В сучасній Україні було прийнято правильне рішення повернути до вжитку букву "ґ". Я часто читаю діаспорну літературу ― там ця літера завжди активно використовувалася. Ось цікава таблиця, де її варто вживати:
Все це нагадало мені хорошу статтю, яку написав Роман Рахманний (1918-2002) "Хіба гуси врятують українську гідність", яка вийшла ще в далекому 1965 році (журнал "Український голос" №43, Вінніпеґ). Автор говорить: "однією із суттєвих дрібниць є справа уживання (чи не вживання) літери "Ґ" в українському письмі". Так, зміни в правописі не раз ставалися, але викидання літер з алфавіту – це вже намагання кардинально змінити мову. Це було фактично підлаштовування української мови під московитську. "Однак найбільшим його недоліком є те, що літеру і звук "Ґ" викинено з абетки в УРСР під тиском сталінського терору — цебто, із-за російських політичних мотивів. Таким чином, принаймні в цьому відношенні, силоміць "наближено" українську мову до російської".
Хтось може сказати "а хіба це проблема?". Так, це викликає, наприклад, неправильну передачу слів іноземного походження. Р.Рахманний влучно це зазначає: "Внаслідок цього постає неймовірна плутанина зокрема з чужомовними словами, термінами, назвами і прізвищами. В українських радянських виданнях зустрінете таку дивовижу, як "Ейзенхауер" або "гоу-хоум" (замість "Ґов говм"); взимку прочитаєте в київській газеті, що в Канаді дуже популярний спорт "хокей" (замість "гокей" чи "гакі"); онтарійська місцевість Ґвелф перетворюється на "Гуелф".
"Можна подавати безліч подібних прикладів з інших мов. Неграмотність транскрипції та вимови чужоземних слів така велика, що починаєте сумніватися: знають вони якусь чужоземну мову крім російської чи ні? Бо там усі назви чужомовні переписуються з російських словників. А водночас навіть російські назви і прізвища подається перекручено саме внаслідок помилкового правописного правила: росіянин Ґромико в українському радянському виданні зветься "Громико", а Ґрібоєдов — "Грибоєдов".
Ось до такого перекривляння довели маніпуляції Москви з українською мовою. В нас навіть переклади з іноземних мов в нас не бралися безпосередньо, а вже з російських словників. Так, в них немає звуку "г", тому всі іноземні слова з літерою "h" вони передають через "х", іноді через "ґ". Але яке це має відношення до нас? В нас звуки "г", "ґ" і "х" розрізняються і мають відповідні літери.
"Українська людина знає звук "Ґ" з давніх давен, як і інші народи. Але ті народи народи не мали "доброзичливого старшого брата" (росіянина), який заборонив би їм уживати той чи інший звук, або ту чи іншу літеру. А втім, усі народи мають учених з людською гідністю і справжнім науковим сумлінням; вони не дозволили б чужинцеві викривляти їхню мову чи правопис на свій лад". І це абсолютно вірно, скажу я вам. Тому переписування вже готових перекладів з російського словника не має ніякого сенсу.
А чому в цитованої мною статті така дивна назва? А ось чому:
"Тож є надія, що врешті одної днини теж мовознавці з Академії Наук УРСР побувають на якійсь колгоспній птахофермі та почують, українські гуси "ґеґають", а не "гегають" (як це написано в усіх радянських словниках).
Іти в школу до гусей, ніякий сором, якщо іншого виходу немає.
Може й справді гуси врятують українську гідність."
Хтось може сказати "а хіба це проблема?". Так, це викликає, наприклад, неправильну передачу слів іноземного походження. Р.Рахманний влучно це зазначає: "Внаслідок цього постає неймовірна плутанина зокрема з чужомовними словами, термінами, назвами і прізвищами. В українських радянських виданнях зустрінете таку дивовижу, як "Ейзенхауер" або "гоу-хоум" (замість "Ґов говм"); взимку прочитаєте в київській газеті, що в Канаді дуже популярний спорт "хокей" (замість "гокей" чи "гакі"); онтарійська місцевість Ґвелф перетворюється на "Гуелф".
"Можна подавати безліч подібних прикладів з інших мов. Неграмотність транскрипції та вимови чужоземних слів така велика, що починаєте сумніватися: знають вони якусь чужоземну мову крім російської чи ні? Бо там усі назви чужомовні переписуються з російських словників. А водночас навіть російські назви і прізвища подається перекручено саме внаслідок помилкового правописного правила: росіянин Ґромико в українському радянському виданні зветься "Громико", а Ґрібоєдов — "Грибоєдов".
Ось до такого перекривляння довели маніпуляції Москви з українською мовою. В нас навіть переклади з іноземних мов в нас не бралися безпосередньо, а вже з російських словників. Так, в них немає звуку "г", тому всі іноземні слова з літерою "h" вони передають через "х", іноді через "ґ". Але яке це має відношення до нас? В нас звуки "г", "ґ" і "х" розрізняються і мають відповідні літери.
"Українська людина знає звук "Ґ" з давніх давен, як і інші народи. Але ті народи народи не мали "доброзичливого старшого брата" (росіянина), який заборонив би їм уживати той чи інший звук, або ту чи іншу літеру. А втім, усі народи мають учених з людською гідністю і справжнім науковим сумлінням; вони не дозволили б чужинцеві викривляти їхню мову чи правопис на свій лад". І це абсолютно вірно, скажу я вам. Тому переписування вже готових перекладів з російського словника не має ніякого сенсу.
А чому в цитованої мною статті така дивна назва? А ось чому:
"Тож є надія, що врешті одної днини теж мовознавці з Академії Наук УРСР побувають на якійсь колгоспній птахофермі та почують, українські гуси "ґеґають", а не "гегають" (як це написано в усіх радянських словниках).
Іти в школу до гусей, ніякий сором, якщо іншого виходу немає.
Може й справді гуси врятують українську гідність."
Немає коментарів:
Дописати коментар