Фінікія. Нарис історії

 Продовжуємо вивчати історію країн Сходу. Цей блоґ я написав як доповнення до відео. 

Сьогодні ми ознайомимося з Фінікією. Що ж це таке?

Фінікія ― це країна на східному узбережжі Середземного моря. 

Країна ця тягнулася смугою вздовж узбережжя:

Саме слово "Фінікія" не місцеве ― так назвали цю країну греки. Назву Φοινίκη (Фойніке) виводять від слова φοινως (фойнос), що означає "пурпуровий". В нас ця назва трансформувалася в Фінікія. Тому, Фінікія ― це "країна пурпуру". Звісно, є ще весія, що Фойніке походить від слова Φοϊνιξ (Фойнікс), що означає "фенікс". Тоді б переклад назви звучав би як "країна Фенікса".

Територія Фінікії, як бачили ми на картах, простягалася вздовж узбережжя. Фінікійці проживали тут з ІІ тисячоліття до н.е. Довгий час ці землі були під владою Єгипту. Але після занепаду останнього внаслідок колапсу бронзового віку, Фінікія змогла визволитися. Єдиної держави там так і не сформувалося, тому історія даної країни ― це історія окремих міст-держав. Найбільшими містами-державами були: Тір, Сідон і Бібл. Були і менші міста. 

Географічне положення Фінікії і визначило тип її господарства. Розташування біля моря сприяло розвитку рибальства. Згодом фінікійці навчаться будувати хороші корабі і стануть найкращими мореплавцями в регіоні. Завдяки цьому вони встановлять тогрові зв'язки з різними державами і племенами. Тому, торгівля стане основним заняттям фінікійських міст-держав. Продавали вони вино, олію, пурпуровий одяг, вироби зі скла і кедр. Торгові машрути фінікійців простяглися Середземномор'ям.

Але і на цьому вони не зупинилися. Фінікійські мореплавці вийшли за межі Середземного моря і досягали берегів Англії, звідки почали закуповувати олово. Також, саме фінікійців найняв єгипетський фараон для подорожі навколо Африки і вони за три роки змогли обігнути континент.

Але, успіхи в економічній сфері не означали успіхів в політичній сфері. Фінікія неодноразово потрапляла під владу сильніших держав. Спочатку це була Ассирія, потім Нововавилонське царство, а після них ― перси. Та фінікійці змогли з усіма домовитися: міста-держви визнавали владу завойовників і платили їм данину, а останні не заважали торгівлі фінікійців.

Важливою подією є фінікійська колонізація Середземномор'я.

Плаваючи морями фінікійці засновували поселення на нових землях. Це були колонії ― населені пункти, засновані державою за своїми межами. Відповідно Фінікія стала для нових міст метрополією. Створення колоній дозволяло вирішити проблему з перенаселенням, а також збільшити свій вплив. Міста-колонії допомагали в торгівлі, а також з них можна було постачати необхідні товари. 

Наймогутнішою фінікійською колонією став Картаґен (він же ― Карфаген), заснований у 814 р. до н.е. У перекладі з фінікійської ця назва означає "нове місто". Картаґен поступово розвивався і згодом почав сам ставати метрополією. Був збудований великий флот, почалися засновуватися нові колонії. Сам Картаґен став одним з найбільших міст свого часу. Взагалі, центром торгівлі в західній частині Середземного моря став саме Картаґен. Завдяки своєму багатству він поширив свою владу на інші фінікійські колонії. 

А ще фінікійці дали світу один важливий винахід ― алфавіт. Фінікійці стали використовувати літери, а не ієрогліфи чи клинопис. Виглядав їх алфавіт так:

Писали вони справа наліво. Письмо було консонатним, тобто записувалися лише приголосні звуки, а голосні читалися, але не записувалися. Всього було 22 літери:

Пізніше алфавіт з'явиться в греків, ще пізніше ― в римлян. А на основі їхніх абеток будуть створені алфавіти для багатьох інших народів.

Ось такою була історія даної країни.

Нововавилонське царство. Особливості його історії

 У попередньому блозі ми розглянули історію Ассирії. Там ми згадували, що у 626 р. до н.е. Вавилон відокремився від імперії ассирійців і почав війну за незалежність. Так почався період, який називають Нововавилонське царство (іноді ще називають Халдейське царство). Існувало воно в 626-539 рр. до н.е.

Цар Набопаласар (626-605 до н.е.), він же Набу-апла-уцур, вів довгу війну проти Ассирії. Згодом він уклав союз з мідійцями і в 612 р. до н.е. була взята і знищена Ніневія ― ассирійська столиця. Це був остаточний перелом у війні, хоча рештки Ассирії продовжували чинити опір. Але вавилоняни поступово їх громили. В 609 р. до н.е впав Харран. Далі бойові дії продовжив вести син Набопаласара ― Навуходоносор, він же Набу-кудуррі-уцур. Останній в 605 р. до н.е. в битві біля міста Кархемиш зміг завдати остаточної поразки ассирійцям та їх союзникам єгиптянам. 

Невдовзі після битви Набпаласар помре і його син стане царем під іменем Навуходоносор ІІ (605-562 до н.е.). Після коронації новий цар повернувся на війну. Він зміг захопити Сирію і Фінікію. Юдейське царство після походу 597 р. до н.е. стало залежним від Вавилона. Але останнє знову повстало і в 586 р. до н.е. Єрусалим був взятий і зруйнований. Населення Юдеї було переселене у Месопотамію. З Єгиптом нарешті був підписаний мир у 582 р. до н.е. і Нововавилонське царство стало провідною державою регіону. 

Внаслідок завоювань Вавилонія збагатилася. Сам Вавилон став одним з найбільших міст. А Навуходоносор ІІ розбудовував свою столицю. Місто було обнесене міцними стінами і брамами. Прокладено прямі вулиці. Побудовано зікурат Етеменакі висотою 91 м. У Вавилоні збудували одне із чудес світу ― висячі сади Семіраміди. 

Після смерті Навуходоносора ІІ протягом 6 років на престолі змінилося троє царів. Нарешті в 556 р. до н.е. царем став Набонід (556-539 до н.е.) або ж Набу-наід. Новий цар відбив напад мідійців. Але був його набагато більший ворог ― внутрішній. Вавилонська знать, а особливо жрецтво виступали проти того щоб цар мав велику владу і хотіли її обмежити. Цар навпаки хотів більше повновжень. 

Оскільки спільної мови зі знаттю знайти не вдалося, Набонід в 553 р. до н.е. залишив у Вавилоні правити свого сина, якого звали Балтасар, він же Валтасар, він же Бел-шар-уцур. Сам же Набонід відправився воювати на Аравійському півострові, північну частину якого він зміг захопити. Своєю столицею він зробив місто Тайма або ж Тейма. 

Та в цей же час у Нововавилонського царства з'явився сильний ворог ― перси. У 539 р. до н.е. перський цар Кір почав вторгнення до Месопотамії. Оскільки знать недолюблювала Набоніда, Вавилон був взятий без бою. Його міцні стіни не врятували...

Валтасар загинув, а Набонід здався персам. Цар Кір відправив його до однієї з провінцій своєї держави, де той і доживав своє життя.

