Даний фільм я очікував ― бо події початку 1918 року заслуговують на те, щоб їх екранізували. Однак, "Крути 1918" не виправдовують цих очікувань. Не можна сказати що фільм зовсім поганий. Скажемо так ― "на трієчку".
Починається все із сучасного українського солдата, який відвідує пам'ятник загиблим під Крутами в наш час. Потім все переноситься на сто років назад. І починається люта єресь. Франція ніби то збирається визнати УНР і посилає свого спецагента із документами, які "можуть розколоти і знищити більшовиків". Розігралася в авторів фантазія, якщо коротко. Нагадаю, що держави Антанти не дуже то й поспішали з визнанням. Лише давали словесні запевнення для того щоб УНР продовжили тримати фронт проти Німеччини, без будь-яких гарантій на майбутнє. А у фільмі сам маршал Фош телефонує генералу Савицькому прямо як старому знайомому. І що за документи ― хто знає. Напевно компромат на Леніна і Троцького, де є докази того, що вони коханці ― ото б був сюжетик! 😃
Ой, а про що це ми тут? А, про фільм "Крути". Та не спішіть побачити битву ― до неї ще довго. Михайло Грушевський і Симон Петлюра виступають на Софіївській площі, закликаючи боронити державу. Народ не дуже це підтримує, тодішні "зрадофіли" радо хочуть під більшовицьке ярмо, бо "то не наша війна", а взагалі, на їх думку, "хай бариги, тобто буржуї і куркулі воюють". До 1932 року залишалося півтора десятиліття... Добре, що проводять такі історичні паралелі ― це актуально зараз.
А наш французький агент прибуває до Одеси, де його вбиває німецький агент. І ми все ще дивимося фільм про Крути, не забуваємо. Загалом, компромат на Леніна з Троцьким опинився в поганих руках. А в цей час в Києві розігрується нікудишня любовна лінія, цілий любовний трикутник. Двом братам Савицьким, синам того генерала, якому сам французький головнокомандувач телефонує, подобається одна дівчина. Старший ніяк не може освідчитись, молодший теж ні туди і ні сюди, а я вам нагадую, що ми дивимося фільм про Крути. Ну так, щоб не забули. Всю цю "романтичну" лінію можна було б просто вирізати ― краще вже без неї.
І от з'являється ВІН ― злий і страшний... Е, ні, не так ― п'яний і наколотий вожак червоних упирів Муравйов. Цей персонаж ніби зійшов із старих добрих фільмів доби холодної війни, де комуняків зображували саме так ― як огидних людиноподібних істот, втім, цей образ на "червоних" повісили заслужено. Тому ця дегуманізація ворога, як на мене ― це правильне рішення авторів фільму. Хай навіть глядач, який не знає історії України, побачить відразу, хто в фільмі справжня погань. А я собі пригадаю старі антикомуністичні фільми, такі як "Червоний світанок", "Рембо 2 і 3" та багато інших. Там таких аналогів Муравйова багато було. До речі можна навіть посміятися трохи, коли червоний упир коле собі в стегно наркотик і дебоширить під музику в своєму потязі.
А в той час студентський курінь відправляється на станцію Крути. І ті, хто так чекав на битву будуть скоріш за все розчаровані. Бо вона тут зображена ніяко. Є повно історичних неточностей. Я не буду переказувати тут детально. Українські сили відбивають атаки, а потім починають відступ. Частина добровольців не змогла дійти до точки збору і потрапили в полон до наркокомуняки Муравйова. Савицький-молодший з потяга кидається до них, не слухаючись свого командира.
В цей час в Києві розгортаються події прямо неначе із "Бондіани" чи "Місії неможливої". Ефектно нейтралізують більшовицьких агентів і після бійки в slow-motion ніби з "Матриці" беруть німецького агента. Старший з братів Савицьких бере ті компрометуючі документи і їде на спецзавдання ― передати їх більшовикам. Ну ви зрозуміли ― щоб внаслідок того їх би розірвало з середини. І не треба ніякої армії чи "вундервафлів", коли є такі документи ― ну що ж все таки там було?
Муравйов розстрілює полонених. А невдовзі на ту станцію прибуває старший брат Савицький і передає їм той компромат. Та саме в цей момент його молодший брат з'являється там. Рятуючи брата старший, поєднавши в собі Джеймса Бонда та Ітана Ганта одночасно, за допомогою стрільби по-македонськи в режимі slow-motion відправляє комуністів на зустріч з Марксом і Енґельсом. Та от біда ― помираючий адепт Леніна в останній момент смертельно ранить старшого брата. От чому не варто вимикати режим "спецагент" завчасно. І в нас розігрується драма ― помираючий старший брат розповідає молодшому про свою місію, яка через весь той екшн виявилася проваленою.
Молодший брат повертається на тому ж потягу, який він покинув. І тут в мене нагальне питання ― яким чином він догнав потяг, який продовжив свій рух в київському напрямку? На чому він подолав таку відстань, яка тільки збільшувалася? Невже телепортація?
І під самий кінець фільму з'являється ті епізоди, які варті перегляду. На вокзал прибувають вцілілі. Їх зустрічають родичі, але не всі дочекалися своїх. От це реально моменти, які зворушують. А після цього дія переноситься в наші часи. Той солдат, що був на початку починає йти від монументу. Він розминається з пластунами, які прийшли вшанувати загиблих. Вони вишиковуються перед пам'ятником і в той же час над ним пролітає орел. Солдат оглядається і ми бачимо, що його грає той самий актор, що й молодого Савицького ― такий от зв'язок поколінь. В титрах показуються фотографії учасників битви під Крутами і лунає гарна пісня Х.Соловій.
От таким я побачив цей фільм сьогодні. Тому ці враження написані по "гарячих слідах". Події столітньої давності заслуговують набагато кращої екранізації, ніж ця. Вся ця шпигунська складова тут не потрібна. Якщо авторам це так подобається ― могли б виділити все в окремий фільм. А те, що стосується самої битви можна було б деталізувати в тих проміжках часу, які б звільнилися від цих шпигунських ігор. Ну і "романтичну лінію" б якби прибрали ― отримали більше б часу на розкриття персонажів.
В порівнянні з "Таємним щоденником Симона Петлюри" фільм "Крути" ― явно крок назад. Так, всюди було чимало помилок, але в першому фільмі їх набагато менше та й сюжет набагато продуманіший. Хочеться побажати авторам зробити висновки зі своїх помилок і в майбутньому виправитися екранізацією якоїсь із подій Української революції 1917-1921 років. Ось такі мої оцінки фільму.
Немає коментарів:
Дописати коментар