Читаючи книгу Василя Вериги "За межами Батьківщини" про українську діаспору я знайшов цікавий розділ. Він присвячений необґрунтованим звинуваченням євреїв проти ветеранів дивізії "Галичина".
А почалося все з того, що з 1971 року в канадській пресі почали з'являтися публікації про воєнних злочинців Другої світової війни, які переховувалися в Канаді. Почав поширювати це Сімон Візенталь. Пізніше до його приєднався Сол Літтман. Спочатку це стосувалося німців. Але невдовзі вищезгадані стали всю вину звалювати на українців. Головним чином - на ветеранів 1-ї дивізії Української Національної Армії, яка спочатку називалася "Галичина". Літтман в червні 1980 року видав статтю із звинуваченнями в газеті "Торонто Стар".
В 1984 році Візенталь передав канадському генеральному прокурору лист із 217 іменами старшин 1 дивізії УНА, які перебували в Канаді. Їх звинувачував в воєнних злочинах. Прем'єр-міністр П'єр Трюдо відмовився це розглядати, бо термін розгляду таких справ вже вийшов.
Але в згодом до влади прийшли консерватори, яких очолював Браєн Малруні. Він 7 лютого 1985 року створив комісію, яку очолив суддя Жюль Дашен. При цьому не були вислухані точки зору українців і балтійців. Односторонній підхід, як то кажуть. Проти ветеранів "Галичини" пішла інформаційна кампанія в медіа. Із тих публікацій виходило, що євреїв нищили не німці, а українці. Ну прямо як в недавніх заявах ізраїльського президента в українському парламенті. Нічого нового немає під сонцем. Публікувалися вигадки про антисемітизм Петлюри, що є повною нісенітницею, про Богдана Хмельницького писали ледь як не про Гітлера. Слід згадати, що Сол Літтман був членом канадської комуністичної партії - чого ще очікувати від таких осіб?
Комісія Дешена почала збирати різні дані і свідчення з Канади, США, країн Європи. При цьому взагалі не згадували про польську поліцію, яка діяла на окупованих територіях, РОА чи інші організації на службі в Третього Рейху. І навіть не згадували про інші дивізії СС, а таких було чимало, лише про "Галичину".
Комісія мала перевірити кожне обвинувачення. Було опрацьовано тисячі документів в Канаді, Великій Британії, Німеччині. Українців захищали адвокати Іван Григорович та Іван Сопінка. Окреме право заступництва отримала Комісія Братства Колишніх вояків 1-ї дивізії УНА, яка існувала з 1980 року для захисту від подібних нападок.
Слухання комісії були в Оттаві, Монреалі, Торонто і Вінніпезі. Після складної роботи був опублікований звіт, в якому говорилося, що звинувачення безпідставні. Ось деякі пункти:
56. Дивізію "Галичина" не слід засуджувати як групу.
57. Члени дивізії "Галичина" були індивідуально перевірені з метою впевнитись хто вони такі і як їх допущено до Канади.
58. Обвинувачення в воєнних злочинах членів дивізії "Галичина" ніколи не були доказані, ані в 1950 році, коли їхню імміграцію до Канади було затримано на вимогу жидів, ані в 1984 році, коли ці обвинувачення були знову поновлені перед Комісією.
59. Далі, в виду браку доказів відносно участи або знання відносно конкретних воєнних злочинців, саме членство у дивізії "Галичина" не вистачає на те, щоб поставити їх під суд.
60. Немає підстав, щоб відбирати від членів дивізії "Галичина" громадянство, або депортувати їх, тому що канадський уряд був свідомий відносно усіх фактів у 1950 році і дозвіл на їх від'їзд до Канади був виданий не на базі фальшивих даних, шахрайства чи взагалі затаєння основних обставин.
61. У всякому разі із 217 старшин дивізії "Галичина", яких оскаржив Сімон Візенталь перед канадським урядом - 187 (тобто 86 відсотків листа) ніколи не станули ногою в Канаді, 2 виїхали до іншої країни, для 16 не устійнено жодних доказів, а одного взагалі не знайдено.
Фактично цей звіт виправдав українську спільноту в Канаді від несправедливих звинувачень. Ця справа об'єднала українську діаспору. Але моральна і матеріальна шкода від наклепів Візенталя і Літтмана все-таки була. Втім, комісія Дешена чітко заявила, що дивізія "Галичина" як військова одиниця не скоїла жодного воєнного злочину.
Немає коментарів:
Дописати коментар