Кімон був одним з видатних діячів Стародавньої Греції часів греко-перських війн. Його діяльність припала на період перемог греків над персами і на той час, коли почався розквіт еллінських полісів. Кімон брав участь в багатьох подіях цього періоду. Про цього діяча писали відомі автори античності, найбільш детальну інформацію з них нам надають Корнелій Непот в книзі «Про знаменитих іноземних полководців» і Плутарх в «Паралельних життєписах».
Походив він зі знатного роду Філаїдів. Вважається, що він народився близько 510р. до н.е., оскільки стратегом в Афінах він став в 478р. до н.е., а на цю посаду не допускали молодших 30 років. Тому він не міг народитися раніше 508-507рр. до н.е. Його батьком був Мільтіад, який в той час правив Херсонесом Фракійським. Його мати Гегесіпіла була дочкою фракійського царя Олора [4, с.202]. Після поразки Іонійського повстання 500-494рр. до н.е. Мільтіад з сім’єю втекли до Афін в 493р. до н.е.[4, с.206] Далі, як відомо, він прийняв активну участь в перемозі під Марафоном в 490р. до н.е., але через рік був притягнутий до суду, оштрафований на 50 талантів і невдовзі помер [3, Cim.,4]. Його борг «перейшов у спадок» Кімону і він довгий час був боржником полісу, а це в свою чергу привело до недопущення його до активної суспільної діяльності. Лише через деякий час Кімон зміг звільнитися від батькових боргів[4, с.206-207].
В цей же час, як нам відомо, над грецькими полісами нависла небезпека з боку персів. Вторгнення армії Ксеркса не вдалося спинити і перси просувалися до Афін. Жителі міста почали евакуацію на острів Саламін. Плутарх повідомляє, що Кімон під час цих подій підтримував дух співгромадян, він був одним з перших, хто підтримав цю ідею, свою кінську збрую він присвятив богам, показавши цим, що на той момент флот більше потрібний державі, ніж кіннота[3, Cim.,5]. Далі була перемога в морській битві за Саламін у вересні 480р. до н.е. і перси залишили Афіни. За свідченнями Плутарха, Кімон в Саламінській битві взяв участь як простий воїн [3, Cim.,5]. В наступному році греки здобули перемогу при Платеях, де були розбиті сухопутні сили персів, і біля мису Мікале, де був завершений розгром перського флоту. В цьому ж 479р. до н.е. Кімон був в складі афінського посольства в Спарту[4, с.213].
Битви при Платеї і Мікале вирішально вплинули на дальший хід війни. Воєнні дії були перенесені на малоазіатську територію. Наслідком перемоги під Мікале було відпадання всієї Іонії від персів. Поставлені там тирани були скинені. Потім грецький флот вирушив до Геллеспонту, де більшість міст перейшла на їх сторону. Понтонний міст вже був зруйнований. З настанням осені спартанці повернулися додому. Афіняни взяли в облогу Сест і здобули його. Весь Геллеспонт опинився в руках греків [1, с.313].
Весною 478р. до н.е. пелопоннеський флот з 20 трієр вирушив в похід. Очолював його Павсаній, регент Спарти. До його приєдналось 30 афінських, а також кораблі звільнених островів і міст. Кімон був в цьому поході вже одним з стратегів, разом з Аристідом [4, с.213]. Під час цього походу звільнили острови біля Карії і вирушили на Кіпр. Більша частина острова була звільнена, після чого греки вирушили до Пропонтиди (Мармурового моря), де взяли в облогу і здобули Візантій, останню фортецю персів на європейському узбережжі [1, с.313]. Всі ці успіхи сприяли створенню Делоського союзу полісів, який пізніше стане називатися Афінським.
В цей же час погіршились відносини зі Спартою. До цього афіняни мирилися з тим, що спартанці керують флотом, хоча виставляють менше кораблів. Однак тепер, коли до них приєднались інші греки, потреба в пелопоннеському флоті стала меншою, тим більш що спартанці не виставляли значних сил для боротьби. Лакедемонські навархи більшу частину свого життя служили на суші. Тому в 477р. до н.е. іонійці відмовилися коритися спартанському наварху і запропонували афінянам очолити весь флот. Згодом спартанці відкликали свій флот назад і припинили участь в війні.[1, с.314] Решта греків для продовження боротьби з персами створили союз, відомий як Делоський або Афінський морський союз. Спочатку активну роль в новоствореному союзі відігравав Аристід, але згодом він відійшов від справ і провідну роль став відігравати Кімон.
Першим завданням союзу постало звільнення узбережжя Фракії, де ще були перські гарнізони . Флот на чолі з Кімоном в 477р. до н.е. вирушив на Ейон — важливий укріплений пункт персів в тому регіоні, і здобув його. Правда гарнізон міста боровся до останнього і грекам дісталося мало здобичі і напівзруйноване місто.[4, с.214-215] Згодом впало ще кілька міст, лише Доріск боровся кілька років.[ 1, с.315] Після Фракії Кімон здобу острів Скірос в 476р. до н.е.. На Скіросі було заявлено, що знайшли рештки знаменитого афінського героя Тесея, який згідно з міфами там був похований. Кімон доклав зусиль для віднайдення його могили і перепоховання Тесея в Афінах.[3, Cim.,8] Ці дії сприяли зростанню його авторитету серед афінян, бо для людей тієї епохи такі речі мали величезне значення.
