Албанія у ХVІІ – ХVІІІ ст. Криза військово-ленної системи

Албанія після османського завоювання була поділена на 6 санджаків: Шкодра, Дукагін, Елбасан, Охрид, Вльора, Дельвіна. Воєнні феодали тут були в основному албанського походження. Місцеві феодали для збереження своїх володінь перейшли в мусульманство.

Так виник стан албанських феодалів-мусульман через який турки управляли цією територією. Більшість населення називали райя (піддані) і на них накладалися податки. Це були: натуральна десятина — ашар, поземельний грошовий податок — іспендже. Немусульмани платили джизью. В містах також знімали податок з власності — вергі. З ослабленням Османської імперії в XVIIст. збільшувався податковий тиск на населення.

Військово-ленна система в Албанії відрізнялась від цього в інших провінціях. Збір податків нерідко заміняли збором воїнів. На гірські райони систему тімарів взагалі не поширювали, а обмежились збором данини. Організовував горців фіс — родоплемінне об’єднання, засноване на кровноспоріднених зв’язках. Фіс володів землею, водоймами, лісами общини. Головним органом фісу був кувенд — збір глав всіх сімей. Був також і спадковий голова фісу, значення якого постійно зростало. Керували суспільними відносинами кануни — неписані закони. В XVIIст. турки створили байраки — територіальні одиниці, які включали в себе кільке фісів. Керівник його — байрактар був як правило з гірської знаті.

У XVII-XVIIIст. військово-ленна система зазнала змін. Колись умовне володіння перетворилось на спадкове. Спадковими стали не тільки лени, а й адміністративні посади. Знатні роди фактично закріплювали за собою посади. Османській імперії ставало все важче контролювати сипахів і набирати в Албанії воїнів для бойових дій. Згодом почалося захоплення феодалами державних земель і перетворення їх на свої володіння — чифліки.

В цей же час пожвавилось економічне життя в Албанії. Приморські міста стали важливими центрами транзитної торгівлі. Значну роль в міській економіці стали займати феодали. З XVIIст. поширилась система відкупу податків. Ця відкупна система негативно вплинула на населення.

Чифліки протягом цього періоду збільшувалися. Це супроводжувалося конфліктами між знатними родами за право володіти землею, посадами та ін.

Османський адміністративно-територіальний устрій на той час був дезорганізований. На місці колишніх санджаків утворювалися пашалики, які фактично були спадковими

володіннями великих феодалів. Найвідомішими з пашаликів стали Шкодринський і Янінський.

Шкодринський пашалик у др. пол. ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст.

Крім Янінського пашалика було на території Албанії ще одне напівнезалежне утворення ― Шкодринський пашалик. 

В 1756р. владу в Шкодрі захопив Мехмед-бей Бушаті. Бушаті був знатний рід Північної Албанії, який походив від Дукагіні. Султан призначив Мехмед-бея пашою в Шкодрі. Мехмед-паша Бушаті зміг припинити чвари між феодалами і забезпечив відносний спокій на цій території. Потім він почав розширяти иежі свого пашалика за рахунок Дукагінського і Ельбасанського пашаликів. Зростання його могутності стривожило Порту і в 1775р. його отруїли турецькі агенти.

Але наступником Мехмед-бея став його син Махмуд. Він продовжив політику батька. В 1785р. він вторгся до Чорногорії, але підкорити цю країну не вдалося. Далі він напав на Бератський пашалик і завоював Ельбасан. Султан оголосив Махмуда бунтівником в 1787р. і сусіднім пашам сказали негайно виступити проти його в похід. Проти його спрямували значні сили. Махмуд після перших успіхів зазнав невдачі і турки зайняли більшість пашалика. Паша сховався в фортеці Розафат.

Врятувало Махмуд-пашу повстання, яке почалося 25 листопада 1787р. в Шкодрі. Паша перейшов в наступ і турки були розбиті. Після цієї перемоги були переговори з Росією. Однак в переовори втрутилась Австрія і Махмуд-паша уклав угоду з нею про спільні дії, оскільки в січні 1788р. почалася нова австро-турецька війна. Але угоду не реалізували через вбивство австрійських дипломатів по дорозі додому. Цим скористався султан і в 1789р. він пішов на примирення з Махмуд-пашою. Останнього визнали правителем Шкодринського пашалика і головнокомандуючого всіма силами в Албанії.

Але війна з Росією завершилась і в 1792р. султан знову оголосив Махмуд-пашу бунтівником. В 1793р. почалися воєнні дії. Махмуд знову сховався в фортеці Розафат. Турки не змогли здобути фортецю і невдовзі Махмуд-паша зробив вилазку і розбив їх. В березні 1795р. султан знову визнав за пашею його повноваження.

