В попередньому блозі я розповів про те, як проходила боротьба з більшовиками весною 1919 року.
Після того, як загарбники кинули величезні сили проти отамана Зеленого, Трипілля та інші осередки повстання були захоплені. В цьому блозі я продовжу розповідь.
 |
| Сучасна карта місць, де відбувались описувані події. |
Зелений деякий час переховувався. А на захоплених землях продовжувався терор більшовиків проти українського народу. В черевні 1919 року повстало село Черняхів в нинішньому Кагарлицькому районі. Більшовицький гарнізон був перебитий. Після цього Зелений вирушив звідти на північ, в напрямку Обухова. Там гарнізон становив 48 китайців і 200 москалів. Вони були розгромлені. Після цього більшовики вивели свої сили із околиць Обухова - були залишені села Красне, Долина і Трипілля.
 |
| Краєвиди на Дніпро |
27 червня 1919 року зеленівці увійшли до рідного Трипілля. Але більшовики наступного дня висадили десант в селі Халеп'я, що на південь від Трипілля. Їхні сили становили 400 головорізів. Але жителі Халеп'я вчинили хитро: впустили окупантів в село, а самі непомітно прорвалися до корабля і захопили його. Почалося винищення загарбників. Пощади не було нікому - не заслуговували вони на те. Трупами окупантів невдовзі завалили яму.
А далі відбулося те, що більшовики назвуть "трипільською трагедією". В порівнянні з цією вигадкою пропаганди відпочиває навіть "распятый мальчик в трусиках". Навіть пам'ятник тим "невинноубиенним" поставили на дніпрових кручах. Так що ж тоді відбулося? А було все набагато простіше.
 |
| Ось вони - більшовицькі карателі, які тероризували Трипілля. |
2 липня 1919 року на Трипілля рушив каральний загін більшовиків. Їх було близько півтори тисячі. Туди входили різні робітниці загони з Києва, різна інтернаціональна наволоч та багато комсомольців. Зелений довідався про їх наступ і відійшов в східному напрямку до села Старі Безрадичі. 3 липня окупанти увійшли до Трипілля. І хоча там не було повстанців та й опору село не чинило, вони почали палити хати. Почався кривавий бенкет. А вже ввечері Зелений атакував сп'янілих більшовиків. Після вчиненого інтернаціональним збродом пощади їм чекати не варто було. Із Дівич-гори, що височіє в тих краях, по більшовиках вдарила гармата - і відразу був потоплений їх корабель. Сотні окупантів були вбиті, 400 потрапили в полон.
 |
| Краєвид з Дівич-гори |
Тих, хто був українцями і розкаявся за свої діяння, Зелений відпустив. А решту вивели на базарну площу. Там зібралася громада Трипілля щоб вирішити долю окупантів. Серед тих полонених були так звані "латиські стрільці", китайці, москалі, євреї. Багато з них були комсомольцями, яких в народі прозивали "козомольці". Так як важко булр визначити хто саме палив село, отаман прийняв рішення скинути їх всіх в Дніпро. Хто випливе на інший берег - той і буде невинним. Як колись про таке казали - "божий суд". І поскидали їх із кручі в воду. Лише кілька випливло - решта загинули.
 |
| Світлина старого Переяслава |
12 липня 1919 року більшовики запровадили в Києві стан облоги. А в той же час повстанці укріпилися на звільнених територіях. А сам отаман з частиною війська рушив в рейд на Лівобережжя. По дорозі були розбиті кілька більшовицьких загонів і 15 липня Зелений був в Переяславі. Там на урочистих зборах отаман проголосив скасування рішень Переяславської ради 1654 року. Символічний крок, але все одно то було правильно.
 |
| Той, хто скасував "переяславську зраду" |
Але в той же день авіація більшовиків бомбардувала Трипілля - було скинуто 15 пудів бомб. Напевно сильно розізлив "мышебратьев" символічний жест отамана із скасування найбільшої помилки Богдана Хмельницького. Невдовзі загарбники стали готуватися до нового наступу на Трипілля.
Всього проти Зеленого на цей раз більшовики кинули 12-тисячну армію. В отамана було близько 10 тисяч, але він вирішив діяти партизанськими методами. Повстанська армія ніби зникла. Але напади на більшовицькі загони тривали. 21 липня було вбито три десятки червоних біля Злодіївки (нині - Українка), а потім вдарили в тил іншому загону неподалік від Гусачівки. 23 липня під Халеп'ям був розбитий московський десант. Невдовзі Зелений вирішив прориватися до сил Директорії щоб разом звільняти рідну землю.
Зеленівці рушили на південь. У селі Горохуватка (нині село в Кагарлицькому районі) було розбито більшовицький гарнізон. Далі він вирушив на Вінцентівку (нині - село Запруддя Рокитнянського району). Там до них приєднався Марко Шляховий. А за повстанцями йшла дивізія червоних, якою керував Яків Епштейн. В той же час попереду шлях перекривала контрольована більшовиками залізниця Біла Церква - Миронівка, по якій ходили бронепотяги.
 |
| Карта місцевості, через яку Зелений відступав на південь. |
Повстанці проривалися через колію поблизу села Карапиші. Був підбитий більшовицький бронепоїзд, що відкрило шлях на південь. Невдовзі зеленівці були в Таращанському районі. Потім вони пішли в сторону Жашкова. Біля села Бесідка було відбито напад більшовиків. Після цього Зелений успішно пройшов Жашків, а потім - на Уманщину. Там він зустрівся із повстанцями, якими командував Михайло Павловський.
 |
| Район, де зеленівці прорвалися через залізничну лінію. Карапиші і Ольшаниця. |
Об'єднавши сили повстанці атакували Умань і Христинівку. Після довгих боїв, 16 серпня обидві міста були звільнені. Зеленівці нарешті знайшли місце, де можна було відновити сили. Для поранених знайшовся лазарет. 19 серпня в ті краї прибув Юрко Тютюнник. Він захотів всіх отаманів підпорядкувати собі. Та Зелений відмовився йому підпорядковуватися. Разом із своїм військом він рушив на північ. Знову пройшов через Жашків, а далі отаман увійшов в Таращу.
 |
| Юрко Тютюнник |
Невдовзі до зеленівців звернулися сили УНР, які обороняли Білу Церкву. На них йшли більшовики з Миронівки. Зелений рушив на допомогу. Коли більшовики 25 серпня атакували Білу Церкву, їм в тил вдарили зеленівці і ворог був розбитий. Великі трофеї захопили українці.
 |
| Становище в Україні влітку 1919 року |
Отаман Зелений планував йти на Канів, але невдовзі стануться події, які змусять його змінити свої плани. Але про все це в одному з наступних блогів.
Немає коментарів:
Дописати коментар