Відповіді адептам секти "долар по 8"

Іноді доводиться чути всяких фанатів Зека і його банди. Ну всі ж чули подібне, напевно. Звісно, доводити їм щось - це марна справа. Але все таки про дещо можна і сказати. Фанати Хряка Межигірського ще й досі думають, що все було через ЄС. Не можуть здогадатися, що їх "лєгітімнутий" і є головною причиною суспільного вибуху, що стався після влаштованої владою "кривавої йолки".

Сьогодні на Facebook прийшло сповіщення, яке нагадало мені про старі публікації. Одна з них дуже цікава. Датується вона 30 грудня 2013 року. Ось посилання:

https://www.facebook.com/ukrainianmaydan/posts/620562298011103

Там писали наступне:

Замечательный ответ всем тем, которые спрашивают: ,,Чего эти придурки стоят на Майдане?

Читая материалы в иностранной прессе, слушая ваши «зачем вам в ЕС???? здесь так плохо...» я пришла к выводу, что вы не понимаете, что происходит в Украине.

здесь все легко можно объяснить.

Дело не в ЕС. Дело не в вашей шенгенской зоне, не в ваших ценностях, уровне жизни, культуре и тд.

Наш «президент» дважды сидел в тюрьме за ограбление в юности. Наш «премьер» не говорит на украинском. На английском никто из них не говорит вообще.

Все наши суды коррумпированы и работают на интересы мафиозной семьи Януковича. В стране процветает рейдерство.

Наша полиция насилует женщин, убивает людей и избегает тюрьмы

http://news.yahoo.com/ukraine-rape-draws-outrage-over

Сыновья наших депутатов и сами депутаты убивают людей, садясь за руль пьяными. И они никогда не оказываются в тюрьме

http://www.kyivpost.com/content/ukraine/deputy-in-sec

Милиция на дорогах берет взятки ВСЯ. Они уже не фиксируют нарушения. Они просто вымагают взятки:

http://www.youtube.com/watch?v=Ul_yDZgFEDo

В Скандинавии король катается на автобусе, ваши министры ездят на велосипедах. Вот так наши президент и премьер-министр ездят на работу: 

http://www.youtube.com/watch?v=Eoa_6L-Osp8 http://www.youtube.com/watch?v=ftnX_yN8SpU

Все дороги по пути следования кортежа перекрываются на 20-40 минут. Машины простых смертных прижимаются к обочинам или просто ждут. Так несколько раз в день

Когда перекрыть движение не удается, охранники нашего премьер-министра матерятся на водителей и бьют их машины: http://www.youtube.com/watch?v=gtJGUkg0-vg

Что делают украинцы? Они сигналят из своих авто, чтобы хоть как то выразить свой протест: 

http://www.youtube.com/watch?v=94xXhGO7vAw

Вы говорите, Украина сильно зависит от России и российского газа.

Давайте анализировать.

Украина добывает около 21 миллиардов кубометров газа в год. Для сравнения, государство Польша в год потребляет менее 15 миллиардов кубометров. Украинского газа Украине должно хватать. Почему мы каждый год закупаем в России более 30 миллиардов кубометров газа и куда он весь девается, я не знаю. Пожалуй, об этом нужно спросить у монопольной компании «Нафтогаз Украины».

Вы говорите, Украина зависит от экспорта в Россию. Это правда. ¼ всего украинского экспорта идет в Россию. Знаете, куда идет еще ¼ украинского экспорта? К вам. В страны ЕС. Мы можем справиться с потерей торговых отношений с Россией. Тем более, что соглашение с ЕС подразумевает расширение торговли с Европой. Та же Польша справилась с подобными сложностями весьма быстро.

Продолжать?

А теперь давайте сравним зарплаты:

Средняя зарплата хирурга в Украине составляет менее 300 евро в месяц. А сколько зарабатывают ваши хирурги? http://en.for-ua.com/news/2013/04/16/161041.html

Средняя зарплата по Украине 320 евро, а какая у вас зарплата? 

Вы думаете, куда же деваются деньги страны, в которой люди так усердно работают? Пожалуйте:

Среди множества недвижимости нашего президента: это – новый дом Януковича под Киевом. Несколько бассейнов, озеро, поле для гольфа. Площадь – 1,8 гектар: http://mignews.com.ua/ru/articles/106801.html + 30 гектар леса. От поместья к Киеву нашему президенту выделена отдельная полоса на дороге.

А это – дача Януковича в Крыму. Наш президент купил более 3 гектар земли национального заповедника «Мыс Айя» всего за 800 000 долларов. Опустим тот факт, что нельзя. продавать. заповедник! Но почему так дешево? (квартира на 100 кв.м. в соседнем Севастополе стоит в среднем 70 000 долларов) Наверное, потому что он «президент».

Это лишь неполный список успехов семьи Януковича.

Я не буду вспоминать, как клан Януковича убирает своих конкурентов и бывших друзей. Посмотрите в интернете -Евгений Щербань, Евгений Кушнарев, Георгий Кирпа, Зиновий Кулик. Посмотрите, как они умерли. Ничего не докажешь, но я и не настаиваю.

