Переглядаючи старі номери журналу "Визвольний шлях", я знайшов цікаву статтю. Називається вона "Чому не співпрацюємо з москалями", автор — Б.Озерко. Знаходиться стаття в номері 10 за 1955 рік, сторінки 29-31. На початку автор говорить про нерозуміння того, чому представники українського визвольного руху не співпрацюють із білогвардійційською еміграцією. Такі запитання задавали навіть деякі українські видання.
Автор у відповідь пише:
"Українські самостійницькі організації не можуть співпрацювати з москалями в першу чергу тому, що нема ні одної політичної московської (чи, як звуть вони себе — російської) організації, яка не була б імперіялістичною і в своїй програмі обмежилася б до створення московської національної держави в етнографічних межах. Усі московські політичні організації обстоюють російську імперію, в якій були б поневолені інші нації."
Не зробили так звані "білі" уроків із своєї поразки у війні з більшовиками. Тоді вони налаштували проти себе різні народи своєю шовіністичною поведінкою. Згадаймо денікінський режим в Україні — це якийсь шабаш фанатів "єдиної і неділимої". Не дивно, чому навіть Юзеф Пілсудський зупинив в 1919 році наступ польських військ в Білорусі — щоб більшовики змогли перекинути звідти резерви і розгромити Денікіна. Програли білі війну та роботу на помилками не зробили. Все продовжили стояти на тих позиціях, які налаштовували проти них інші народи. Але то вже їхня справа.
Ще одна проблема того часу полягала в тому, що цих "білих" емігрантів підтримували деякі кола на Заході. "Таке становище московських еміґрантських імперіялістів скріплюють певні західні, офіційні й неофіційні, але сильні фінансово, кола, які також обстоюють збереження російської імперії." Із таких можна згадати відомого Д.Ф.Кеннана, який хоч і придумав стратегію стримування Москви, але був лише за зміну уряду там на демократичний (як наївно!). Але про цього персонажа якось розповім в іншому блозі.
А ось ця цитата ніби не в середині минулого століття написана, а в наш час:
"На Заході "дивуються", чому українці, білоруси, грузини і т.д. "не люблять" москалів, не хочуть з ними співпрацювати? Хіба ж можуть гноблені "любити" гнобителя? За що ж, напр., Марокко має "любити" Францію? Чи французи "любити" німців, які окупували їх землі? Чи Черчіл, під час другої світової війни не проповідував ненависти до німців?"
Дійсно, недалекоглядних любителів Москви на Заході було в різні часи.
Наступним моментом є намагання відвести звинувачення від московитів у комунізмі. На це автор відповідає: "Власне тому, що ментальність москалів створила пригожий ґрунт для комунізму. Духовність москалів — антиіндивідуалістична, отарна. Колективна власність на землю була в москалів ще перед комунізмом. Отже, як нацизм став продуктом німців, так комунізм став продуктом москалів." І як наслідок цього: "нашими союзниками в боротьбі проти комунізму не є москалі тому, що саме вони є носіями комунізму, підтримують його і поширюють його серед інших народів".
Але наявність спільного ворога не завжди робить союзниками. "Яка ріжниця, як на місці Хрущова буде якийсь інший білий "царок" — гнобитель багатьох народів?" А все тому, що: "Московська ідея — це імперіялізм, українська — це самостійність і суверенність націй".
І як загальний висновок із цієї дискусії:
"Москалі не є нашими "природними союзниками", як це дехто твердить, бо поневолювали нас не лише московські комуністи, але також Росія царська, Росія Керенського, а навіть і тепер на еміґрації усі московські (російські) політичні групи вповні погоджуються з комуно-большевиками в тому, що за всяку ціну треба зберегти імперію."
От така ситуація була в середині минулого століття. А що помінялося з того часу? Та мало що. Не важливо яких поглядів дотримується московит — головною рисою його буде бажання відновити імперію. Ніяк не відпустить "билоє вялічіє". Навіть якщо то так званий "ліберал" — ситуацію це не міняє. І не важливо, як звати їх нинішнього вождя, хто б ним не був, краще б не стало. А чому — читайте вищесказане.
Немає коментарів:
Дописати коментар