісою", а й для тих, що опинилися поза нею. Однак у багатьох країнах в усьому світі далеко від кордонів Росії створені комуністичні п’яті колони, що діють у цілковитій єдності і в абсолютному підпорядкуванні директивам, які вони отримують із комуністичного центру. Комуністичні партії, або п’яті колони в усіх цих країнах становлять велику і, на жаль, зростаючу небезпеку для християнської цивілізації, й винятком є лише Британська Співдружність і Сполучені Штати, де комуністичні ідеї поки що не отримали значного поширення (However, in a great number of countries, far from the Russian frontiers and throughout the world, Communist fifth columns are established and work in complete unity and absolute obedience to the directions they receive from the Communist center. Except in the British Commonwealth and in the United States where Communism is in its infancy, the Communist parties or fifth columns constitute a growing challenge and peril to Christian civilization. These are somber facts for anyone to have recite on the morrow a victory gained by so much splendid comradeship in arms and in the cause of freedom and democracy; but we should be most unwise not to face them squarely while time remains).
Втім, пряме військове зіткнення В.Черчілль вважає малоймовірним. СРСР, за його словами, прагне скористатися наслідками Другої світової війни з найбільшою для себе користю. Тому, західним державам потрібно бути сильними і єдиними.
З того, що я спостерігав у поведінці наших російських друзів і союзників під час війни, я виніс переконання, що більш за все вони поважають силу, і ні до чого не мають менше поваги, як до воєнної слабкості. Тому ми маємо відмовитися від доктрини рівноваги сил, або, як її ще називають, доктрини політичної рівноваги між державами, яка вже своє віджила. Ми не можемо і не повинні будувати свою політику, виходячи з мінімальної переваги, яка може спокусити будь-кого помірятися з нами силами. Якщо західні країни будуть єдині у своїй твердій відданості принципам Статуту Організації Об’єднаних Націй, то вони своїм прикладом навчать цих принципів інших. Якщо ж вони будуть роз’єднанні у своїх діях або почнуть нехтувати своїм обов’язком і втратять дорогоцінний час, то нас і справді може очікувати катастрофа.
From what I have seen of our Russian friends and Allies during the war, I am convinced that there is nothing they admire so much as strength. And there is nothing for which they have less respect than for weakness, especially military weakness. For that reason the old doctrine of a balance of power is unsound. We cannot afford, if we can help it, to work on narrow margins, offering temptations to a trial of strength. If the Western democracies stand together in strict adherence to the principles of the United Nations Charter, their influence for furthering those principles will be immense and no one is likely to molest them. If however they become divided or falter in their duty, and if these all-important years are allowed to slip away, then indeed catastrophe may overwhelm us all.
Ось така вона Фултонська промова Черчілля. Як бачимо, розумні речі говорив цей британський діяч. Багато чого із сказаного ще й досі актуальне в наші часи.
Немає коментарів:
Дописати коментар