Нововавилонське царство припинило своє існування. Месопотамія стала частиною перської держави. Фактично після цього її державність так і не відновиться. Цей регіон в подальшому переходитиме від однієї держави до іншої.

А Вавилон ще деякий час зберігав своє значення, але у ІІІ-І ст. до н.е. неподалік були засновані нові міста і населення було переселене туди. Ось так завершилася історія цього великого міста...

Ассирія. Нарис історії

 Нещодавно я опублікував відео із теми "Ассирія" для учнів. І прийшла мені ідея створити текстову версію. Можливо, комусь і почитати захочеться.

Що ж таке Ассирія? Це територія в північній Месопотамії з головним місто Ашшур. Засноване це місто було приблизно в середині ІІІ тисячоліття до н.е. Входило до держави аккадського царя Сарґона, а потім до Шумеро-Аккадського царства, в якому правила 3-тя династія Ура.

Зрештою, Ашшур здобув самостійність і почав розширювати свої володіння. Наприкінці ХІХ - на початку XVIII ст. до н.е. в Ассирії правив Шамші-Адад І, який зміг захопити всю Північну Месопотамію. Навіть Вавилон деякий час йому платив данину. Але згодом Вавилонія почне ставати могутнішою за правління царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) і після смерті Шамші-Адада Ашшур потрапив під владу вавилонян. 

Але, коли в Месопотамію вторглися кассити і захопили більшу її частину, включаючи Вавилон, територія Ассирії увійшла до складу держави Мітанні. Але Мітанні впаде під ударами хеттів і Ассирія відновить самостійність. Вона буде воювати за решту Месопотамії, скориставшись ослабленням касситів. Коли правив цар Тіґлатпаласар І (1114-1076 рр. до н.е.) ассирійська держава досягла великої могутності.

Але в ХІ ст. до н.е. Близький Схід охопила нова хвиля міграції. Племена арамеїв почали розселятися по всьому регіону. На деякий час розвиток Ассирії зупиниться. 

У X-VIII ст. до н.е. Ассирія веле з перемінним успіхом війну з державою Урарту. Ця держава знаходилася північніше, у Вірменському нагір'ї. На деякий час урарти змогли отримати перевагу в  протистоянні. Їм вдалося оточити Ассирію з трьох сторін. 

Але все змінилося, коли царем Ассирії був Тіґлатпаласар ІІІ (745-727 рр. до н.е.). Він провів ряд реформи, які змінили все на користь ассирійців. Це було:

1. Створення на додачу до ополчення постійної професійної армії, солдати якої стали отримувати платню за службу
2. Армія була поділена за родами: піхота, колісниці, лучники. В ассирійців була вперше створена справжня кіннота.
3. Армія була озброєна залізною зброєю.
4. Були створені допоміжні частини, які будували мости, укріплені табори, спеціальні машини для облоги міст.

Завдяки таким змінам Ассирія стала переважати сусідні народи. Тому Тіґлатпаласар ІІІ завдав удару по Урарту і здобув перемогу. Коли головний суперник був ослаблений, настала черга інших народів. 

Тепер по відношенню до завойованих народів стала проводитися інша політика. Якщо раніше ассирійці влаштовували різанини, а над вцілілими ставили лояльного правителя, то Тіґлатпаласар ІІІ кардинально це змінив. Завойовані народи переселялися в інші регіони держави, а на їх місце селилися інші народи. Таким перемішуванням населення ослаблювали опір завойованих. Частину полонених залучали до служби у війську. Також на завойованих землях не саджали залежних правителів з місцевих, а назначали намісника з Ассирії, який і управляв цією провінцією. 

Таким чином, Ассирія стала першою справжньою імперією. Бо, на відміну від попередніх великих держав, які по-суті були просто конгломератом залежних від окремої держави територій, ассирійці стали вводити єдине централізоване правління. 

Загалом, протягом свого правління Тіґлатпаласар завоював Сирію, Фінікію, частково Ізраїль. У 729р. до н.е. був взятий Вавилон і Тіґлатпаласар був проголошений його царем. Ось таким було його правління.

А після його смерті недовго правив його син Салманасар V (727-722 рр. до н.е.), а потім прийшов інший син - Сарґон ІІ (722-705 рр. до н.е.). За правління останнього був захоплений остаточно Ізраїль і все населення звідти було переселено в Месопотамію. Далі було придушене повстання в Сирії та завдано остаточної поразки Урарту. Після цього розгрому Урарту перестане бути могутньою державою і поступово занепадатиме.

Лише з Вавилоном були проблеми, оскільки він повстав і відокремився від імперії. Довгий час Сарґон ІІ вів війну зним і все таки здобув перемогу. 

Наступником Сарґона ІІ став Сінаххеріб (705-681 рр. до н.е.) За його правління столицею Ассирії стане Ніневія. (До цього стоицями були: Ашшур, Кальху і Дур-Шарукін.) Вавилон знову повстав проти Ассирії. Елам і Єгипет підтримали цей виступ. Згодом повстали Сирія і Фінікія. 

Сінаххеріб зміг розгромити посталих, а потім пішов проти Вавилона. У 689 р. до н.е. місто було взяте і повністю зруйноване. Даний крок викликав обурення навіть серед ассирійців, оскільки було зруйновано навіть храми. 

Останні роки свого правління Сінаххеріб займався розбудовою Ніневії. Там були прокладені прямі вулиці, побудовано акведук, зведено укріплені стіни. Загалом це місто стало важливим центром регіону.

Наступним царем став Асаргаддон (680-669 рр. до н.е.). Цей правитель наказав відбудувати Вавилон. Полонені вавилоняни були звільнені з рабства і поверенені додому. Продовжувалися війни. Був конфлікт з кіммерійцями, яким завдали поразки. Але найбільшою перемогою Асаргаддона було завоювання Єгипту в 671 р. до н.е. І таким чином Ассирія досягла найбільшого територіального розширення.

Коли до влади прийшов Ашшурбаніпал (669-631), Єгипет повстав і зрештою визволився. Відбудований Вавилон знову повстав у 653-648 рр. до н.е. Постання очолив брат Ашшурбаніпала. Але Ассирія знову перемогла. У 645 р. до н.е. був знищений давній ворог ассирійців - Елам. Це було останнє завоювання імперії.

Ашшурбаніпал був відомий також тим, що в Ніневії була створена бібліотека, де зберігалися тисячі глиняних табличок з клинописними текстами. Знайдення цієї біліотеки археологами в ХІХ столітті мало величезне значення для істоичної науки. 

Після смерті Ашурбаніпала могутності Ассирії прийшов кінець. Причинами цього були:

• постійні повстання завойованих народів
• армія перетворилася на звичайних найманців, яких цікавила лише здобич
• внутрішні чвари між самими ассирійцями.

Подібні процеси пізніше будуть і з іншими імперіями.

У 626 р. до н.е. Вавилон відокремився від Ассирії. Царем там став Набополасар, який почав війну за визволення. Невдовзі повстала Мідія (територія на півночі Ірану) і також почне вести війну проти Ассирії. Зрештою Набопаласар укладе союз із царем мідійців Кіаксаром і спільними зусиллями вони почнуть громити ассирійців.

