Секретний донос полтавського губернатора Баґґовута як наглядна демонстрація московського шовінізму

Останніми часами серед суспільства поширюється ідеї, що "мова немає значення", а також всяке "мишебратство". Все це почалося після виборів. Такі тенденції тривожать.

Якщо ж мова немає значення, то чому ж московити кілька століть підряд намагалися її заборонити? Якщо вони вбачали в існуванні української мови і культури загрозу, значить вона щось значила тоді.

Багато хто чув про "валуєвський циркуляр" і "емський указ". Але в цьому блозі я продемонструю вам інший документ. Називається "Секретный донос полтавского губернатора Багговута министру внутренных дел об украинском движении и мерах борьбы с ним". Автор ― Алєксандр Карловіч Баґґовут (1861 — після 1917). Документ був написаний 4(17) лютого 1914 року. Можна завантажити документ тут, або познайомитися з його текстом ось тут. 

Традиційно для всіх імперських шовіністів, Баґґовут вважає український рух "австрійською вигадкою". Дивно, що не згадав про "австро-угорський генштаб", про який згадує кожен правовірний ватник. Далі обурення цього українофоба переноситься на школи, де місцеві жителі вирішили навчатися українського. Прикладом він наводить Лохвицю. От що він писав: "Таким образом чрез посредство школы движение проявляется в стремлениях: 1) доказать рознь русского и украинского языков, а следовательно и народностей этих, 2) создать украинский язык и 3) добиться появления национальной украинской школы." 

Не обійшлося без згадок про "мазепинство": примером чего служит Львовский профессор Грущевский, постоянно пребывающий то в Киеве, то во Львове и беспрепятственно руководящий опасной и гибельной работой мазепинского лагеря. Після гетьмана Івана Мазепи минуло на той час 200 років, а московити його ім'ям називали всіх, хто був проти їх колоніального режиму в Україні. Як відомо, пізніше "мазепинців" замінять "петлюрівці", а потім ― "бандерівці". 

А ось які заходи пропонує цей схиблений імперець, всього 17 пунктів, які я зацитую, а після них напишу коментарі:

1. Привлекать на должности учителей земских начальных школ по возможности только одних великоруссов.

2. Назначать на должности инспекторов народных училищ людей деятельных, энергичных, твердых и исключительно великоруссов. Таковыми же конечно должны быть и директоры народных училищ.

3. Так как количество школ значительно увеличивается ежегодно и одному инспектору на уезд почти невозможно иметь требуемое наблюдение за приемами и ходом обучения и направлением учащего персонала, то учредить в больших уездах — либо двух инспекторов, с территориальным для них делением уезда, либо в каждом уезде учредить должность Помощника Инспектора.

4. Всякого учителя, проявляющего склонности к украинскому движению, немедленно устранять.

5. Поставить правильно обучение истории России в школе и строжайше вменить в обязанность учителям — внедрять в молодежь понятие о единой, неделимой России, поясняя смысл слова "украина", то есть "окраина" Государства в былые времена.

6. Обратить тоже внимание на преподавание истории в средних учебных заведениях.

7. Составление правдивой истории малорусского народа.

8. Установить обязательные экскурсии учащихся всех учебных заведений в возможно большем количестве — в Москву, Нижний-Новгород и другие исторические местности России, ибо малоруссы имеют об памятниках этих местностей весьма скудные сведения, вернее никаких. Экскурсии ныне производятся в Киев, а об Москве и речи не бывает.

9. Совершенно не допускать общеобразовательных курсов для учащих по правилам 4 Марта 1906 года, а разрешать исключительно педагогические курсы по правилам 5 Апреля 1875 г. под надзором и руководством Министерства Народного Просвещения.

10. Обратить особое внимание на сельское духовенство, на его политические убеждения. Выбирать благочинных с особым разбором, назначая людей твердых и энергичных. Необходимо во главе епархий ставить Преосвященных Архиереев исключительно великоруссов и таких же энергичных и твердых людей, вменить им в обязанность почаще объезжать епархии и видеть священников и иметь с ними побольше общения. Оказывать самое крутое давление на тех из них, которые заражены украинофильскими стремлениями. Епархиальных наблюдателей за церковно-приходскими школами назначать исключительно великоруссов, обязав их как можно чаще посещать школы, иметь побольше общения со священниками и учителями и следить за направлением в церковно-приходской школе.

11. Обратить особливое внимание на семинарии, на учебно-воспитательную часть в этих учебных заведениях. Ставить во главе их ректоров исключительно великоруссов, удалить немедленно всех слабых и бездеятельных ректоров. Учащий персонал должен быть только из великоруссов. За семинарии надо взяться как следует и искоренять гнездящийся в них дух и дать им должное направление.

12. Необходимо субсидировать некоторые газеты, издающиеся в Киеве, Харькове, Полтаве и Екатеринославе с целью борьбы, путем печати, с украинским движением. 
Основания борьбы должны быть следующие:
а) доказательство кровной родственной связи народностей великорусской и малороссийской; признание общего корня этих наречий и полонизации малорусского языка в прежние времена.
б) Разъяснение, что "украина" означает "окраину" и что такие окраины до присоединения малороссии к России были и у Польши и у России. Необходимо правдиво освещать историю заселения Южно-Русских степей и всей вообще "окраины" Государства, поясняя, что никогда никакого "украинского" народа не было.
в) возможно частое появление в субсидируемых газетах статей о необходимости общегосударственного языка, каковым только и является великороссийское наречие, о богатстве русского языка, обширности и богатстве его литературы и т. д., о роли современного малорусского языка, как простонародного и неимеющего литературы и будущности.
г) помещение статей об экономической связи малорусских губерний с великорусскими.