Янукович – не КГБ, не Лукашенко , не Путин, не Чаушеску. Он – бандит. За ним стоит его мафиозная семья – Янукович Младший, Ринат Ахметов, Сергей Левочкин, Дмитрий Фирташ и т.д. Все они воруют из украинского бюджета миллиарды евро ежегодно. Все они ведут бизнес в Украине, занимаются рейдерством и сведением страны к дефолту. Их не интересует европейский рынок. Поэтому дело для них не в геополитике, у них не стоит выбор – Россия или ЕС. Им выгодна изоляция Украины. Потому что в изолированной стране они смогут делать все, что захотят. Сейчас Янукович фактически выставил Украину на торги – кто больше даст, Россия или Европа. Призвав ЕС вести переговоры в трехстороннем порядке – ЕС, Украина, Россия, он фактически признал, что Украина не является суверенным государством, она принадлежит России, которая должна договориться с ЕС «за сколько» и "продлевать будем?". Потому что для Януковича и его банды Украина – это не страна. Это бизнес-проект. Это насос, перекачивающий деньги в их карман.

Сейчас вы наверное спрашиваете себя, как же мы живем. Как видите, мы боремся. Мы образованы, мы умеем работать, и что важно мы не собираемся предавать свою страну. Потому что для нас Украина – не бизнес-проект. Это наша Родина.

Поэтому мы протестуем уже много долгих дней и холодных ночей. Петиция в белый дом США с просьбой арестовать счета Януковича собрала 100 000 подписей менее чем 4 дня -

https://petitions.whitehouse.gov/petition/impose-pers

В воскресенье нас было более 100 000 человек

http://novostiua.net/main/48867-nochyu-miliciya-trizh

http://www.youtube.com/watch?v=thKaZSxmd4I

http://www.youtube.com/watch?v=Atg24ceVQrA

А власть собрала милицию и привезла несколько тысяч спортивных маргиналов – «титушек». Каждый из них получил от 20 до 100 евро. И задача каждого из них – провоцировать драки или просто бить людей. 

http://www.youtube.com/watch?v=Lw60LDMk5F8 

В течение последних нескольких дней они избили многих, в том числе нескольких журналистов (в частности иностранных) и даже двух милиционеров, которые пытались защитить корреспондентов. И этой криминальной армии, собранной за 4 года правления Януковичем, ничего не будет.

Сегодня утром власть, применяя силу, за которую в Европе каждый милиционер уже сел бы в тюрьму, разогнала мирный митинг #Євромайдан 

Это, страна, в которой я живу. Это – моя родина. В которой 45 миллионов людей не могут избавиться до кучки бандитов из 10 человек, захвативших власть в государстве.

Наш «президент», зная, что никогда не выиграет выборы 2015 года, сейчас всеми силами старается узурпировать власть. Стать вторым Лукашенко. Но ни Янукович, ни Путин не понимают одной простой вещи. Украинцы, это не россияне и не беларусы. В нас нет антиутопического фатализма, как в русских. В нас нет чрезмерной терпимости, как в беларусах. Но, в отличие от России и Беларуси, мы успели узнать, что такое настоящая свобода, мы успели победить власть в 2004 году, и теперь мы не сдадимся так просто.

А теперь скажите мне, наши митинги, потому что мы хотим к вам в ЕС?

Нет, дорогие. Мы прекрасно знаем о всех сложностях в ваших странах. Мы прекрасно знаем, как нам будет тяжело с евроинтеграцией. Но для нас соглашение с ЕС, это не безвизовый режим, не высокие зарплаты, не хорошая медицина и образование. Для нас соглашение с ЕС, это знак, что криминальная система будет разрушена. Это в первую очередь –контроль Европейских политиков за бандой у власти. Именно этого наш президент так боится. И это именно то, чего мы так хотим.

От такі міркування були там. Незважаючи на те, що цей текст був написаний ще три роки тому, слова актуальні й зараз. Знаєте, якби в мене була можливість повернутися в минуле, я б наприкінці 2013 року зробив би такий самий вибір. Навіть знаючи, що буде попереду. Так в нас хоч якийсь шанс з'явився.

Про українсько-ізраїльські відносини останнім часом

23 грудня 2016 року Рада безпеки ООН ухвалила резолюцію стосовно Ізраїлю - 14 з 15 членів "за", зокрема й Україна. Утрималися США. Документ закликає Ізраїль припинити зведення будівель на палестинських землях та сісти за стіл переговорів. Ізраїльські поселення на палестинських територіях, від будівництва яких закликали відмовитися у резолюції Радбезу ООН, суперечать міжнародному праву. Про це заявив постійний представник України в ООН Володимир Єльченко у Twitter.

https://twitter.com/YelchenkoUN

І почалось тоді в мережі галас, що «поставили під загрозу відносини між державами». А чи були ці відносини нормальними до цього? Не все так добре, як може здатися на перший погляд. Ось знайшов я цікаву інформацію в коментарях:

https://www.facebook.com/5kanal/posts/1202977846405895 

Вирішив поділитися. Тут все коротко і по пунктах.

1. Ізраїль не підтримав ключовий для України документ - резолюцію ГА ООН про територіальну цілісність України № 68/262, що була ухвалена 27 березня 2014 року.

2. Делегація Ізраїлю утрималась від приєднання до співавторів ініційованої Україною резолюції 26-ї сесії Ради ООН з прав людини (РПЛ) «Співпраця та допомога Україні в галузі прав людини» (червень 2014 р.).