У 612 р. до н.е. вавилоняни і мідійці здобули Ніневію і зруйнували її. Це була вирішальна перемога. Рештки ассирійців ще деякий час продовжували вести війну, але вавилоняни поступово громили їх. У 605 р. до н.е. решти Ассирії були остаточно розгромленіі.

Так припинила своє існування перша імперія.

Франція в часи правління Наполеона Бонапарта

 Даний блоґ міститиме в собі два моїх відео із всесвітньої історії. Тема, як ви вже зрозуміли з назви, стосуватиметься Франції, а саме періоду, коли правив Наполеон Бонапарт (1799-1815). Загалом, це доволі цікавий переіод в історії, про який можна багато чого написати. Я ж старався бути лаконічним і вмістив все у двох відео.

Перше з них присвячено внутрішній політиці Наполеона:

Друге ― про наполеонівські війни:

Ось такі я підготував відео з історії. Можливо, комусь в пригоді вони і стануть.

Завершення Великої французької революції кінця XVIII століття та її наслідки

 Довго я не робив тут публікацій, бо був зайнятий іншими справами. А коли з'явилося трохи вільного часу ― я почав активно публікуватися на YouTube. І фактично закинутий канал стали знову дивитися. 

Але не будемо відволікатися від теми блоґу ― ось один із нещодавно опублікованих матеріалів:

Сподіваюся, дане відео буде вам цікаве.

Албанія у ХVІІ – ХVІІІ ст. Криза військово-ленної системи

Албанія після османського завоювання була поділена на 6 санджаків: Шкодра, Дукагін, Елбасан, Охрид, Вльора, Дельвіна. Воєнні феодали тут були в основному албанського походження. Місцеві феодали для збереження своїх володінь перейшли в мусульманство.

Так виник стан албанських феодалів-мусульман через який турки управляли цією територією. Більшість населення називали райя (піддані) і на них накладалися податки. Це були: натуральна десятина — ашар, поземельний грошовий податок — іспендже. Немусульмани платили джизью. В містах також знімали податок з власності — вергі. З ослабленням Османської імперії в XVIIст. збільшувався податковий тиск на населення.

Військово-ленна система в Албанії відрізнялась від цього в інших провінціях. Збір податків нерідко заміняли збором воїнів. На гірські райони систему тімарів взагалі не поширювали, а обмежились збором данини. Організовував горців фіс — родоплемінне об’єднання, засноване на кровноспоріднених зв’язках. Фіс володів землею, водоймами, лісами общини. Головним органом фісу був кувенд — збір глав всіх сімей. Був також і спадковий голова фісу, значення якого постійно зростало. Керували суспільними відносинами кануни — неписані закони. В XVIIст. турки створили байраки — територіальні одиниці, які включали в себе кільке фісів. Керівник його — байрактар був як правило з гірської знаті.

У XVII-XVIIIст. військово-ленна система зазнала змін. Колись умовне володіння перетворилось на спадкове. Спадковими стали не тільки лени, а й адміністративні посади. Знатні роди фактично закріплювали за собою посади. Османській імперії ставало все важче контролювати сипахів і набирати в Албанії воїнів для бойових дій. Згодом почалося захоплення феодалами державних земель і перетворення їх на свої володіння — чифліки.

В цей же час пожвавилось економічне життя в Албанії. Приморські міста стали важливими центрами транзитної торгівлі. Значну роль в міській економіці стали займати феодали. З XVIIст. поширилась система відкупу податків. Ця відкупна система негативно вплинула на населення.

Чифліки протягом цього періоду збільшувалися. Це супроводжувалося конфліктами між знатними родами за право володіти землею, посадами та ін.

Османський адміністративно-територіальний устрій на той час був дезорганізований. На місці колишніх санджаків утворювалися пашалики, які фактично були спадковими

володіннями великих феодалів. Найвідомішими з пашаликів стали Шкодринський і Янінський.

Шкодринський пашалик у др. пол. ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст.

Крім Янінського пашалика було на території Албанії ще одне напівнезалежне утворення ― Шкодринський пашалик. 

В 1756р. владу в Шкодрі захопив Мехмед-бей Бушаті. Бушаті був знатний рід Північної Албанії, який походив від Дукагіні. Султан призначив Мехмед-бея пашою в Шкодрі. Мехмед-паша Бушаті зміг припинити чвари між феодалами і забезпечив відносний спокій на цій території. Потім він почав розширяти иежі свого пашалика за рахунок Дукагінського і Ельбасанського пашаликів. Зростання його могутності стривожило Порту і в 1775р. його отруїли турецькі агенти.

Але наступником Мехмед-бея став його син Махмуд. Він продовжив політику батька. В 1785р. він вторгся до Чорногорії, але підкорити цю країну не вдалося. Далі він напав на Бератський пашалик і завоював Ельбасан. Султан оголосив Махмуда бунтівником в 1787р. і сусіднім пашам сказали негайно виступити проти його в похід. Проти його спрямували значні сили. Махмуд після перших успіхів зазнав невдачі і турки зайняли більшість пашалика. Паша сховався в фортеці Розафат.

Врятувало Махмуд-пашу повстання, яке почалося 25 листопада 1787р. в Шкодрі. Паша перейшов в наступ і турки були розбиті. Після цієї перемоги були переговори з Росією. Однак в переовори втрутилась Австрія і Махмуд-паша уклав угоду з нею про спільні дії, оскільки в січні 1788р. почалася нова австро-турецька війна. Але угоду не реалізували через вбивство австрійських дипломатів по дорозі додому. Цим скористався султан і в 1789р. він пішов на примирення з Махмуд-пашою. Останнього визнали правителем Шкодринського пашалика і головнокомандуючого всіма силами в Албанії.

Але війна з Росією завершилась і в 1792р. султан знову оголосив Махмуд-пашу бунтівником. В 1793р. почалися воєнні дії. Махмуд знову сховався в фортеці Розафат. Турки не змогли здобути фортецю і невдовзі Махмуд-паша зробив вилазку і розбив їх. В березні 1795р. султан знову визнав за пашею його повноваження.

Шкодринський пашалик фактично став незалежним. Махмуд-паша мав свою армію і флот, сам збирав податки, був віротерпимий щодо християн. Розширяв він межі своїх володінь. В 1794р. він завоював Охридський і Ельбасанський санджаки. Восени 1795р. він завоював Косово. Але спроба підкорити Чорногорію завершилася невдачею: 3 жовтня 1796р. Махмуд-паша зазнав нищівної поразки і був вбитий.

Його наступником став брат Ібрагім-паша, який правив до 1809р. і був лояльним до султана. Шкодринський пашалик втрачав свій вплив. Виступ проти Янінського пашалика завершився поразкою під Охридом у вересні 1805р. Після смерті Ібрагіма до влади прийшов його племінник Мустафа.

Мустафа-паша спробував вести напівнезалежну політику. Він деякий час відмовлявся

посилати свої війська на допомогу султану. Під час російсько-турецької війни 1828-1829рр. він спробував вести переговори з російським командуванням.

В січні 1831р. султан наказав йому залишити Охрид, Ельбасан, Дібру, Дукагін, а в Шкодру мали ввести турецький гарнізон. Мустафа-паша спробував чинити опір. Він вирушив проти великого візира Мехмеда Решид-паші. Але 3 травня 1831р. незважаючи на величезну перевагу він був розбитий біля Бабуни. Мустафа-паша втік в фортецю Розафат, де вів оборону. За посередництвом Австрії почалися переговори. Мустафа-паша капітулював, його вивезли в Стамбул, де він помер через 30 років на посаді чиновника.