Шкодринський пашалик фактично став незалежним. Махмуд-паша мав свою армію і флот, сам збирав податки, був віротерпимий щодо християн. Розширяв він межі своїх володінь. В 1794р. він завоював Охридський і Ельбасанський санджаки. Восени 1795р. він завоював Косово. Але спроба підкорити Чорногорію завершилася невдачею: 3 жовтня 1796р. Махмуд-паша зазнав нищівної поразки і був вбитий.

Його наступником став брат Ібрагім-паша, який правив до 1809р. і був лояльним до султана. Шкодринський пашалик втрачав свій вплив. Виступ проти Янінського пашалика завершився поразкою під Охридом у вересні 1805р. Після смерті Ібрагіма до влади прийшов його племінник Мустафа.

Мустафа-паша спробував вести напівнезалежну політику. Він деякий час відмовлявся

посилати свої війська на допомогу султану. Під час російсько-турецької війни 1828-1829рр. він спробував вести переговори з російським командуванням.

В січні 1831р. султан наказав йому залишити Охрид, Ельбасан, Дібру, Дукагін, а в Шкодру мали ввести турецький гарнізон. Мустафа-паша спробував чинити опір. Він вирушив проти великого візира Мехмеда Решид-паші. Але 3 травня 1831р. незважаючи на величезну перевагу він був розбитий біля Бабуни. Мустафа-паша втік в фортецю Розафат, де вів оборону. За посередництвом Австрії почалися переговори. Мустафа-паша капітулював, його вивезли в Стамбул, де він помер через 30 років на посаді чиновника.

Янінський пашалик у др. пол. ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст.

Продовжуємо серію блоґів про Албанію. Дана публікація буде про той період, коли Османська імперія вступила в період занепаду і контроь султана над провінціями ослаб. Цим користувалися міцеві чиновники, які все більше стали вести самостійну політику. Яскравим прикладом цього є Янінський пашалик. (Пашалик - адміністративна одиниця Османської імперії)

Цей пашалик створив Алі-паша Тепелена (1740-1822). Його батько деякий час управляв Дельвінським санджаком. Після смерті батька Алі займався розбоєм. В 1782р. він розгромив Курд-пашу, намісника султана в Південній Албанії. Порта вирішила залучити Алі на свою сторону і в 1784р. його загін включили до складу турецької армії. В 1786р. він став правителем Триккальського санджаку в Фессалії. В 1787р. він став пашею в Південній Албанії.

Скориставшись відволіканням уряду на війну з Росією, Алі-паша в 1787р. здобув Яніну, зробивши її своєю столицею. Його володіння охопили Епір, Фессалію і частину Південної Албанії. В 1789р. проти його виступила коаліція албанських феодалів, але він переміг їх.

У внутрішній політиці Алі-паша упорядкував систему управління і покращив становище християнського населення. Зовнішня політика: спробував заручитися підтримкою європейських держав. Вів переговори з Росією, однак підписати союзний договір не вдалося.

В 1797р. Алі-паша звернувся до Наполеона Бонапарта. Вони вели переговори. Через невдачу Наполеона в Єгипті і через створення нової антифранцузької коаліції Алі-паша вирішив підтримати султана у війні проти Франції. В 1798р. він захопив ряд міст на узбережжі. Продовжилось зміцнення Янінського пашалика.

В 1805р. проти Алі-паші виступив Ібрагім-паша Бушаті. Але під Охридом у вересні Алі-паша переміг. В 1806р. він спробував вести переговори з Росією, але на початку російсько-турецької війни виступив на боці султана. Після Тильзитського миру Франція отримала Іонічні острови. Також французи закріпились в Далмації, підступивши таким чином до кордонів Албанії. В 1808р. Наполеон почав вимагати порт Бутринт. Алі-паша різко виступив проти. Йому надала підтримку Велика Британія. Але він використав це для зміцнення свого впливу в Південній Албанії.

В 1809-1810рр. був завойований Бератський пашалик. 1 серпня 1811р. він завоював Вльору.

Згодом розбивши об’єднані сили південноалбанських феодалів, до весни 1812р. завоював всю південну частину Албанію. Султан визнав ці захоплення. Подальші спроби просування на північ були невдалими через опір Шкодринського пашалика і султана.

Після миру з Росією султан вирішив покінчити з непокірними васалами. Алі-паша спробував заручитися підтримкою Великобританії, але після 1815р. вона виступала за цілісність Османської імперії. Росія не збиралася починати нову війну з турками. Алі-паша обіцяв народу проведення реформ і навіть конституцію. Але всі його дії виявились безуспішними.

В червні 1820р. турецькі війська почали вторгнення. Алі-пашу зрадило багато прибічників. Він відступив до Яніни, де вів оборону. Лише в січні 1822р. Яніна впала. Алі-пашу стратили. Янінський пашалик припинив своє існування.

Ось так завершилася одна із спроб створити албанську державність в ХІХ ст. Внутрішні та зовнішні перешкоди заадили цьому. Втім, існування напівнезалежного Янінського пашалика в 1788-1822 рр. мало вплив на подальшу історію Албанії.

В той же час було ще одне подібне державне утворення на території Албанії...