3. У березні 2015 р. Ізраїль не підтримав Спільну заяву від імені 41 країни (в т.ч. всіх країн ЄС) щодо ситуації з правами людини в Автономній Республіці Крим, яка була виголошена 21 березня 2016 р. в рамках роботи 31-ї сесії РПЛ.

4. У інтерактивних діалогах з обговорення представлених Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини висновків 11-ї – 16-ї доповідей УВКПЛ щодо правозахисної ситуації в Україні (відбулися 29 вересня та 9 грудня 2015 р., 22 березня, 29 червня, 27 вересня та 12 грудня 2016 р.) делегація Ізраїлю участі не брала і таким чином відмовилася від підтримки української позиції.

5. Під час просування Україною резолюцій «Роль превенції у заохоченні та захисті прав людини» в ході 24-ї та 33-ї сесій РПЛ Ізраїль не виявив готовності приєднатися до кола їх співавторів.

6. Делегація Ізраїлю відмовилася стати співавтором резолюції ГА ООН щодо «Ситуації з правами людини в Криму».

(Це при тому, що делегація України на прохання Ізраїлю утримується від участі в обговоренні пункту 7 порядку денного РПЛ «Ситуація у галузі прав людини в Палестині та на інших окупованих арабських територіях», у рамках якого Ізраїль традиційно піддається жорсткій критиці. Під час попереднього членства України в Радбезі наша делегація утримувалася під час голосування за резолюції, які стосувалися ізраїльсько-палестинського конфлікту й були невигідні Ізраїлю.

7. Україна визнала трагедію Голокосту актом геноциду єврейського народу. Натомість Ізраїль проігнорував усі зустрічні прохання української сторони й не визнав Голодомор актом геноциду українського народу. За дорученням глави ізраїльського уряду Б.Нетаньягу в листопаді 2016р. з порядку денного роботи Кнесету Ізраїлю було знято питання щодо Голодомору.

8. Уряд Ізраїлю, ідучи на зустріч проханням РФ, заблокував постачання нашій державі ізраїльських БПЛА.

9. Українська сторона протягом останніх трьох років не отримує від уряду Ізраїлю відповіді на пропозицію провести чергове п'яте, засідання двосторонньої Комісії з військово-технічного співробітництва. Співпраця в сфері оборони та озброєнь заблокована ізраїльською стороною.

10. Ганебний антиукраїнський виступ Президента Ізраїлю Р.Рівліна у Верховній Раді України під час спеціальних парламентських слухань на тему: "75-ті роковини трагедії Бабиного Яру: уроки історії та сучасність" обурив громадськість. Ізраїльський президент звинуватив українців у масових вбивствах і переслідуванні євреїв під час Другої світової війни, що діаметрально протилежно тезам виступу Президента Петра Порошенка в Кнесеті.

11. Різко погіршилося ставлення до українських громадян у пунктах пропуску, особливо в аеропорту ім. Бен-Гуріона. Зростає число відмов у в'їзді та хамство ізраїльських чиновників. Це явно контрастує з демонстративно доброзичливим ставленням до приїжджих із Росії.

12. Україні незмінно відмовляють у всіх запитах про екстрадицію або просто їх ігнорують. Зокрема, щодо екс-міністра енергетики Е.Ставицького.

13. Ізраїльські компетентні органи провадять щодо України практику торгівельно-санітарних воєн за методикою РФ. Наприклад, безпідставно заборонено експорт яєць під приводом наявності бактерії сальмонели. Після спростування незалежними експертизами звинувачень та запрошення ізраїльських спеціалістів для перевірки ситуації на місці й відновлення торгівлі, ізраїльські чиновники перестали відповідати на звернення української сторони.

14. У лютому 2016р. територію окупованого Криму з порушенням вимог чинного законодавства України відвідав депутат Кнесету Я.Маргі, депутат релігійної партії ШАС, що входить до правлячої коаліції, який вів переговори з окупаційною владою. Окрім цього протягом 2015-2016 рр. фіксувалися регулярні візити представників ізраїльського бізнесу до Криму.

16. У вигляді одностороннього демаршу Нетаньягу скасував візит прем'єр-міністра України до цієї країни в кінці грудня цього року як відповідь на реалізацію суверенного права України в РБ ООН.

17. Це вже більш оціночне, але все ж: уряд Ізраїлю й сам Нетаньягу постійно демонструють свою симпатію та запопадливе ставлення щодо Росії, навіть не отримуючи взаємності.

Що маємо в позитиві:

1. Ізраїльська делегація підтримала резолюцію ГА ООН щодо «Ситуації з правами людини в Криму». Голосів і так було більше, ніж досить, але ми вдячні за підтримку кожній країні, а Ізраїлю подяку висловлювали спеціально на високому рівні.

От такі справи, панове. Як то кажуть, не варто спішити з висновками. Бачте, як Ізраїль в угоду своїм інтересам співпрацює з нашим ворогом. Як не визнає Голодомору, як втручається в нашу історію. Так, вони лікували наших поранених, але щось мені підказує, що то ніякий не альтруїзм. А тепер Україні "не відповідає державним інтересам" голосувати за порушення міжнародного права. 