Янінський пашалик у др. пол. ХVІІІ – пер. пол. ХІХ ст.

Продовжуємо серію блоґів про Албанію. Дана публікація буде про той період, коли Османська імперія вступила в період занепаду і контроь султана над провінціями ослаб. Цим користувалися міцеві чиновники, які все більше стали вести самостійну політику. Яскравим прикладом цього є Янінський пашалик. (Пашалик - адміністративна одиниця Османської імперії)

Цей пашалик створив Алі-паша Тепелена (1740-1822). Його батько деякий час управляв Дельвінським санджаком. Після смерті батька Алі займався розбоєм. В 1782р. він розгромив Курд-пашу, намісника султана в Південній Албанії. Порта вирішила залучити Алі на свою сторону і в 1784р. його загін включили до складу турецької армії. В 1786р. він став правителем Триккальського санджаку в Фессалії. В 1787р. він став пашею в Південній Албанії.

Скориставшись відволіканням уряду на війну з Росією, Алі-паша в 1787р. здобув Яніну, зробивши її своєю столицею. Його володіння охопили Епір, Фессалію і частину Південної Албанії. В 1789р. проти його виступила коаліція албанських феодалів, але він переміг їх.

У внутрішній політиці Алі-паша упорядкував систему управління і покращив становище християнського населення. Зовнішня політика: спробував заручитися підтримкою європейських держав. Вів переговори з Росією, однак підписати союзний договір не вдалося.

В 1797р. Алі-паша звернувся до Наполеона Бонапарта. Вони вели переговори. Через невдачу Наполеона в Єгипті і через створення нової антифранцузької коаліції Алі-паша вирішив підтримати султана у війні проти Франції. В 1798р. він захопив ряд міст на узбережжі. Продовжилось зміцнення Янінського пашалика.

В 1805р. проти Алі-паші виступив Ібрагім-паша Бушаті. Але під Охридом у вересні Алі-паша переміг. В 1806р. він спробував вести переговори з Росією, але на початку російсько-турецької війни виступив на боці султана. Після Тильзитського миру Франція отримала Іонічні острови. Також французи закріпились в Далмації, підступивши таким чином до кордонів Албанії. В 1808р. Наполеон почав вимагати порт Бутринт. Алі-паша різко виступив проти. Йому надала підтримку Велика Британія. Але він використав це для зміцнення свого впливу в Південній Албанії.

В 1809-1810рр. був завойований Бератський пашалик. 1 серпня 1811р. він завоював Вльору.

Згодом розбивши об’єднані сили південноалбанських феодалів, до весни 1812р. завоював всю південну частину Албанію. Султан визнав ці захоплення. Подальші спроби просування на північ були невдалими через опір Шкодринського пашалика і султана.

Після миру з Росією султан вирішив покінчити з непокірними васалами. Алі-паша спробував заручитися підтримкою Великобританії, але після 1815р. вона виступала за цілісність Османської імперії. Росія не збиралася починати нову війну з турками. Алі-паша обіцяв народу проведення реформ і навіть конституцію. Але всі його дії виявились безуспішними.

В червні 1820р. турецькі війська почали вторгнення. Алі-пашу зрадило багато прибічників. Він відступив до Яніни, де вів оборону. Лише в січні 1822р. Яніна впала. Алі-пашу стратили. Янінський пашалик припинив своє існування.

Ось так завершилася одна із спроб створити албанську державність в ХІХ ст. Внутрішні та зовнішні перешкоди заадили цьому. Втім, існування напівнезалежного Янінського пашалика в 1788-1822 рр. мало вплив на подальшу історію Албанії.

В той же час було ще одне подібне державне утворення на території Албанії...

Міжнародні відносини XVIII ст.

У попередньому блозі ми дізналися, що друга половина XVII ст. не була спокійним періодом. В Західній Європі Франція веде активну експансію, утверджуючи себе в статусі провідної держави світу. Ось яке становище було на 1700р.:

В Західній Європі намічався новий великий конфлікт. Причиною був іспанський престол. Там правив король Карл ІІ (1665-1700), який від народження мав багато хвороб внаслідок того, що його батьки були близькими родичами. Оскільки в його не було спадкоємців, почтало питання хто ж буде новим іспанським королем. А претендувати було на що ― Іспанія, Південна Італія, південь Нідерландів і величезні колонії в Америці. 

Було кілька кандидатів на престол. По-перше, син Людовика XIV, якого також звали Людовик. Останній був сином сестри Карла ІІ. Другим кандидатом був імператор Священної Римської імперії Леопольд І, оскільки він був з роду Габсбурґів, як і Карл ІІ. Третім кандидатом був Йосиф Фердинанд Баварський, син баварського курфюрста з династії Віттельсбахів. Цього кандидата підтримали Англія і Голландія, оскільки його коронація не привела б до порушення балансу сил в Європі. Карл ІІ в своєму заповіті назвав Саме Йосифа своїм наступником, але в 1699 р. той помирає і іспанський престол заповіли Філіпу, внуку Людовика XIV.

Англія і Голландія спочатку були не проти передачі французам іспанського престолу. Була в них умова передачі Іспанських Нідерландів у ваолодіння Англії і Голландії, а всіх іспанських володінь в Італії ― до Австрії. Однак ці умови не були реалізовані. Вже 24 листопда 1700 р. внук Людовика XIV був коронований як Філіп V (1700-1746). 

Французький король після такого успіху забув про попередні договори. Він забронив Англії і Голландії торгувати з Іспанією, чим зашкодив їхнім економічним інтересам. Також віддавати австрійським Габсбурґам обіцяні володіння не збиралися. Все це привело до того, що Англія, Голландія і Австрія уклали союз проти Франції. Почалася війна за іспанську спадщину (1701-1714).

На боці Франції в цій війні виступили: Іспанія, Баварія, Кельн, Льєж, Мантуя. Проти Франції воювали: Австрійські Габсбурґи, Англія, Голландія, Ганновер, Данія, Савоя. Португалія на початку війни підтримала Францію, але англійський флот швидко "переконав" португальців прийняти "правильну сторону". Бойові дії велися по всій Західній Європі і Північній Америці. Для самої Іспанії ця війна стала катастрофою, оскільки держава розкололася: Кастилія і Наварра були за Філіпа V, а Араґон підтримав сина імператора Леопольда Карла, котрого антифранцузька коаліція проголосила легітимним іспанським королем.

А поки в Західній Європі ділили іспанську спадщину, в її східній частині йшла Велика Північна війна (1700-1721), в якій проти Швеції виступив союз держав, до якого входили: Московське царство, Данія, Річ Посполита, Саксонія. В 1707р. ці дві війни на деякий час перетнулися, коли шведський король Карл XII вторгся до Саксонії. Людовик XIV хотів направити шведську армію проти Австрії і вів про це переговори із Карлом XII. Втім, шведський король не бажав воювати за Францію, тому уклав з Габсбурґами угоду і пішов воювати на схід проти Московії.

