Переглядаючи статистику своїх переглядів я помітив, що найпопулярнішим з написаних мною блоґів є "Поеми Гомера як джерело з історії Стародавньої Греції", який я опублікував тут ще 3 грудня 2015 року. Вже набрав понад 2300 переглядів. Чесно кажучи, я був здивований, що мій блоґ на дану тему здобуде таку популярність. Сам блоґ той тут: 👇
А якщо тема Стародавньої Греції знаходить читачів ― чому б не написати ще. Згадати тему, якою колись дуже цікавився. Згадати старі часи. Але це все лірика, давайте перейдемо до чогось конкретного. Як ви могли здогадатися із заголовка, нашою темою сьогодні буде стародавня Спарта.
Про цей давньогрецький поліс чули напевно всі. Більшість знає спартанців як хороших воїнів. Всі чули про царя Леоніда і 300 спартанців в битві під Термопілами. Ну а хтось чув про все те завдяки дурнуватому фільму "300", де найкраще запам'ятовується викрик "This is Sparta!".
Що відомо про історію цього полісу? Спарта виникла приблизно в XI-X ст. до н.е. Завойовники з півночі, племена дорійців зайняли території, які колись належали ахейцям. Правителі дорійців проголошувалися спадкоємцями Геракла, що підкреслювало їх права на Пелопоннес. Краще за все цю легендарну ідеологію покаже схема 👇
Лаконіка, область на півдні Пелопоннесу, дісталася двом братам, яких звали Евристен і Прокл. Від сина першого пішла династія Аґіадів, а від онука другого ― династія Еврипонтидів. Цікавою особливістю Спарти було те, що правило відразу два царі, які були вихідцями із вищезгаданих родів.
Щодо завойованого населення то там відбувся розподіл. Частина стала називатися "періеки" (περίοικοι - perioicoi) ― особисто вільне, але позбавлене прав населення. Гіршу долю отримали ті, кого прозвали "ілоти" (εἱλώτης - heilotes) ― безправне населення, фактично прирівняне до рабів. Повноправною частиною населення вважалися спартіати ― потомки завойовників. Останні були в меншості по відношенню до інших прошарків населення. За однією з версій ілотами стали ті, хто чинив опір дорійцям, а періеками ― ті, хто добровільно підкорилися. Інша версія говорить, що до ілотів зарахували жителів родючих земель, а до періеків ― жителів гірських районів, які менше цікавили завойовників.
Коли родючих земель стало не вистачати, Спарта почала завоювання Мессенії ― області на захід він неї. Це кардинально відрізнялося від інших полісів, які в подібній ситуації почали відому всім колонізацію узбережжя Середземного і Чорного морів. В результаті двох Мессенських воєн (743—723 і 685—668 роки до н. е.) вдалося остаточно підкорити ту область, після чого мессенці були позбавлені своїх земельних володінь і обернені на ілотів. Але найбільшим суперником спартанців в той час був Арґос, боротьба з яким йшла з перемінним успіхом. Лише близько 520 до н. е. цар Клеомен завдав їм рішучої поразки при Тиринті.
В таких умовах сформувався і державний устрій Спарти. Як вже згадувалося, спартіати становили меншість серед населення. Після завоювання Мессенії пропорція змінилася не на їх користь. В V ст. до н.е. кількість спартіатів була близько 9 тисяч. Це були здатні до військової служби чоловіки. Кількість ілотів була в рази більшою. Тому спартанці докладали максимальні зусилля щоб втримати підкорене населення.
Формування спартанського устрою приписують діячу на ім'я Лікурґ. Точного часу життя та діяльності його ніхто не знає. Про це зазначав ще Плутарх: "Жодна з розповідей про великого спартанського законодавця Лікурга не може вважатися цілком достовірною. Про його походження, державну діяльність і смерть існують суперечливі звістки. Але понад усе розходяться відомості про те, в яку пору він жив."
Легенди говорять, що Лікурґ побував на Криті, в Малій Азії, вивчаючи їх законодавство. Коли він повернувся до Спарти, отримавши підтримку від царя Харилая він став змінювати державний устрій. Його закони стали називатися "Велика Ретра" (Μεγάλη Ῥήτρα - Велика Постанова), яка не існувала в письмовому вигляді, лише в усній формі. Система влади в давній Спарті добре відображається в цій схемі 👇
Від попереднього залишилися тільки два царі. Але їхня влада тепер була обмежена. За ними зберігалося командування армією та всякі релігійні і церемоніальні функції. Була створена рада старійшин ― ґерусія (γερουσία) із 30 членів, з яких було 28 обраних ґеронтів старше 60 років та обидва царі. Герусія виконувала функції урядової установи — готувала питання для обговорення на народних зборах, керувала зовнішньою політикою, розглядала кримінальні справи.
Щомісяця скликалися народні збори ― апелла (άπέλλα), в яких брали участь спартіати старші 30 років. Спочатку народні збори скликались царями, згодом керівництво ними перейшло до ефорів. Апелла не обговорювала висунуті питання, а лише ухвалювала або відхиляла запропоноване рішення. Голосування проводилося примітивно ― криком або учасники розходилися по різні боки та «на око» визначалася більшість. Народні збори мали законодавчі права, право на обрання посадових осіб, вирішували також питання війни та миру. Збиралися народні збори на відкритій місцевості поза всякими приміщеннями.
Ще одним органом влади були ефори. Колегія ефорів (з'явилася у VIII столітті до н. е.) складалася з п'яти гідних громадян, яких обирали на один рік народними зборами. Спочатку повноваження ефорів обмежувались судочинством по майнових спорах. У VI столітті до н. е. їх влада зростає, вони витісняють ґерусію. Ефори почали скликати ґерусію та народні збори, керувати зовнішньою політикою, здійснювати внутрішнє управління державою та судочинство, контролювати посадових осіб (включаючи царів).
Після державного устрою важливим питанням було земельне. Щоб покінчити з нерівномірним її розподілом, Лікурґ спочатку об'єднав всі земельні наділи, а потім розділив землю на рівні частини. Було створено 9 тисяч рівних ділянок для спартіатів (за кількістю сімей) і 30 тисяч для періеків.
Далі було заборонено розкоші. Дозволені були лише залізні монети. Золото і срібло було виведене з обігу. Також були вигнані "непотрібні" ремесла. Наступним кроком в боротьбі з розкошами було введення загальних трапез ― сісситії, де спартіати їли разом.
Також була введена особлива система виховання, коли дітей з семи років виховувала держава. Таким чином з дитячого віку виховувалися майбутні воїни Спарти. Виховання було суворим. Втім, про "спартанське виховання" чули напевно всі, тому не будемо деталізувати.
Ось таким чином один з полісів Пелопоннесу був перетворений фактично у військовий табір, де все чітко регламентовано. Лікурґ створив "общину рівних" воїнів, де була заборонена розкіш, де все контролювалося державою. Легенди говорять, що сам Лікурґ після реформування держави вирушив до Дельфійського оракула, взявши із спартанців клятву не змінювати нічого без його. Коли провісники сказали йому, що його устрій нічого нового не потребує, Лікурґ залишився в Дельфах і заморив себе голодом. А засновані ним порядки панували в Спарті фактично до самого кінця її існування як незалежного поліса.
Немає коментарів:
Дописати коментар