"Бунтар Один. Зоряні Війни. Історія" - мої оцінки даного фільму

Рік очікувань з часу виходу сьомого епізоду "Зоряних війн" нарешті минув і ми отримали змогу подивитися новий твір у цій франшизі. Так, "Бунтар Один" - це не новий епізод, втім це не зменшує його значення. Навпаки, тут говориться про те, з чого все починалось. Пригадаймо епізод "Нова надія", який зараз має номер 4, але взагалі то він був першим, оскільки вийшов на екрани ще в далекому 1977 році. Починається він з того, що імперський крейсер переслідує корабель "Тантив-4" на якому перевозять креслення "Зірки смерті". Так от, завершення "Бунтаря Один" - це фактично початок "Нової надії". Все ідеально стикується. Ще одною "білою плямою" у франшизі стало менше.

Раніше початок повстання і викрадення креслень "Зірки Смерті" описувалось по-іншому. Це зробив Кайл Катарн - імперський офіцер, який перейшов на бік повстанців, коли Імперія вбила його батька. Він викрав креслення і передав їх Леї, а після того починаються "Зоряні війни". Але все це нині не канон. І після виходу спін-оффу "Бунтар Один" я можу сказати, що нова версія всесвіту "Зоряних війн" теж гарна. Про початок самого Союзу Повстанців можна дізнатися із мультсеріалу "Повстанці" - події там канонічні.

Перейдемо до самого фільму. Імперія поширює свою владу в Галактиці. Планета за планетою падають перед її військовою міццю. В ці часи відбувається будівництво суперзброї - "Зірки Смерті", космічної станції, здатної нищити планети. Проектом керував Орсон Креннік.

На початку фільму він розшукує інженера, якого звали Ґален Ерсо. Останній вийшов з проекту, коли зрозумів, що розробляється знаряддя терору. Ґален Ерсо сказав своїй дочці Джин тікати, що їй і вдалося. А сам інженер був схоплений і змушений працювати на Імперію. Джин Ерсо була врятована повстанцем, якого звали Со Ґеррера, який був одним із персонажів анімаційного серіалу "Війни клонів". Там він брав участь в русі опору на планеті Ондерон. Тепер же Ґеррера протистояв Галактичній Імперії. Це - посилання на інші твори з франшизи, а таких тут дуже багато.

Після тих подій минає багато років. Будівництво суперзброї підходить до завершення. Повстанський розвідник Кассіан Андор дізнається про те, що є імперський перебіжчик з важливою інформацією. 

Повстанці визволяють Джин Ерсо із імперського трудового табору і пропонують її завдання, яке має відношення до її батька. Вона разом з Кассіаном і перепрограмованим імперським дроїдом K-2SO вирушають на планету Джеда. 

До речі, цей дроїд - цікавий персонаж. Найбільше гумору від його було в фільмі. 

В столиці планети Джеда до команди приєднуються ще кілька цікавих персонажів. Одним з них був сліпий монах Чіррут Імве - який вірив в Силу. 

Він розповів про храм ордену Віллів на цій планеті, який захопила Імперія. До речі Вілли - це теж відсилка до старих історій по "Зоряних війнах". Та й фраза "Хай буде з тобою Сила інших" - це посилання на чорнові варіанти сценарію перших фільмів. Там це побажання мало звучати саме так. Пізніше його змінили на "Хай буде з тобою Сила". Але про початковий варіант "Зоряних війн" деталізувати не буду - це тема для цілого блогу.

До речі, під час місії героїв фільму на Джеду можна зустріти "пасхалку" - двох бандитів, які згодом погрожуватимуть Люку Скайвокеру в барі в Мос-Айслі, що можна побачити в четвертому епізоді. 

Також до команди приєднався знайомий монаха Бейз Мальбус.

Їм вдалося потрапити до Со Ґеррери, в якого і був пілот-перебіжчик. Джин Ерсо побачила послання свого батька. Він сказав важливу інформацію: за роки роботи над "Зіркою Смерті" йому вдалося непомітно влаштувати там слабке місце в реакторі, попадання в яке викликало б ланцюгову реакцію, що б в свою чергу знищило б станцію. Але щоб знайти його треба здобути креслення суперзброї. 

Пілот перебіжчик, якого, до речі, звали Бодгі Рук теж приєднався до команди.

В цей же час Імперія вирішила застосувати свою нову зброю. Орсон Креннік цим кроком бажав пройти далі по кар'єрних сходинках. На "випробовуваннях" був присутній відомий з "Нової надії" персонаж - великий мофф Вілгафф Таркін. Тут він був створений за допомогою комп'ютерної графіки. Відбувся постріл "Зірки Смерті", правда не на повну потужність, тому знищеними були лише столиця Джеди і територія навколо. Со Ґеррера загинув. 

Повстанці вирушили по батька Джин. Але Креннік теж прибув туди шукаючи зрадника. Врятувати Галена Ерсо не вдається. Команда повертається на Явін-4. Там збирається керівництво Союзу Повстанців щоб обговорити подальші рішення. Була присутня лідер повстанців Мон Мотма, яку можна побачити в шостому епізоді. Також є сенатор Бейл Орґана - прийомний батько принцеси Леї, якого можна побачити в другому і третьому епізодах. Повстанці не знають що робити тепер, коли в Імперії є така вогнева міць.

Джин Ерсо, Кассіан Андор, їх команда, а також невеликий загін добровольців вирушають на планету Скаріф, де знаходиться імперський архів. Їм вдалося проникнути на планету. Поки повстанці відволікають охорону, Джин, Кассіан і дроїд K-2SO проникають до архіву.

