Албанія після османського завоювання була поділена на 6 санджаків: Шкодра, Дукагін, Елбасан, Охрид, Вльора, Дельвіна. Воєнні феодали тут були в основному албанського походження. Місцеві феодали для збереження своїх володінь перейшли в мусульманство.
Так виник стан албанських феодалів-мусульман через який турки управляли цією територією. Більшість населення називали райя (піддані) і на них накладалися податки. Це були: натуральна десятина — ашар, поземельний грошовий податок — іспендже. Немусульмани платили джизью. В містах також знімали податок з власності — вергі. З ослабленням Османської імперії в XVIIст. збільшувався податковий тиск на населення.
Військово-ленна система в Албанії відрізнялась від цього в інших провінціях. Збір податків нерідко заміняли збором воїнів. На гірські райони систему тімарів взагалі не поширювали, а обмежились збором данини. Організовував горців фіс — родоплемінне об’єднання, засноване на кровноспоріднених зв’язках. Фіс володів землею, водоймами, лісами общини. Головним органом фісу був кувенд — збір глав всіх сімей. Був також і спадковий голова фісу, значення якого постійно зростало. Керували суспільними відносинами кануни — неписані закони. В XVIIст. турки створили байраки — територіальні одиниці, які включали в себе кільке фісів. Керівник його — байрактар був як правило з гірської знаті.
У XVII-XVIIIст. військово-ленна система зазнала змін. Колись умовне володіння перетворилось на спадкове. Спадковими стали не тільки лени, а й адміністративні посади. Знатні роди фактично закріплювали за собою посади. Османській імперії ставало все важче контролювати сипахів і набирати в Албанії воїнів для бойових дій. Згодом почалося захоплення феодалами державних земель і перетворення їх на свої володіння — чифліки.
В цей же час пожвавилось економічне життя в Албанії. Приморські міста стали важливими центрами транзитної торгівлі. Значну роль в міській економіці стали займати феодали. З XVIIст. поширилась система відкупу податків. Ця відкупна система негативно вплинула на населення.
Чифліки протягом цього періоду збільшувалися. Це супроводжувалося конфліктами між знатними родами за право володіти землею, посадами та ін.
Османський адміністративно-територіальний устрій на той час був дезорганізований. На місці колишніх санджаків утворювалися пашалики, які фактично були спадковими
володіннями великих феодалів. Найвідомішими з пашаликів стали Шкодринський і Янінський.
Немає коментарів:
Дописати коментар