А війна за іспанську спадщину вступила у фінальну стадію. Найбільша битва відбулася біля Мальплаке 11 вересня 1709р. Союзна армія розгромила французів, зазнали вдвічі більших втрат. Тому, союзникам ця перемога принесла мало користі. Більш того, серед ворогів Франції почалися суперечки. 

Спочатку в британців (з 1707 р. Англія, Шотладія і Вельс утворили єдину державу ― Велику Британію) через внутрішньополітині суперечності був відкликаний талановитий командувач Джон Черчілль (герцог Мальборо). В 1711р. помер імператор Йосиф І (1705-1711) і його наступником мав стати молодший брат Карл, той самий, якого висунули претендентом на іспанський престол. Об'єднання іспанський і німецьких володінь під владою Габсбурґів не входило в прали союзників. Тому, держави починають шукати виходу з війни.

11 квітня 1713 р. був підписаний Утрехтський мирний договір між Францією та Іспанією з одного боку та Великою Британією, Голландією, Пруссією, Португалією і Савоєю. За умовами договору Філіп V визнавався королем Іспанії, але за це він відрікався від прав на французький престол. Велика Британія отримала острів Ньюфаундленд, території навколо Гудзонової затоки, фортецю Ґібралтар, острів Менорка. Також британці отримали на 30 років "асьєнто" ― право на ввезення в іспанські колонії африканських рабів. Савоя торимувала графство Монферрат, частину Міланського герцогства і острів Сицилія. Голландська республіка отримала право тримати гарнізони в колишніх Іспанських Нідерландах. Франція та Іспанія, крім вищезазначених поступок, також зобов'язувалися передати Австрії Неаполь, Сардинію, Мілан та південні Нідерланди.

Сама ж Австрія підписала мирний договір 7 березня 1714р., який відомий як Раштаттський мир. 7 вересня 1714р. був укладений Баденський договір, який доповнив попередні угоди. Війна за іспанську спадщину була завершена. 

Людовик XIV помер 1 вересня 1715р. З його смертю завершилося "Велике століття" (Grand Siècle) Франції. Оскільки Людовик XIV прожив довге за тими мірками життя, він пережив всіх своїх дітей, а також всіх внуків, крім Філіпа V, короля Іспанії. Постало питання, хто буде наступником. Новим французьким королем став Людовик XV (1715-1774), правнук Людовика XIV. Оскільки новий король був малолітнім, регентом став герцог Філіп Орлеанський. 

Король іспанії Філіп V вважав себе більш законним претендентом на французький престол. Плюс, він хотів повернути втрачені іспанські володіння в Італії. Але це все могло порушити установлений мир в Європі. Задля захисту умов Утрехтського миру був створений Четверний альянс, до якого увійшли Велика Британія, Франція, Голландія і Австрія. Іспанія спробувала за опомогою армії повернути італійські володіння і всі чотири держави виступили проти неї. Почалася війна четвірного альянсу (1718-1720).

Очевидно, що шансів Іспанія не мала від слова "взагалі". 17 лютого 1720р. був підписаний Гаазький мирний договір. Філіп V відмовлявся від претензій на Італію, Австрія отримувала Сицилію, а Савоя ― Сардинію. 

В цей же час на сході Європи підходила до завершення Північна війна. 10 вересня 1721 р. був підписаний Ніштадський мирний договір. Московське царство закріплювало за собою вихід до Балтійського моря. Швеція втратила внаслідок війни статус великої держави. Завдяки перемозі у війні Московське царство в тому ж 1721-му проголосило себе "Російською імперією".

На деякий час між великими державами не було війн. Новим "яблуком розбрату" стане Річ Посполита. В 1733 р. помер король Август ІІ Сильний, який за сумісництвом був саксонським курфюрстом. Він хотів зробити свого сина Фрідріха Августа новим королем польським. Але більшість шляхти не хотіло мати корелем іноземця, тому Станіслав Лещинський, якого підтримувала Франція, був обраний на сеймі. Росія, Австрія і Саксонія не погодилися з цим рішенням. Російська армія вторглася до Речі Посполитої. Почалася війна за польську спадщину (1733-1735).

В самй Речі Посполитій між собою воювали прибічники Лещинського і прибічники Фрідріха Августа. Ця війна переросла у конфлікт між європейськими державами. На боці Лещинського були Франція, Іспанія, Сардинське королівство (Савоя). Їм протистояла коаліція Росії, Австрії, Саксонії і Пруссії. Російські сили швидко дійшли до Варшави і посадили на престол Августа ІІІ. С.Лещинський відступив до Гданська, де вів оборону. Сили були нерівні і Гданськ впав. В цей же час велися бойові дії в Італії та Німеччині, в яких Австрія зазнавала невдач. 

3 жовтня 1735р. у Відні було підписано попередній мирний договір. Остаточно було поставлено крапку у війні Віденським договором 18 листопада 1738 р. Франція визнавала Августа ІІІ польським королем. Станіслав Лещинський ставав герцогом Лотаринґії, яка після його смерті мала відійти до Франції. Іспанія отримувала від Австрії Сицилію і Південну Італію. Сардинське королівство отримало Новару. Таким чином, від війни за польську спадщину найбільше постраждала Австрія. Втім, її проблеми тільки починалися.

В 1740 р. помер імператор Карл VI. Оскільки синів він не мав, успадкувати його титули мала дочка Марія Терезія. Але окремі дежави використали це як привід для війни проти Габсбурґів. Король Пруссії Фрідріх ІІ почав вторгнення до австрійських володінь. Поступово до війни приєднуватимуться нові держави. Ця подія увійде в історію як війна за австрійську спадщину (1740-1748). 

Противники Габсбурґів висунули на імператорський престол баварського курфюрста із династії Віттельсбахів. В 1742 році правитель Баварії став імператором під іменем Карл VII (1742-1745).

На стороні Марії Терезії були: Велика Британія, Ганновер, Голландія. По іншу сторону були: Пруссія, Баварія, Франція, Іспанія, Пфальц та ін. Окремі держави встигли повоювати сочатку за одних, а потім перейти до інших, наприклад: Сардинія і Саксонія. Бойові дії велися в Європі, Північній Америці, Карибському морі і навіть в Індії. 

Бойові дії йшли з перемінним успіхом. Перевага постійно міняла сторону. Зрештою, Карл VII помер і Баварія уклала мир з Австрією, визнавши Марію Терезію в обмін на повернення захоплених австрійцями земель. Невдовзі і Пруссія уклала мир, за яким їй предавалася Сілезія. Бойові дії між Британією і Францією все ще тривали. Щоб посилити свої позиції, британці в червні 1747р. підписали з Росією субсидну конвенцію, за якою остання мала направити експедиційний корпус на захід в обмін на британські гроші. Це прискорило укладення мирного договору.

18 жовтня 1748 р. був укладений Аахенський мирний договір. За ним були підтверджені мирні договори, укладені під час війни. Марія Терезія визнавалася законноим наступником Габсбурґів. Формально імператором став її чоловік Франц Стефан Лотаринзький, але реальна влада була в її руках. Британія і Франція обмінювалися захопленими територіями і поверталися до передвоєнних кордонів.