На допомогу повстанцям прибуває флот, але сили все одно нерівні. Один за одним гинуть герої фільму. Джин і Кассіан, які залишилися одними з останніх повстанців на планеті, нарешті знаходять і передають дані про "Зірку Смерті" на флагман повстанців. В цей час мофф Таркін прибуває в систему на бойовій станції. 

Таркін віддає наказ стріляти по планеті. Промінь "Зірки Смерті" влучає неподалік від імперського комплексу. Все навколо гине. Джин і Кассіан сидять і бачать як на їх рухається ударна хвиля. Андор говорить її: "Батько б тобою пишався". Після чого вони гинуть...

В цей же час на орбіті сили Імперії, які очолив Дарт Вейдер, атакують флагман повстанців, куди були передані креслення. Повстанці не в силах спинити лорда ситів і гинуть один за одним. В останній момент від корабля відстикується шатл "Тантив-4" і тікає з кресленнями суперзброї. Капітан передає їх принцесі Леї, яка говорить, що "тепер в них з'явилась надія"...

На цьому "Бунтар Один" завершується і починається "Нова надія".

Як же я ставлюся до нового фільму? Ось, до речі, мої перші враження, які я записав відразу після перегляду фільму:

Можу сказати, що зараз я вважаю так само. Фільм перевершив всі сподівання. Переглядався, як то кажуть, на одному подиху. Цікавий сюжет з багатьма несподіваними поворотами. Персонажі фільму гарно підібрані. Тут немає чіткого розподілу на "чорне" і "біле". Все доволі не однозначно. Що повстанці, що Імперія готові на все заради перемоги. Прослідковуються певні зміни в героях на протязі фільму. Навіть негативні персонажі тут є цікавими в певному плані. Чудово підібрані посилання на інші елементи франшизи. Про спецефекти говорити багато не буду - тут вони на високому рівні.

Важливий момент - це перший фільм, в якому розповідь не про сімейку Скайвокерів. І це позитивний момент. Не можна ж топтатися на одному місці. В далекій-далекій галактиці багато жителів, а не лише представники одного клану. Також, джедаї в фільмі - лише спогад. Про них лише кілька згадок - і все. Персонажі не покладаються на можливості Сили, сподіватися тепер варто на власні здібності.

І наостанок ще один важливий момент. Жанр фільму. Це перший реальний бойовик в "Зоряних війнах". Події розвиваються динамічно. Повно боїв на планетах і в космосі. От тепер фільм реально став "Зоряними війнами". Навіть той факт, що всі персонажі загинули, не робить фільм гіршим. Навпаки, додає йому реалізму. Тут немає притягнутого за вуха хеппі-енду, як в епізоді шостому. Тут немає "соплів", як в класичній трилогії, хоча і в приквелах їх повно. Примітивні евоки більше не прийдуть і перестріляють імперську армію - так, цей момент "Зоряних війн" мені завжди не подобався. Франшиза стала жорсткішою? - Так, і мені такий поворот подобається. Я вже думав, що не бути в "Зоряних війнах" справжньому бойовику. Як добре, що я помилився. "Бунтар Один" - фільм, який варто подивитися. Дякуємо авторам за чудову роботу!!! Хай буде з ними Сила! :-)

P.S. Тепер чекаємо на восьмий епізод, який вийде 25 травня 2017 року на честь 40-річчя "Зоряних війн". 

Невеликі міркування з приводу президентських виборів у США

Сьогодні знайшов ось такий скріншот я:

Як розумієте, присвячений виборам в США. Нинішнім і минулим. Вірно там все підмічено, звісно. Вирішив і я висловити деякі розмірковування з цього приводу. Почав писати про одне, а потім міркування перейшли в дещо іншу площину. Так часто буває. Хіба не так?

Ось сама публікація на моїй сторінці в Google+:

Повністю переглянути можна її за посиланням:

https://plus.google.com/114294746604573181814/posts/BE7Vabgr5Zz

Ось сам текст:

А й справді, так і було під час виборів 2008 року. Звісно, жаль, що не Маккейн став тоді президентом. Але все таки протягом 2009-2012 років Барак Обама і Гілларі Клінтон проводили політику "перезавантаження" відносин із Московією. Фактично - умиротворення агресора. От тоді кремлівський фюрер, напевно, повірив у власну безкарність. Півроку після вторгнення в Грузію - а тут Захід проявляє слабкість. Держсекретар Клінтон і балакуча коняка Лаврун весело посміхаються один одному.
А потім подібна ситуація була на виборах в США 2012 року. Тоді на Московії говорили подібні речі, тільки замість Джона Маккейна став Мітт Ромні. Останній, до речі, був рішуче налаштований проти Москви. І знову переміг Обама...
Взагалі, Б.Х.Обама чимось нагадує Джиммі Картера, який був президентом в 1977-1981 роках. Непогано діяв у внутрішній політиці, але зовнішньополітична діяльність була провальною. Намагаючись продовжувати політику "розрядки" з СРСР він тільки посилив ворога. Тільки після вторгнення до Афганістану почали приймати санкції. Але Картера це не врятувало - на виборах переміг більш рішучий Рональд Рейган. А що було далі - всі знають з історії холодної війни.

От така в мене думка з приводу всього цього.