В 471р. до н.е. Кімон брав участь у звільненні міста Візантій від Павсанія, який вже на цей час не підпорядковувався нікому і вів власну гру. Ця операція завершилась успішно для Делоського союзу і важливий порт Візантій опинився під його контролем.[4, с.219-220] Згодом він придушив повстання на острові Наксос проти Афін в 469р. до н.е.
У 469/468 р. До н.е., грецькому флотові вдалося завдати ще одної великої поразки персам — при ріці Еврімедонті, на південному узбережжі Малої Азії. Грецьким флотом у цій битві командував Кімон. Спочатку відбулася битва на морі. Флоту греків з 200 кораблів протистояв перський з 350 кораблів[4, с.222]. Згодом афіняни перемогли, потопивши багато перських кораблів і захопивши близько двох сотень, а решта їх флоту втекла на Кіпр, де команди залишили його. Після цього Кімон атакував перську армію на суші і здобув перемогу. Але й на цьому битва не завершилась: Кімон на морі розбив фінікійську ескадру, яка йшла на допомогу персам. Греки захопили великі трофеї, а також близько 20 тис. полонених. Таким чином Кімон здобув потрійну перемогу. [3, Cim.,13]
Після битви при Еврімедонті війна з Персією на деякий час затихає. Кімон в цей час перебував на вершині своєї популярності. Він сприяв розбудові Афін, підтримував митців, опікувався бідними. [3, Cim.,13] У зовнішній політиці він дотримувався панеллінських поглядів — виступав за об’єднання грецьких полісів [4, с.233]. Також він мав симпатії до Спарти, в тих аспектах, де це не суперечило інтересам Афін. Обидва поліси, на його думку, мали бути союзниками задля блага всієї Греції. Однак це «лаконофільство» в подальшому відіграє негативну роль в житті Кімона. Коли проти спартанців в Мессенії повстали ілоти, Кімон закликав афінян підтримати Спарту. Він очолив афінське військо в 462р. до н.е., яке відправили на Пелопоннес на допомогу спартанцям. Однак невдовзі спартанці самі вислали афінян назад і це викликало в останніх образу. [3, Cim.,17] Невдовзі Кімон шляхом остракізму був вигнаний з Афін на 10 років. [2, Cim.,3]
Однак невдовзі Афіни зазнали ряд невдач: поразка від спартанців при Танагрі в 457р. до н.е. і розгром грецького флоту персами в Єгипті в 454р. до н.е. Тому Кімон повернувся в Афіни ще до завершення свого терміну вигнання. Він очолив флот, який вирушив в похід на Кіпр в 449 р. до н.е. [2, Cim.,3] Було звільнено багато міст і здобута перемога над перським флотом біля міста Саламін, що на Кіпрі. Друга Саламінська битва була останньою відомою нам великою битвою між греками і персами. Після цієї перемоги почалася облога міста Саламін, під час якої помер Кімон.[4, Cim, 18] Причини його смерті джерела наводять різні: або хвороба або поранення в бою. Що б там не було, але греки невдовзі після його смерті повернули додому. В тому ж 449 р. до н.е. був укладений Каллієвий мир, який завершив греко-перські війни.
Таким чином, ми можемо побачити, що син Мільтіада Кімон відіграв активну роль в подіях греко-перських війн, здобувши для греків великі перемоги, що пришвидшило їх перемогу в війні. Життя його було непростим, сповненим різних труднощів. Але незважаючи на це він зміг досягти високих посад в суспільстві і займаючи провідні ролі в афінському полісі зміцнював державу. Пік його політичної і військової діяльності припав на період зростання могутності Афін, в чому була і його заслуга. Він активно підтримував як Афіни, так і керований ними Делоський союз полісів. Однак саме в цей період починають проявлятися проблеми серед полісів: перші незгоди між Афінами і Спартою, незадоволення окремих полісів централізаторською політикою афінян та ін.. Все це в подальшому викличе велику кризу серед еллінських полісів. Але поки що греки успішно використовували свої переваги у війні з персами. Очолювані Кімоном вони здобули блискучі перемоги, звільнили багато міст і тому перський цар пішов на підписання миру, який закріпив успіхи еллінів в війні.
Література
- Белох Ю. Греческая история: в 2т., том 1 — М., 2009
- Корнелий Непот. О знаменитых иноземных полководцах. Из книги о римских историках. — М., 1992
- Плутарх. Избрание жизнеописания: в 2-х т. — М., 1990
- Суриков И.Е. Античная Греция. Политики в контексте эпохи. — М., 2008
Немає коментарів:
Дописати коментар