Дипломатична революція
В середині XVIII ст., невдовзі після війни за австрійську спадщину, відбувається зміна альянсів в міжнародних відносинах. Велика Британія потребувала надійного союзника для захисту Ганноверу ― володіння в Німеччині. Оскільки Росія в новій субсидній конвенції, Петербурзькій 1755р., виставляла умову відправки екпедиційного корпусу лише у випадку нападу Пруссії. Від Франції обороняти Ганновер там не збиралися. В той же час Британія знайшла нового союзника.

Австрія, на думку британців, була занадто ослабленою після останньої війни. Тому, 19 січня 1756 р. Велика Британія і Пруссія уклали Вестмінстерський договір, чим започаткували новий альянс.

Австрія також часу не гаяла і 1 травня 1756 р. був укладений Версальський договір із Францією. Також Австрія мала союзні договори з Росією. Отже, карта двох альянсів тепер виглядала так: 👇

І не збуваймо, що англо-французьке протистояння, яке тривало вже півстоліття, мало рано чи пізно привести до нового конфлікту. Власне так і станеться невдовзі після дипломатичної революції.

Семилітня війна (1756-1763)
Цю війну Вінстон Черчілль в ХХ ст. пропонував назвати "першою світовою війною". І думка ця небезпідставна, якщо поглянути на карту з учасниками даної війни 👇

Головною причиною Семилітньої війни було англо-французьке суперництво за першість в світі. Це тривало вже кілька десятиліть. Іншою причиною була конкуренція Австрії і Пруссії за німецькі землі. 

Протягом 1754-1756рр. в Північній Америці йшли сутички між британськими і французькими колоністами. Зрештою, 17 травня 1756 р. Британія оголосила Франції війну. Конфлікт охопив Європу, Північну і Південну Америку, Карибське море, Індію, Далекий Схід. Велику Британію підтримали наступні держави: Пруссія, Ганновер, Брауншвейґ, Брунсвік, Гессен-Кассель, Португалія. На боці Франції воювали: Австрія, Саксонія, Росія, Іспанія, Швеція. Північноамериканські племена воювали по обидва боки в цій війні.

В Європі Пруссія змогла здобути ряд перемог над Австрією, але підійшли російські війська і перевага опинилася на іншому боці. Пруссія опинилася на межі зникнення. Але її врятувало диво ― на початку 1762 р. померла російська імператриця Єлизавета, а її наступник Петро ІІІ не бажав воювати проти Фрідріха ІІ Великого. 5 травня 1762 р. був укладений Петербурзький мирний договір, за яким Пруссії поверталися всі захоплені російськими військами території. Невдовзі після цього з війни проти Пруссії вийшла Швеція. Після цього Фрідріх ІІ завдав австрійціям і французам кілька поразок.

В цей же час британські сили упішно громили французів в Північній Америці та Індії. Не допоміг Франції навіть вступ Іспанії у війну. Все завершилося тим, що 10 лютого 1763 р. був підписаний Паризький мирний договір між Великою Британією і Португалією з одного боку і Францією та Іспанією з іншого. До Британії відходила більша частина французьких володінь в Північній Америці.

Решта французьких володінь на захід від Місіссіпі преходило до Іспанії. Також Франція втратила частину своїх володінь в Індії і тепер в тому регіоні Британія стала панівною державою. Іспанська Флорида ставала британською. 

15 лютого 1763 р. був укладений Губертусбурзький мирний договір між Пруссією, Австрією і Саксонією. Договір повертав довоєнні кордони. Цим договором остаточно завершилася Семилітня війна.

Які ж результати Семилітньої війни? Із всього вищесказаного можна зробити висновок, що найбільше виграла від війни Велика Британія, яка розширила свої володіння в Північній Америці і стала домінувати в Індії. Також британці розгромили свого основного суперника ― Францію, яка втратила більшість своїх колоніальних володінь. Аж до ХХ століття Велика Британія буде державою №1 в світі. 
Що ж до Пруссії, яка здавалося б в цій війні не отримала нічого, крім втрат, то ця держава закріпила себе серед провідних держав. І саме Пруссія, а не Австрія, через століття об'єднає всі німецькі землі. Ось такі були результати цієї "нульової світової війни".

А що ж далі? Після Семилітньої війни в на сході Європи відбуваються територіальні зміни. Ослабленим державам не пощастило. Першою стала Річ Посполита. Пруссія, Австрія і Росія шляхом укладання між собою угод почали ділити землі цієї держави. В 1772, 1793 і 1795 роках відбулися поіли Речі Посполитої. Ось їх результати 👇

Подібна доля спіткала б і Османську імперію, але проти поділу цієї держави виступали Франція і Велика Британія. Тому війни Росії в союзі з Австрією проти турків призвели до втрати Османами Північного Причорномор'я, але їх держава зберіглася. Втім, Османську імперію все більше ослаблювали кризові явища, тому вона все більше потрапляла в залежність від європейських держав.

Останньою подією, про яку варто тут згадати, буде війна за незалежність північноамериканських колоній 1775-1783 рр., в якій на боці новостворених США виступили Франція, Голландія та Іспанія. Велика Британія зазнала поразки і втратила великі володіння в Північній Америці. Втім, статус провідної держави світу британці зберегли. Ну а Франція, незважаючи на те, що отримала сатисфакцію від розгрому Британії, не змогла повернути втрачене в Семилітній війні. Кризові явища у французькому суспільстві збільшуватимуться і справа йтиме до революції. Велика французька революція значно змінить Європу. Але то вже зовсім інша історія...

Міжнародні відносини XVII ст.

В цьому блозі ми розглянемо особливості відносин між європейськими державами протягом XVII-XVIII ст. А почнемо із Вестфальського миру 24 жовтня 1648 р., який завершив Тридцятилітню війну. Цим договором було покладено початок нового типу іжнародних відносин ― відтепер національні держави ставали їх суб'єктами. Принцип суверенної держави зберігся аж до нашого часу. Крім принципу суверенітету, було проголошено ідею балансу сил, а також рівноправність держав і невтручання в їх внутрішні справи.

Ось карта Європи після у середині XVII ст. 👇

Хто ж мав найбільші вигоди від Вестфальського миру? Ну по-перше, це були Франція і Швеція. Перша отримала Ельзас і частину Лотаринґії, а друга ― Західну Померанію і контроль за важливими німецькими портами. Наступні пів століття Швеція намагатиметься розширити свій контроль за Балтійським морем і перетворити його на своє "внутрішнє озеро". Але про це поговоримо згодом.

Хто ж ще опинився у виграші? Варто згадати Голландську республіку і Швейцарію, незалежність яких була остаточно визнана. Також варто згадати курфюрство Бренденбурґ, яке скориставшись Тридцятилітньою війною отримало вихід до Балтійського моря і цим зміцнило свої позиції. 

А в програші опинилися австрійські Габсбурґи, плани яких об'єднати під своєю владою німецькі землі тепер були остаточно зруйновані. Та й сама Німеччина була дуже спустошена внаслідок бойових дій.

Єдиною державою із Католицької ліги, яка не припинила воювати, була Іспанія. Вона продовжила боротьбу, чим все більше руйнувала свою економіку, що й так перебувала в поганому стані. Крім Франції, проти Іспанії вела війну за незалежність Португалія (1640-1668). Зрозумівши, що унія з іспанцями приносить їм тільки шкоду, вони повстали. Таким чином, в Західній Європі мир ще не настав.