Лайош Кошут - борець за незалежність Угорщини. Його життєвий шлях та діяльність

Лайош Кошут (19 вересня 1802 , Монок, Боршод-Абауй-Земплен - 20 березня 1894, Турин) - видатний угорський державний діяч, революціонер і юрист, прем'єр-міністр і правитель-президент Угорщини в період Угорської революції 1848 - 1849.

Лайош Кошут народився в невеликому містечку Моноке (комітат Земплін) і був старшим з чотирьох дітей. Рід Кошута відомий з XIII століття, коли його предки отримали маєтку в Західній Словаччини. Очевидно, весь рід Кошута по батьківській лінії був слов'янського походження, ставлячись до числа етнічних словаків. Навіть рідний дядько Кошута, Юрай Кошут, був затятим словацьким націоналістом. Мати Кошута, Кароліна Вебер, походила з німецьких лютеран.

У спадок від батьків Кошут отримав лише невеликий малоприбутковий клаптик землі. В 1824р. Кошут закінчив курс навчання в реформатської протестантської колегії в Шарошпатак, незабаром поступив в університет Пешта і став працювати адвокатом в комітаті Земплен. Його чудове красномовство, вміння швидко аналізувати величезний фактичний матеріал, здатність грати на багатьох психологічних аспектах, разом з безумовною чесністю і непідкупністю, з першого ж року перебування у Пешті  забезпечили молодому юристу популярність і солідну практику.

Однак сам Лайош Кошут бачив своє майбутнє в політичній діяльності. Спроби зайняти місце в адміністрації не увінчалися успіхом, так як радикальні демократичні та націонал-патріотичні переконання Кошута були загальновідомі і не віталися австрійської адміністрацією. Тим не менш, Кошут все ж був призначений депутатом аристократичного парламенту Угорщини, що збирався в 1825 - 1827 і 1832 - 1836 роках в Прессбурзі (нині Братислава). У 1830-х роках Кошут почав видавати газету, присвячену переважно роботі парламенту і комітатського зборів. Нарешті, в 1837 уряд заарештував Кошута разом з кількома його товаришами. Через два роки він постав перед судом, який засудив його до 4-річного тюремного ув'язнення "за державну зраду". З в'язниці Кошут був звільнений в 1840.

Лайош Кошут 3 березня 1848 закликав до революційних змін в Австрійській імперії. 15 березня 1848 угорський парламент відправив імператору адресу з вимогою установи відповідального міністерства для Угорщини, свободи преси, суду присяжних, рівноправності віросповідань і національної системи навчання. Депутація, на чолі якої стояв сам ініціатор пропозиції, Кошут, прибула до Відня у вельми зручний момент, і Угорщині було "даровано" самоврядування, що дозволило створити уряд. На чолі його офіційно стояв ліберальний граф Лайош Баттяні, але істинним натхненником був саме Кошут, що отримав посаду міністра фінансів. Угорська революція почалася.

У вересні 1848 року Баттяні вийшов у відставку. Сформувався новий однорідний кабінет, на чолі якого стояв сам Кошут, але імператор не затвердив цього кабінету. Вступивши в міністерство, Кошут застав адміністрацію в хаотичному стані. Почалася палка реформаторська діяльність, яка торкнулася всіх сторін державного життя Угорщини. Головна заслуга цього міністерства і, отже, Кошута - остаточне скасування кріпосного права. Передчуваючи боротьбу, яка неминуче повинна була розгорітися з хорватами і австрійським урядом, Кошут зажадав і отримав від парламенту кредит в 42 млн гульденів на військові цілі та організацію міліції в 200 тис. чоловік. Імператор оголосив розпуск угорського парламенту, який відповідав призначенням Кошута президентом комітету національної оборони. На Угорщину рушили австрійські війська князя Віндішгреца і хорватське ополчення під начальством бана Елачича. Однак Кошут діяв блискавично, створивши в найкоротші терміни боєздатну і потужну угорську армію, головнокомандувачем якої призначив Гергея. 14 квітня 1849 Кошут проголосив незалежність Угорщини, скинення династії Габсбургів, республіку, а себе - її диктатором (президентом-регентом, або правителем-президентом). Діяльність Кошута була вражаюча: він завідував фінансами, сам командував загоном війська, вів переговори з Англією і Францією, протестуючи проти втручання Росії, говорив промови і писав прокламації до народу. Але тривала війна виснажила країну, а Гергей, заздрив Кошуту, став явно протидіяти йому. Кошут, вважаючи свої незгоди з Гергея однією з причин невдач, добровільно склав з себе владу і передав її честолюбному генералові.

Однак 13 серпня 1849 Гергей з основною частиною угорської армії капітулював у Вілагоше перед російськими військами Паскевича. Кошут із загоном в 5 тис. чоловік емігрував до Туреччини, де якийсь час жив на березі Мармурового моря. Австрійське та російське уряду вимагали його видачі, але султан відповів, що релігія забороняє видати гостя. Через деякий час Кошут покинув Туреччину, якраз тоді, коли австрійські влади заочно засудили його до смертної кари через повішення. Він попрямував до Франції, але уряд Наполеона III відмовилося прийняти відомого революціонера. В Англії йому була влаштована урочиста зустріч. Живучи в Англії, він часто відвідував США; скрізь він звертався до урядів та до громадської думки, просячи про допомогу своїй батьківщині. Скоро Кошут переселився в Турин, де і прожив вигнанцем, з невеликими перервами, близько 40 років. В 1859 він сформував угорський легіон і боровся разом з Джузеппе Гарібальді. Він писав статті (жив він у цей час літературною працею), мови, намагаючись діяти на користь Угорщини.

