В народі популярна думка про те, що "це злочинна влада не хоче завершити війну". Звісно, це повний ідіотизм. Але люди в це вірять. Ех, правду кажуть, чим більша брехня ― тим охоче в неї вірять. Тому тепер, багато хто вважає, що "війну почали Турчинов і Порошенко". Яка коротка пам'ять у народу. Вже забули про анексію Криму, про вторгнення на Донбас банд Гіркіна. І лише після цього почалася антитерористична операція. Але людям це не цікаво ― їм треба дати найпростіші пояснення і вищезгадане їм підходить.
А ми перенесемося на Близький Схід, де є така держава, як Ізраїль. І от з чим вона живе 👇
Дивно, як за ці понад 7 десятиліть протистояння з арабами в Ізраїлі не почалося таке: "злочинна влада не хоче зупинити війну", "нас посварили з братами арабами", "треба припинити стріляти", "проведемо референдум про капітуляцію" і так далі. А не почалося тому, що люди вміють думати головою, на відміну від нас. Там би зелена погань не прийшла б до влади.
Давайте пригадаємо історію. 14 травня 1948 року Ізраїль проголосив свою незалежність. Через день арабські держави оголосили йому війну. Протягом 1948-1949 років велися бойові дії. Ізраїль втратив деякі території, але зміг вистояти. Але до завершення протистояння було ще далеко. В 1956 році на Близькому Сході розгорілася нова війна.
Далі були війни 1967 і 1973 років, в яких Ізраїль зміг розширити свою територію, зокрема під його контролем опинився Єрусалим. 17 вересня 1978 року була підписана Кемп-Девідська угода, яка встановила мир з Єгиптом. Але на інших ізраїльських кордонах було все ще неспокійно. В 1982 році була війна Ізраїлю в Лівані. Протистояння з "Організацією визволення Палестини" тривало з кінця 60-х. Навіть надання автономії не вирішило питання. Ще одна війна в Лівані була в 2006-му.
Ось така історія, якщо коротко. Загалом, спокійно в тому регіоні не стало. Але держава Ізраїль вистояла.
Уявляю, якби нашим людям треба було розбудовувати свою державу з нуля ― та вони б в таких умовах "здулися" б за пару років. Хіба не це в нас зараз відбувається. В народ просовується ідея "референдуму про капітуляцію". Ніби це щось хороше дасть Україні. Всі ж знають вимоги Кремля: визнання анексії Криму, федерація з правом Донбасу на вето, російська мова державна, згортання курсу на НАТО і ЄС, припинення декомунізації та українізації. І де ви тут бачите простір для компромісів? Чи думаєте, якщо віддастеся Московщині то буде краще? Сто років тому з такими думками народ зрадив УНР. А невдовзі втратив мільйони життів через Голодомор і репресії. Загиблих було значно більше, ніж під час визвольних змагань. Ось так завершилося тодішнє "народ втомився від війни".
До речі, а як народ міг "втомитися від війни"? Та влада, яку вони зараз так ненавидять змогла локалізувати конфлікт на сході України так, щоб більшість населення його практично не відчувала. Це Ізраїль менший за Київську область, тому коли його обстрілюють, під загрозою опиняється чимала частина держави. То від чого "втомився" наш народ? Більшість не бігає в пошуках найближчого бомбосховища, не має комендантської години, має що їсти. А втомилися вони бухати по генделиках. Тому й обрали "прикольного президента" щоб насолити "злочинній владі".
От в такій державі ми зараз живемо. Було б таке становище, як ізраїльське в 1948 році ― вже б втратили свою державу. І не через перевагу ворогів, а через внутрішніх зрадників, яким аби лише "поїсти, поспати і поржати".
Давайте пригадаємо історію. 14 травня 1948 року Ізраїль проголосив свою незалежність. Через день арабські держави оголосили йому війну. Протягом 1948-1949 років велися бойові дії. Ізраїль втратив деякі території, але зміг вистояти. Але до завершення протистояння було ще далеко. В 1956 році на Близькому Сході розгорілася нова війна.
Далі були війни 1967 і 1973 років, в яких Ізраїль зміг розширити свою територію, зокрема під його контролем опинився Єрусалим. 17 вересня 1978 року була підписана Кемп-Девідська угода, яка встановила мир з Єгиптом. Але на інших ізраїльських кордонах було все ще неспокійно. В 1982 році була війна Ізраїлю в Лівані. Протистояння з "Організацією визволення Палестини" тривало з кінця 60-х. Навіть надання автономії не вирішило питання. Ще одна війна в Лівані була в 2006-му.
Ось така історія, якщо коротко. Загалом, спокійно в тому регіоні не стало. Але держава Ізраїль вистояла.
Уявляю, якби нашим людям треба було розбудовувати свою державу з нуля ― та вони б в таких умовах "здулися" б за пару років. Хіба не це в нас зараз відбувається. В народ просовується ідея "референдуму про капітуляцію". Ніби це щось хороше дасть Україні. Всі ж знають вимоги Кремля: визнання анексії Криму, федерація з правом Донбасу на вето, російська мова державна, згортання курсу на НАТО і ЄС, припинення декомунізації та українізації. І де ви тут бачите простір для компромісів? Чи думаєте, якщо віддастеся Московщині то буде краще? Сто років тому з такими думками народ зрадив УНР. А невдовзі втратив мільйони життів через Голодомор і репресії. Загиблих було значно більше, ніж під час визвольних змагань. Ось так завершилося тодішнє "народ втомився від війни".
До речі, а як народ міг "втомитися від війни"? Та влада, яку вони зараз так ненавидять змогла локалізувати конфлікт на сході України так, щоб більшість населення його практично не відчувала. Це Ізраїль менший за Київську область, тому коли його обстрілюють, під загрозою опиняється чимала частина держави. То від чого "втомився" наш народ? Більшість не бігає в пошуках найближчого бомбосховища, не має комендантської години, має що їсти. А втомилися вони бухати по генделиках. Тому й обрали "прикольного президента" щоб насолити "злочинній владі".
От в такій державі ми зараз живемо. Було б таке становище, як ізраїльське в 1948 році ― вже б втратили свою державу. І не через перевагу ворогів, а через внутрішніх зрадників, яким аби лише "поїсти, поспати і поржати".
Немає коментарів:
Дописати коментар