Трохи повчальних історій

Скопіюю сюди свою публікацію із Google+:

https://plus.google.com/u/0/114294746604573181814/posts/Gj8VxBC7UAv

Про українських коріоланів. Хто не знає значення цього слова зараз поясню. Гай Марцій Коріолан - римський діяч V ст. до н.е., який відзначився у війнах із сусідами республіки. Але він виступав проти надання прав плебеям, яким не подобалось те, що за Рим воюють всі разом, а права дістаються лише патриціям. Коли Римська республіка вирішила піти на поступки, Коріолан перейшов на бік ворогів, проти яких недавно воював, і повів війська на Рим. Таких зрадницьких дій не підтримали навіть ті, за кого він виступав. Коріолан зазнав невдачі і вважається, що був вбитий тими, до кого перебіг. З того часу і символізує слово "Коріолан" зрадників своєї батьківщини. Німецький історик Теодор Моммзен влучно зазначав: "Історія не любить коріоланів". І це правильно. А тепер перенесемося в Україну столітньої давності. Тоді група лівацьких діячів пішла служити більшовикам. За таке підлабузництво їм навіть створили фікцію з назвою УСРР. І дозволили також погратися в "українізацію". Але невдовзі потреба в них відпала і "конторку прикрили". Хто не встиг накласти на себе руки був репресований. І що в нас зараз? Чимало хто пише дифірамби тим діячам, навіть в наш час. Розхвалюють Скрипника, Шумського та інших діячів, які допомогли більшовикам знищити українську державність і посприяли збереженню влади Московщини над Україною. Виявляється, люди два з половиною тисячоліття тому були набагато розумнішими. А наостанок наведу цитату, яка надихнула мене на написання вищезазначених міркувань: "Скрипник і інші, були зненавиджені народом, бо далися використати Москві для підбиття України, заведення колективізації і т.п. Коли ж Москва вже їх використала в боротьбі проти українських націоналістів і армії С. Петлюри, тоді й зліквідувала. Отямившися, деякі українські комуністи почали завертати з тої дороги, але це було запізно. ҐПУ сиділо вже твердо в Україні. І їм не осталося нічого іншого як кінчати самогубством." Знайшов я це в журналі "Визвольний шлях", 1950, №5, ст. 9. Цікаво перечитувати, що писали представники українського визвольного руху в середині минулого століття.