В 1867 він протестував проти "Угоди" Австрії з Угорщиною і тоді ж відмовився скористатися амністією, поки Угорщина буде під ярмом Австрії. Імператор Франц-Йосиф бажав змусити його прийняти амністію і повернутися на батьківщину, де він став би, ймовірно, менш небезпечний, ніж у вигнанні, але Кошут не бажав відректися від своїх ідеалів. В 1879 уряд, бажаючи подіяти на Кошута, провело закон, за яким емігрант втрачав права угорського громадянина, якщо протягом 10 років не користувався ними. Радикальна опозиція протестувала проти закону, створеного виключно заради загрози Кошуту, але закон був все-таки прийнятий. За цей період Кошут неодноразово обирався депутатом від різних округів Угорщині, але жодного разу він не побажав скористатися обранням.

В 1876 ​​, під час порушення Східного питання, Кошут написав ряд різких статей проти політики Росії. В 1892 по всій Угорщині відбувалося урочисте святкування 90-ї річниці народження Кошута. Місто Пешт переважною більшістю голосів дав йому почесне громадянство, послав йому адресу і назвав його ім'ям одну зі своїх вулиць. Прикладу Пешта пішли багато інших міст Угорщини. Всюди відбувалися народні збори, на яких виголошувалися промови на честь Кошута. Безліч депутацій з різних місць країни вирушили до нього в Турин.

Лайош Кошут помер 20 березня 1894. Угорський парламент ухвалив влаштувати йому урочистий похорон; імператор Франц-Йосиф не наважився відмовити своєму непримиренному ворогові в останньому земному притулок, і тіло великого політика було перевезено до Угорщини, щоб бути відданим рідній землі. Кошут похований на будапештському кладовищі Керепеші.

Революційні події в Угорщині 1956 р. Їх причини та наслідки.

Внутрішньопартійна боротьба між сталіністами і прихильниками реформ розгорнулася після смерті Сталіна у 1953 році і посилилася з початку 1956 року. Імре Надь, який займав посаду прем'єр-міністра 1953—1955 роках, був репресований за реформаторські погляди. 8 липня міністр держбезпеки Ерне Гере зустрівся напряму з послом СРСР в Угорщині Юрієм Андроповим і розповів «про наростання суспільно-політичної кризи в Угорщині». Теж саме член Президії ЦК КПРС А. І. Мікоян в присутності Андропова почув і від Ракоші. 18 липня Ракоші був замінений на Гере на посту першого секретаря ЦК УПТ.

Відставка Ракоші, а також познанське повстання 1956 року в Польщі, призвели до зростання політичної активності серед студентства та інтелігенції. З середини року почав активно діяти «Гурток Петефі», в якому обговорювалися найгостріші проблеми, які тоді стояли перед Угорщиною. 6 жовтня страчений урядом Ласло Райк був перепохований з почестями. Пізніше в цьому ж місяці Імре Надь був реабілітований до повноправного членства в УПТ.

16 жовтня студенти університету в Сегеді організовано вийшли з комуністичної «Демократичної спілки молоді» (угорського аналога комсомолу) і відродили «Спілку студентів угорських університетів та академій», яка після війни була розігнана урядом. Протягом декількох днів відділення спілки з'явилися в Печі, Мишкольці та інших угорських містах. До руху приєдналися студенти Будапештського університету будівельної промисловості (тепер Будапештський Технологічний університет).

22 жовтня студенти сформулювали перелік з 16 вимог до органів влади і запланували на 23 жовтня марш протесту від пам'ятника національному герою Юзефу Бему до пам'ятника революційному поету Шандору Петефі. Основними вимогами повстанців були:

1. ·         Виведення радянських військ з країни
2. ·         Вибори до Угорської партії трудящих
3. ·         Нова влада на чолі з Імре Надєм
4. ·         Всенародні вибори
5. ·         Повна реорганізація економіки під керівництвом фахівців
6. ·         Право на страйк
7. ·      Повна ревізія індустріальних норм та негайне і радикальне врегулювання заробітної плати
8. ·         Вільна преса і радіо
9. ·         Скасування ÁVH(Управління державної безпеки)

Повстання розпочалося 23 жовтня 1956 року маршем протесту студентів та представників інтелігенції в Будапешті, який переріс спочатку в зіткнення, а потім в збройне протистояння між демонстрантами та службою угорської держбезпеки ÁVH. Під владою повстанців опинилося багато районів Угорщини та кілька урядових організацій, що дозволило їм ввести зміни в закони на підконтрольних територіях.

В методах збройної та політичної боротьби серед протестуючих не було одностайності. Наприклад, в питанні щодо агентів спецслужб, помірковане крило повсталих (Рада робітників і рада студентів) було налаштоване на судовому переслідуванні, а ультра-націоналістичні групи, наприклад, група Йожефа Дудаша ) страчували їх на місці.

Під тиском вимог повсталих Угорська партія трудящих (УПТ) поставила на місце прем'єр-міністра популярного опального реформатора Імре Надя. Після домовленості з радянською стороною про припинення вогню, Надь заявив про намір вийти з Варшавського Договору.

