Дмитро Донцов - стаття "За яку Україну?"

Переглядаючи збірку публікацій Дмитра Донцова я знайшов статтю з промовистою назвою "За яку Україну?". Вона була написана ще в березні 1949 року. Починається все з таких слів: "Трусість одних, глупота других і нікчемність третіх - приведуть напевно світ до небувалої ще катастрофи. Коли організм не бореться з хворобою, вона його зжирає; коли народи не бажають боротися зі злом, зло нападає на них".

А далі йдеться про можливість падіння СРСР в протистоянні з Заходом. І на його руїнах постане завдання будувати Україну. Але якою вона має бути?

Наводиться приклад 1917 року. Впав царський режим. "Стихія національна вибухнула з нечуваною силою в той пам'ятний рік." Але тодішня інтелігенція не хотіла нічого мати спільного з тією стихією. Як говорить автор - "почала лляти холодну воду на розпечене залізо народного гніву". Все це про намагання Центральної Ради в той час обмежитися невеликою автономією. Хоча чого ж ще чекати від соціалістів і москвофілів? Вони наївно повірили, що тепер все буде по-іншому. Всі ж пригадують, що самостійники тоді не шануватися "соглашателями", які тоді взяли владу в свої руки. Виступ полуботківців, яких очолив Міхновський, придушили не загарбники, а свої ж, сили УНР.

Що було далі - всі знають. Поразка України. "Програли гру тому, що боялися протиставити існуючій московській правді зовсім окрему, цілковито їй протилежну прадавню правду нашої землі" - пише Донцов. А далі були голоди, терор і репресії. У без державних народів сумна доля. Всього того можна було б уникнути, але сталося, що сталося.

А далі відповідь на запитання, що поставлене в заголовку. 

"За Україну вільну від обіймів московського спрута, вільну від всякої Москви, Україну на руїнах повторної імперії і захланницького народу. За Україну, звільнену від змори тоталітаризму, совєтського то соціалістичного, який тепер прокладає тріумфальну дорогу в цілий світ. За Україну вільну від держави-тирана, вільну від колхозної панщини. За Україну не пацифістичну, що ставить мир в рабстві понад все, лиш за Україну, в якій віджив би давній войовничий дух нації, яка свою правду і Божу справедливість ставляла б понад життя і добробут."

До таких слів мені й нічого додати - все вже сказано. Єдине про що можна написати - це те, що ті слова не втратили актуальності і в наш час. Ще скільки всього треба зробити щоб було виконане все те. Ну що ж - життя покаже.