В цей же час в Східній Європі також розгорілося полум'я. І здогадайтеся де це почалося? Ось вам підказка 👇

Так, в Україні почалася Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького (1648-1657). Не будемо зациклюватися на деталях, але що ж ця подія змінила? Ця війна змінила баланс сил в Східній Європі ― колись могутня Річ Посполита була ослаблена, а на її місце стали претендувати нові гравці, зокрема Швеція і Московія. Так званий "шведський потоп" (1655-1660) ледь не завершився повним знищенням Речі Посполитої. І тільки обмеженість ресурсів Швеції та втручання інших держав змогло завадити цьому.

Отже, що ми маємо станом на другу половину 50-х років XVII ст.? Західна і Східна Європа охоплені війнами. На заході Франція і Португалія б'ють Іспанію. До цього дійства невдовзі долучається Англія і вже проти іспанців троє ворогів. На сході ще "веселіше": Швеція, Бранденбурґ, Військо Запорізьке, Московія, Трансильванія б'ють Річ Посполиту, також воюючи й між собою (московсько-шведська війна 1656-1658). 

Війна між Францією та Іспанією завершилася Піренейським миром 7 листопада 1659 р. Франція отримала область Артуа в Іспанських Нідердандах та ряд фортець там, а також частину Каталонії ― Руссильйон.

Французький король Людовик XIV за умовами миру мав отримати в дружини іспанську принцесу Марію Терезію, а також великий посаг разом з нею. Якщо описати Піренейський мир коротко ― це був кінець "золотого віку" Іспанії, яка відтепер перестала бути великою державою відтепер.

Паралельно з цим на сході Європи укладалися мирні договори між учасниками Північної війни 1655-1660 рр. Війну Швеції проти Речі Посполитої завершив Олівський мир 3 травня 1660 р. Польський король Ян ІІ Казимир відрікався від претензій на шведський престол, а Річ Посполита відмовлялася від Лівонії та міста Рига. Курфюрство Бранденбурґ остаточно закріплювало за собою герцогство Пруссію, яке раніше було польським васалом. Завдяки цьому дана німецька держава значно посилилася і невдовзі зіграє для Речі Посполитої негативну роль.

6 червня 1660 р. був укладений Копенгаґенський мирний договір, який завершив війну між Швецією і Данією. Цей договір доповнив попередній Роскільський мир 1658р. Змінами було те, що Данії повернули зайняту шведами частину Норвегії, острів Борнгольм, а також знімалася заборона пускати кораблі небалтійських держав до Балтійського моря.

1 липня 1661 р. був укладений Кардіський мирний договір між Швецією і Московією. Остання повертала всі захоплені території і таким чином відновлювався кордон 1617р. 

Таким чином, Швеція забезпечила трьома вищезгаданими договорами панування на Балтиці. Тому даний період її історії називають "Шведська імперія". Ось якою була ця держава на вершині могутності 👇

В Західній Європі Франція мала великі амбіції на континенті. А на морі боролися за владу Англія і Голландія. Почалася Друга англо-голландська війна 1665-1667 рр. Бойові дії йшли з перемінним успіхом. Англія змогла захопити Новий Амстердам і прилеглі території, а голландці змогли завдати англійському флоту нищівних поразок. За умовами мирного договору Англія отримувала у володіння Новий Амстердам, що стане зватися Нью-Йорк, а Голландія отримувала англійську колонію Суринам.

Людовик XIV став нарешті правити самостійно. Скориставшись тим, що Іспанія була не в змозі виплатити посаг Марії Терезії, французький король вирішив забрати борг територіями. Компенсацією мали стати Іспанські Нідерланди. Тому Франція оголошує Іспанії війну, яка отримає назву Деволюційна (1667-1668). 👇

Ясно, що самостійно іспанці шансів проти Франції не мали. Але амбіції Людовика XIV налякали сусідні держави. Голландія виступила на підтримку Іспанії, тої самої, з якою кілька десятиліть боролася за незалежність. Але їх можна зрозуміти, оскільки кордон із ослабленою Іспанією був Голландській республіці набагато вигідніших, ніж кордон із сильною Францією. Не зацікавлена в надмірному посиленні Франції і Англія. Швеція виступала гарантом Вестфальського мирного договору, тому разом з Англією і Голландією уклала Троїстий альянс задля тиску на Фрнцію. Зрештою, Людовик XIV змушений був піти на поступки.

2 травня 1668 р. був укладний Аахенський мирний договір, який завершив Деволюційну війну. Франція отримувала невеликі території в Іспанських Нідердандах 👇

Решта окупованих територій поверталася Іспанії. Хоча Франція і перемогла, результати війни не влаштували французького короля. Тому, Людовик XIV став готувати нову війну. В Європі почали формуватися коаліції.

Франція уклала союз із Англією. Людовик XIV надав Карлу ІІ фінансову допомогу за підтримку у майбутній війні. Також було укладено угоду із Швецією. Німецькі держави Мюнстер і Кельн також були на боці Франції. В таких умовах почанається Голландська війна 1672-1678 рр. Французька армія разом із союзниками вторглася до Голландської республіки. Сили були нерівні і голландці змушені були затопити частину своєї держави щоб зупинити ворога.

Невдовзі на стороні Голландії виступили австрійські Габсбурґи, Іспанія, Лотаринґія, Данія і Бранденбурґ. Війна стала загальноєвропейською. 

В 1673р. Мюнстер і Кельн вийшли з війни. В Англії парламент дізнавшись про те, що король Карл ІІ в секретній угоді з Людовиком XIV обіцяв прийняти католицизм, став виступати проти війни. Крім того, голландський флот завдав англійцям поразок і захопи Нью-Йорк. Зрештою, 19 лютого 1674 р. був підписаний Вестмінстерський договір, за яким завершувалася війна. Обидві сорони повертали окуповані території. Фактично, відновлювався status quo. 

Франція продовжила воювати самостійно. В 1674-1675 рр. її армія, яку очолив Анрі де Тюренн, вела бойові дії проти сил Габсбурґів, які очолив Раймунд Монтекуоллі. Незважаючи на кілька перемог, після загибелі свого командира, французи відступили. Швеція, що була в союзі з Францією, почала вторгнення в Бранденбурґ щоб вивести його з війни. Але курфюрст Фрідріх Вільгельм І завдав шведам поразки в 1675р. В наступному році Данія почала вторгнення до Швеції, тому цей союзник Франції не зміг би прийти на допомогу. І тим не менш французька армія здобувала перемоги над ворогами.

Почалися переговори, які завершилися підписанням Німвеґенських договорів 1678-1679 рр. Франція отримувала: частину Іспанських Нідерландів, Франш-Конте, Лотаринґія,  Фрайбурґ (від Габсбурґів). Голландії поверталися зайняті французами володіння в обмін не її нейтралітет. 

Можна вважати, що Людовик XIV отримав перемогу у війні. Після цього почалася "політика приєднання" (1679-1681), коли території Священної Римської імперії стали включатися до складу Франції. 👇

Ну а поки що відволічемося від Західної Європи і дізнаємося, що в ці часи відбувалося в її східній частині. Раніше було згадано, що Річ Посполита уклала мир зі Швецією. Це дало їй змогу вести далі війну проти Московії, яка завершилася Андрусівським перемир'ям 9 лютого 1667р., за яким Москва отримувала Лівобережну Україну і Смоленськ.

