5 років тому відбулася подія, яка кардинально змінила історію України. Це було народне віче в Києві, яка стало масовим заходом, яких я до цього не бачив. Згадаємо, як все було.
За день до цього інформаційне поле України охопила хвиля обурення через звіряче побиття демонстрантів псами зеківського режиму. Абсолютно тупий і нелогічний крок ― ті кілька сотень людей, які ще залишилися там, не становили ніякої загрози. На мою думку, через 2-3 дні цей мітинг просто напросто б згас через те, що люди просто розійшлися. Я бував там 28 і 29 листопада і бачив, що людей ставало все менше і менше. І тим не менш, навіть це не давало спокою правлячому режиму. Інакше як пояснити нічим не вмотивоване побиття людей. Встановленням "йолки"? І це в 4 години ранку. 4 години ранку, Карл! Ні, це була звичайна акція залякування за зразками того, що проводять на Московщині. Правда було одне "але", Україна ― не Московщина. Тому й ефект виявився абсолютно протилежним.
Вже з 30 листопада почали збиратися люди біля Михайлівського собору. А наступного дня почало сходитися ще більше народу. Я вирушив до парку Шевченка.
Люди вже збиралися. Невдовзі колона вирушила по вулиці Володимирській. Ми повернули на бульвар Шевченка і стали спускатися до Бессарабської площі. Ось такі плакати знаходив я:
Абсолютно заслужив такого відношення до себе Зек проклятий!
Рухаючись бульваром Шевченка я помітив, що із мобільним зв'язком почалися проблеми. Значить його почали глушити. І це тривало аж до вечора.
Далі ми йшли по Хрещатику в напрямку Майдану Незалежності. Людей ще більше ставало. По дорозі я бачив, як частина демонстрантів увійшла до будівлі КМДА. А ми дійшли до Майдану. Ось трохи світлин звідти.
А ось і та злощасна "йолка".
І моє фото на пам'ять:
Навіть на дахах було людей немало.
І кругом було багато прапорів:
Так минув цей день. Попереду було багато всього. Кілька місяців протистояння і кривава розв'язка. А чи потрібно було все це? ― питає багато хто. Зразу скажу, що відповідь моя буде призначена не для адептів секти "долар по 8" і "ковбаса по 2,20". Для чого мені щось доводити тим, в кого такі вищезгадані життєві цінності. Їх все одно не хвилюють державницькі питання і проблеми національні. Розкажу свою думку тим, кому не байдуже майбутнє нашої держави.
Чим була Україна 5 років тому? Фактично колонією Москви, яка все робить тільки за її відмашкою. Згадайте як швидко тодішня влада скасувала курс на ЄС, при тому що до цього активно йшла до підписання угоди про асоціацію. А тут бац ― і все, ми туди не хочемо, бо це "зашкодить московитам". А яке нам має бути діло до цього? Ясно, що всі ці заяви ― це повна маячня. Просто почався різкий розворот України в сторону "Тайожного союзу", який активно пропагувався в той час. Фактично, революція врятувала нашу державу від втягування в новий імперський проект Москви, неважливо як би він називався.
Так, проблем в нас виникло багато, в тому числі через те, що московити виявилися мстивими гадами. Комусь ця їх поведінка дивною здається, але я так не думаю. Згадайте просто історію ― Московщина завжди так діяла проти України. Вони не визнавали за нашим народом право на власну державність ― байдуже на офіційні документи. А діяльність московських ставлеників в українській владі протягом 2010-2013 років згадайте: взято курс на русифікацію, відмова від курсу на НАТО, намагання позбавити нас справжніх українських героїв, нав'язування "пабєдобєсія", остаточне добивання української армії та багато іншого. От за чим насправді сумують сектанти "долар по 8"!
Майдан став початком справжньої незалежності України. 1991-2014 роки ― це фактичне продовження райхскомісаріату УРСР. Тільки після 2014 року можна говорити про справжню українську державність. Тому, я не раз це говорив, але скажу ще раз: якби я знову був в тому часі і перед мною стояв той самий вибір ― я б обрав те саме, навіть знаючи про те що чекає попереду.
Ось така моя думка.
Немає коментарів:
Дописати коментар