У попередніх публікаціях я вже писав про те, як "нарід" своєю недалекоглядністю похоронив шанс визволитися від Московії в часи Івана Виговського, а потім обрав невмілого керівника, який відразу ж підписав угоди, які обмежили права української козацької держави. Та не затримався при владі Юрій Хмельницький. На Правобережжі в 1663 році обрали гетьманом Павла Тетеря, але Лівобережжя його не визнавало. Там вирішили обрати собі свого керівника. От про це і буде наш блоґ.
На Лівобережжі вели боротьбу за владу Яким Сомко та Іван Золотаренко. Але на політичній арені з'явився новий діяч 👇
Це був Іван Брюховецький.
Вся діяльність останнього була популістичною, якщо називати все сучасними термінами. Простому "наріду" обіцяв "все хороше" і зарплату 4000 золотих монет, напевно. Ех, нічого з тих часів в нас не змінилося. А паралельно з тими обіцянками Брюховецький заручився підтримкою Московської держави. Справа йшла до "чорної ради", на якій би такий популіст мав би незаперечну перевагу. Як писав Григорій Грабянка: "Він був певен, що коли вона збереться, то запорожці піднімуть бунт, заб'ють Сомка і Васюту, а його силою оберуть на гетьмана."
17—18 (27—28) червня 1663 року на околицях Ніжина відбулася Чорна рада. Туди прибули Сомко і Золотаренко, московитське військо і Брюховецький з компанією. А збирав своїх послідовників тодішній "слуга народу" за словами Грабянки наступним чином: "А водночас він розіслав своїх запорожців у всі міста України і порадив всьому поспільству збиратися в Ніжин, нібито для пограбування міста. Тому не дивно, що туди чимдуж поспішали не тільки козаки, а й селяни."
Результат вже очевидний ― рада переросла в бійку. Сомко, Золотаренко та їх прибічники були заарештовані московським воєводою Великоґаґіним, а Брюховецького проголосили гетьманом. Ну а "нарід" під гаслами "зробимо їх разом" почав безчинствувати. А в час, коли останньому вручали гетьманські відзнаки, сірома побила чимало знатних козаків та пограбувала їхні маєтки; дісталося також і Сомковому таборові, що перебував під охороною князя і що його розтягнула запорізька голота. І весь оцей нелад, що почався з під'южування Брюховецького, тривав кілька днів, аж поки у людських хатах уже нічого не було виносити. У ті дні не один заможний чоловік полишив свою домівку, замінив пристойну одіж на дрантя і страху ради бідний ховався, де міг, а всі інші жителі, по містах і селах пробуваючи між смертю та життям і знеможені томливим чеканням, кожен думав, до чого приведе оця ненаситна жадоба крові і коли цьому лиху настане кінець.
Ось так люмпен порозважався після обрання "слуги народу" гетьманом.
Ставши гетьманом Іван Брюховецький посадив на місцях своїх людей. В принципі, все як і зараз. А потім наказав стратити своїх опонентів.
В 1665 році "слуга наріду" став першим гетьманом, який побував в Москві. Там він підписав Московські статті, які обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. В усіх полкових містах розміщувалися московські гарнізони і їх мав утримувати гетьманський уряд. Збирання податків тепер проводили московські воєводи. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана.
За здачу інтересів України Брюховецький отримав в дружини дочку боярина. Також Брюховецький і полковники, що його супроводжували, отримали боярські титули. Тепер до мосоковського царя "слуга наріду" звертався так: «Вашего царского пресвитлого величества благодетеля мого милостивого боярин й гетман верного войска вашего царского вирньїй холоп й найнижший подножок пресвитлого престола, пресвитлого величества запорозкого Ивашка Брюховецкий». От кого обрала голота на "чорній раді" під Ніжином в 1663 році.
Минуло багато часу, а в Україні так нічому і не навчилися...
Немає коментарів:
Дописати коментар