В цей же час на арену виходить новий гравець ― Османська імперія. В часи "епохи Кепрюлю" (1656-1710) вдалося стабілізувати становище в державі і вона змогла знову вести завоювання. Польсько-турецька війна 1672-1676рр. завершилася приєднанням Поділля до Османської імперії, а Правобережна Україна стала її васалом. Далі Османи вели війну з Московією (1676-1681), яка завершилася Бахчисарайським мирним договором 23 січня 1681 р. За Османською імперією залишалося Правобережжя, а за Московою ― Лівобережжя. Після цих перемог султан звертає увагу на захід.

Як відомо, у Франції з Османською імперією з  XVI ст. були союзницькі відносини, оскільки в них був спільний ворог ― Габсбурґи. В 1678 р. угорці повстали проти політики імператора Леопольда І. Очолив цей рух Імре Текелі. Людовик XIV таємно підтримував це повстання.  Французькому королю це було дуже вигідно, оскільки це відволікало Австрію. Бо на початку 1680-х років невдоволення серед німецьких держав "політикою приєднання" зростала і вони почали створювати антифранцузькі союзи. Людовик XIV за допомогою дипломатії намагався зруйнувати подібні коаліції, зокрема зміг за допомогою грошових субсидій перетягнути на свою сторону Бранденбурґ. 

Імператор Леопольд І в 1681р. пішов на поступки угорцям, але це не допомогло, бо Текелі уклав союз з Османською імперією, погодившись стати її васалом в обмін на допомогу. Справа йшла до нової війни. 

31 травня 1683 р. Габсбурґи отримали ноту про оголошення їм війни. Почалася Велика Турецька війна 1683-1699 рр. Великий візир Кара-Мустафа з великою армією підійшов до Відня. На допомогу австрійській столиці вирушили об'єднані німецько-польські сили, які 12 вересня 1683 р. завдали османській армії нищівної поразки під Віднем. 

А що ж в цей час Франція? Людовик XIV обмежився тільки словесною підтримкою християнських держав у боротьбі з Османами. Більш того, скориставшись тим, що німецькі держави були зайняті війною з турками, французький король оголосив Іспанії війну (1683-1684). Зрозуміло, що Франція мала абсолютну перевагу над ослабленою Іспанією. Тому, 15 серпня 1684 р. був підписаний Реґенсбурзький мир, який мав тривати 20 років. Франція закріплювала за собою всі попередні завоювання і відтепер стала контролювати важливі фортеці на Рейні. Це була кульмінація зовнішньополітичних успіхів французького короля. 

В тому ж 1684р. була сформована Священня ліга, до якої увійшли Священна Римська імперія, Річ Посполита, Венеція, Папська держава. Через два роки о цієї ліги приєднається Московське царство, чим порушить умови Бахчисарайського миру. Кампанія Священної ліги йшла успішно: в 1686 р. від турецьких сил була очищена Угорщина, 1687р. ― Османська імперія зазнала нищівної поразки біля Могача, в 1688 р. австрійці взяли Белград. Шлях на Константинополь був відкритий. Врятував Османську імперію новий конфлікт в Західній Європі.

У 1686 р. для протистояння Франції була створена Ауґсбурзька ліга, до якої увійшли Австрія, Баварія, Іспанія, Щвеція, а пізніше і Англія. Конфлікт почався через Пфальц ― німецьку державу на річці Рейн. Місцевий курфюрст помер бездітним. Його сестра була дружиною брата Людовика XIV, що й було використано останнім для оголошення претензій на Пфальц. У вересні 1686 р. французька армія увійшла до Пфальцу. Почалася війна, яка відома як Дев'ятилітня війна (1688-1697) або ж війна Ауґсбурзької ліги, або ж як війна за пфальцську спадщину. 

Головні сили французів рушили на німецькі землі. Цим скористався штатгальтер Голландії Вілгельм ІІІ Оранський, давній ворог Людовика XIV, і висадився в Англії, де відбулася "Славна революція". Англійці відмовилися підтримати короля Якова ІІ, який був католиком, і проголосили Вільгельма своїм королем. Завдяки цьому антифранцузька коаліція розширилася і Франція опинилася в оточенні.

Війна велася не тільки в Європі, а й в колоніях. Австрійці зняли сили з турецького фронту і направили їх проти Франції. Цим скористалася Османська імперія, яка змогла в 1690 р. повернути Белград. Але розвинути успіх турки не мали сил. В цей же час війна з Францією велася мляво через ослаблення сторін. Тому супротивники почали переговори в голландському місті Рейсвейк (Рісвік). 

20 вересня 1697 р. був підписаний Рейсвейкський мирний договір. Франція повертала Фрайбурґ та ще кілька фортець Священній Римській імперії, Люксембурґ, Монс і Куртре ― Іспанії. Лотаринґія отримувала незалежність від Франції. Людовик XIV визнавав Вільгельма Оранського королем Англії і зобов'язався не втручатися у справи Пфальцу. В той же час, за Францією зберігався Страсбурґ, її поверталися колонії Пондішері (в Індії), Акадія (в Канаді), а також остаточно визнано французьким Сан-Домінґо (західні частина острова Гаїті). Як бачимо, це бу перший договір, за яким Людовик XIV пішов на територіальніі поступки.

Завдяки завершенню війни з Францією, Габсбурґи змогли направити на Балкани нові війська. Османська імперія зазнала нової нищівної поразки біля Зенти. У жовтні 1698 р. у Каровицях почався конгрес. 26 січня 1699 р. був підписаний Карловицький мирний договір. Османська імперія втратила Угорщину, Трансильванію, Далмацію, Поділля і Правобережжя. 

Після цього оговору починається поступовий занепад Османської держави, яка відтепер буде постійно втрачати території і не зможе подолати кризові явища у внутрішній політиці.

Таким чином, протягом XVII ст. в Європі відбувалася боротьба між державами за домінування. Тридцятилітня війна створила нових лідерів, таких як Франція і Швеція. Ці держави будуть розширювати свій вплив, що в свою чергу викликатиме опір інших держав. Коли амбіції однієї з держав заходитили занадто далеко, проти них формувалися коаліції. Яскравий приклад цього ― Франція, експансіонізм якої призвів до того, що більшість європейських держав об'єдналися проти неї. Також відбувалося формування нових провідних держав. Зокрема, Англія і Бранденбурґ. Англійці після кількох конфліктів з Голландією, а потім і з Францією все більше утверджувалися як провідна морська держава. В той же час Голландська республіка, незважаючи на те, що змогла вистояти у війнах, понесла такі втрати, що в подальшому втратить статус однієї з провідних держав. Австрійські Габсбурґи завдяки перемогам над Османами змогли відновити свій авторитет, послаблений Тридцятилітньою війною. Але в німецьких землях в них з'явився конкурент ― курфюрство Бранденбурґ. В подальшому це суперництво посилюватиметься. 

Загалом, станом на 1700 р. карта Європи виглядатиме так 👇

Хоча дві великі війни нещодавно завершилися, наближалися два нові конфлікти, які охоплять Європу і не тільки. Але про це вже в наступному блозі.