Радянські війська втручалися двічі, обидва рази для допомоги комуністичного режиму, який притримувався курсу на збереження участі Угорщини у Варшавському договорі. Вони підтримали як режим, скасований 23-го жовтня, так і нове прорадянське керівництво, сформоване 3-го листопада.

Перший раз радянські війська були кинуті «для наведення порядку» після того, як 23-го жовтня угорська ÁVH почала стріляти в протестуючих. Озброєна протидія повстанців та знесилення Угорської партії трудящих призвели до домовленості про припинення вогню між двома сторонами до 1-го листопада 1956 року.

Другий раз, в ніч на 4-е листопада, радянська армія, узгодивши дії з новим урядом Яноша Кадара, почала артилерійський обстріл та завдала авіаційного удару і піхотно-танкового нападу на Будапешт. Певною мірою радянському втручанню допомогала реорганізована урядом Кадара. Повстання було повністю придушене до січня 1957р.

Під час повстання загинули тисячі угорських повстанців та сотні радянських військовослужбовців і значно більше отримали поранення. Майже 200 000 мешканців покинуло Угорщину як біженці. Ця подія мала тяжкі наслідки для комуністів західних країн. Багато тих, хто раніше симпатизував Радянському Союзу, розпочали критику його дій.

Визвольна боротьба Скандербега проти османського панування

Скандербег, він же Георгій Кастріоті (1405-1468) - національний герой Албанії

В середині XIV століття турки-османи проникли на Балканський півострів. До кінця століття вони підійшли до кордонів Албанії. Слабкі балканські держави були не здатні зупинити їх експансію. В 1396 році була повністю захоплена Болгарія, Сербія стала османським васалом, Візантія, точніше - те, що від неї лишилось, була оточена з усіх сторін турецькими володіннями. В 1417 році турки захопили важливий албанський порт Вльора. Албанія в цей час являлася конгломератом різних князівств. І саме в ті часи розпочалася визвольна боротьба албанців, яку очолив Скандербег.

Мурад ІІ

Мехмед ІІ Фатіх

Георгій Кастріоті народився близько 1405р. Його батько Гьон Кастріоті вислав як заручника до султана. Перебуваючи там Георгій досяг значних успіхів у військовій справі, за що його прозвали Іскандер-бей. Якщо хто не знає, то Іскандер - це ім'я, яким мусульмани називали Александра Македонського. А звідси і пішло слово "Скандербег". Він займав високі посади в Османській імперії і мав перспективи кар'єрного росту. Однак в битві біля Ніша 3 листопада 1443р., коли турки були розбиті, Кастріоті ще до битви відступив до Дібри. Георгій перейшов в християнство. Там він почав боротьбу з турками. Згодом він здобув Крую. 28 листопада він в Круї проголосив себе правителем князівства Кастріоті.

Повернення Скандербега до Круї

Скандербег почав створювати армію. Вже в червні 1444р. в долині Торвіолі він розгромив 25-тисячну турецьку армію. Успіхи албанців стривожили Венецію, яка стала підкупляти окремих князів. Але в 1447р. Лежська ліга почала війну проти Венеції. Албанці почали перемагати і венеціанці почали переговори про перемир'я, одночасно пообіцявши нагороду за голову Скандербега і пославши посольство до султана. В 1448р. Мурад ІІ вирушив в похід. Скандербег розбив венеціанців поблизу Шкодри, але турків спинити не зміг. Правда султан вирішив не заглиблюватись в албанські території, обмежившись захопленням прикордонних фортець. 4 жовтня Скандербег уклав мир з Венецією.

Перша облога Круї (1450р.)

Однак проти турків тепер боротись стало важче через поразку Хуньяді на Косовому полі. Допомога албанцям була незначною. В такій ситуації султан в 1450р. почав вторгнення. Турки захопили Берат і взяли в облогу Крую, але так і не здобули її. Албанці перемогли, однак Лежська ліга в 1451р. припинила своє існування. Скандербег уклав угоду з Неаполітанським королівством, визнавши себе васалом в обмін на грошову допомогу. Турки в цей час спрямували свої сили на Візантію, що дозволило албанцям відновитися. Османські експедиції 1452-1453рр. були розбиті.

Приблизна карта Лежської ліги та її сусідів в 1444-1451 роках

Скандербег їздив до Риму і Неаполя щоб заручитися допомогою. В 1455р. він вирушив в похід на Берат, але зазнав нищівної поразки. Однак в травні 1456р. біля Дібри Скандербег здобув перемогу, а у вересні 1457р. — на північ від Круї. Після цього на деякий час війна затихла. В 1462р. Скандербег здобув нові перемоги над турками, в результаті чого Венеція уклала союз з ним. Однак запланований європейськими державами хрестовий похід проти османів 1464р. не відбувся. Албанці вели війну з перемінним успіхом. В 1466р. султан Мехмед ІІ вторгся в Албанію. Круя знову була взята в облогу. Скандербег їздив до Риму за допомогою, але безуспішно. В 1467р. він звільнив Крую від облоги. В цьому  році Мехмед ІІ знову вирушив в похід на Албанію, але зазнав невдачі.

Битва під Охридом (1464р.) - перемога над турками

Скандербег спробував відновити лігу князів. Він прибув в Лежу, однак 17 січня 1468р. він помер від лихоманки. Його справу продовжив Лека Дукагіні. Албанці продовжили боротьбу, але до 1479р. їхня країна перейшла до рук Османської імперії.