13. Вследствие того, что название "украинский" служит флагом, под которым ведется движение, следовало бы безусловно воспретить все, что выступает под ним и наоборот не стеснять того, что идет под малорусским флагом. Несколько лет назад в Полтаве появлялись "малорусские" труппы, устраивались малороссийские ярмарки и т. п.; а об "украинских" труппах, ярмарках, книжных магазинах, клубах никто не говорил. Последнее время на всех афишах и объявлениях местных газет название "малорусский" заменено словом "украинский". Таким образом в глазах местного населения складывается убеждение, что украинскому движению никто не противится.

14. Вследствие обнаружившегося в последнее время стремления украинцев выйти из экономического подчинения Москве и основать свой торговый и биржевой центр в Киеве, желательно было бы чтобы Министерство финансов вело национальную политику финансовую с целью закрепления за Москвой ее положения экономического центра и уничтожения попыток к экономическому сепаратизму украинцев.

15. Вследствие участия евреев во всяком вообще революционном движении, в том числе и в украинофильском, я полагаю необходимым — всех евреев не имеющих права жительства в сельских местностях выселять, не создавать никаким образом новых местечек, включаемых в черту оседлости, и всеми мерами содействовать земствам и другим организациям в борьбе с экономическим порабощением края еврейством.

16. Думается мне, что было бы полезно устройство в Киеве всероссийского национального музея, в котором была бы постоянная выставка памятников первых времен Русского Государства, главным образом времен Св. Владимира и святой Ольги.

17. Допускать на разные должности не следует людей, которые когда-либо хотя бы и в отдаленном прошлом имели соприкасательства к украинским стремлениям.

А тепер трохи проаналізуємо цей шовіністичний опус. Пункти 1-4 пропонують встановити повний контроль над освітою в Україні, щоб з дитинства виховувати вірнопідданих "вялікой роіссі". В принципі, це буде реалізовано в часи совка ― пригадайте, як у великих містах українських шкіл або не було, або вони були в меншості. 

Пункти 5-7 пропонують вбивати в голови учням вигадану московськими пропагандистами "історію роіссі". А також говориться те,  на що вата молиться ще й досі ― прирівнювати слово "Україна" до "окраїна". Скільки вже пояснювали ідіотам, що твердять таке, що ці слова ― це абсолютно різні слова. Але в головах вати це глибоко засіло. Але то не важливо, що за поребриком думають, проблема в тому, що в більшості населення переважають нав'язані Москвою уявлення про українську історію. Не вірите ― подивіться, як вони оцінюють різні події та діячів, кого хвалитимуть, кого засуджуватимуть. 

Пункти 8-9 також про всякі освітні напрями. А от пункти 10-11 цікаві ― згідно з ними серед представників духовенства було багато прибічників українського руху. Звісно, вищі ієрархи церкви були в більшості проімперськи налаштовані, але серед рядового складу було по-іншому, бо останні мали більше зв'язку з народом і бачили реальність, а не фантазії імперських пропагандистів. 

Читаючи пункт 12-й задаєшся питанням: "а це дійсно було століття тому, враховуючи те, якими є наші сучасні ЗМІ". Чи, можливо, вони продовжують виконувати настанови Баґґовута? Поведінка медіаповій останнім часом змушує вважати, що так воно і є.

Пункт 13 говорить про заборону української культури. В цьому питанні, власне, нічого не змінилося ― ще донедавна все українське намагалися марґіналізувати. 5 років тому це зупинили, але зараз все те може повернутися знову. Баґґовут говорить про необхідність взагалі заборонити етнонім "українці". Он в Білорусі вони змогли знищити етнонім "литвини" і тепер від білоруської мови фактично нічого не залишилося. А ви кажете "не має значення".

14-й пункт описує необхідність економічної експансії проти України. В принципі, нічого з того часу не змінилося. Що тоді, що зараз. 

Прочитавши пункт 15-й хотілося б сказати автору: "Адольф Алоїзович, перелогіньтеся". 😄 Але потім згадуєш, що Гітлер в 1914-му році був в Відні. Боротьба з "єврейською змовою" ― характерна риса правовірного ватника у всі часи.

Пункт 16-й знову про культурну експансію проти України. А 17-й ― про відсторонення від посад всіх, хто хоч якось мав відношення до українського руху. Не важко здогадатися, кого хотіли посадити на їх місця.

Ось такі заходи пропонували в 1914-му році. Тоді Перша світова війна не дала імперії завершити все це, але більшовики продовжили її політику. І не треба розповідати мені про так звану "українізацію" ― це був просто обманний маневр окупантів щоб приспати пильність. А коли більшість повірила, що "все добре" ― репресували діячів "українізації". Тому, совок ― це продовження імперії під червоними прапорами. Не знаю, чи читали комуняки Баґґовута, але багато його ідей вони реалізували. Назву "Україна", звісно, не заборонили, але в голови народу вбили скільки пропагандистського сміття, що більшість від тих ідеологічних штампів ще й досі не відійшла. І це проблема.

Вчіть історію щоб не ставати на одні й ті ж граблі знову і знову.