Про польсько-український конфлікт століття тому

В наш час відбувається чергове загострення антиукраїнських настроїв в Польщі. В той час, коли один наш ворог зі сходу намагається знищити нашу державність, на заході інша держава стає вкотре на ті самі граблі. Так само, як століття тому...

А почалося все із розгрому Центральних держав в Першій світовій війні, після якого Австро-Угорщина почала розсипатися. Почалося створення національних держав. Польща, не чекаючи рішення міжнародних конференцій почала війну проти ЗУНР. Представники України висловлювали протест. Але поляки для виправдання своєї агресії почали прорахувати ідею відновлення своєї держави в кордонах 1772 року.

В засобах інформації поширювалася антиукраїнська пропаганда. Українську державу поляки називали "німецькою інтригою", забуваючи, що саме їхню державу німці проголосили в листопаді 1918 року, навіть Юзефа Пілсудського випустили з ув'язнення і поставили на чолі держави. Також поширювалися вигадки про ніби то чисельні українські сили "під командою австрійського архикнязя Вільгельма Габсбурга", які обложили нещасних поляків у Львові. А далі йшло ще більше маразму: "вся наша цивілізація може перестати існувати". Ну майже як і наші часи.

Жорж Клемансо

Не у всі вигадки поляків, звісно, вірили тоді. Але біда була в іншому. Французький прем'єр Жорж Клемансо підтримував агресивні польські плани. Все заради протиставлення великої Польщі Німеччині. Рей Станнард Бейкер приписує Клемансо такі слова: "Коли ми говорили про установлення Польщі, треба пам'ятати, що робили ми це не задля того, щоб направити одну з найбільших несправедливостей в історії. Бажанням було створити бар'єр між Німеччиною і Росією".

А до чого призведуть ігри поляків у бар'єр через 20 років - всі знають. Але тоді Польщі дали відмашку на агресивні політику проти всіх сусідів. Не лише до українців вони мали претензії, в литовців вони забрали Вільно і всю навколишню область, в чехів намагалися захопити Тешин, в білорусів відбирали західні землі.

Італійський прем'єр Франческо Нітті говорив про все це так:

"Польща має далекосяжні мрії назовні, і щораз більшу руїни внутрі. Вона поневолює сама себе, щоб поневолювати інших."

Франческо Нітті

А в той час, коли на Заході велися переговори, в Україні йшла війна. Польські сили наступати на ЗУНР ігноруючи будь-які заклики міжнародної спільноти укласти перемир'я. Комісія, яку очолював генерал Луї Бота, зробила в травні 1919 року спробу зупинити конфлікт. Українці погодились з вимогами, а поляки - ні.

А в цей час прибула створена у Франції армія генерала Галлера. Ця добре озброєна сила мала рушили проти більшовиків, але польський уряд кинув її проти України. А пояснював все це польський прем'єр Падеревський так: "Наша польська експедиція - це експедиція проти бандитів, від яких насильства мусить бути звільнене населення, поки можна буде встановити закон і порядок на тій споконвічній польській території". Типове виправдання агресії проти сусідів - більшовики тоді теж подібне говорили.

Зрештою українські сили були витіснені за Збруч. А в той же час Найвища Рада Антанти 25 червня 1919 року дозволила Польщі окупувати Галичину. Правда, краю мали надати автономію, що не було виконано.

Про польсько-більшовицьку війну довго говорити не буду. Згадаю те, що перемога під Варшавою була здобута Пілсудським завдяки тому, що бійці 6-ї січової стрілецької дивізії зупинили Будьонного під Замостям 29-31 серпня 1920 року. І вдячний польський уряд в жовтні того ж року підписав перемир'я з більшовиками і залишив Україну без підтримки. Після цього українська армія була розбито на Поділлі. А 18 березня 1921 року Польща і Москва в Ризі уклали мирну угоду, яка розділила Україну між окупантами.

Завершальним актом стало рішення Ради Послів Антанти від 14 березня 1923 року, яке остаточно визнало ті кордони. От так були знехтувані всі проголошені права націй на самовизначення.

Карта національностей в міжвоєнній Польщі

А далі почалась справжня колоніальна політика по відношенню до місцевого населення. Білі ліквідовані українські кафедри в університетах. На нові території направляли польських поселенців. Навіть замість назви Галичина стали вживати "Східна Малопольща". А в 1930 році почалася так звана "пацифікація" - терор польських силових структур проти українського населення. А потім поляки дивуються чому почався етнічний конфлікт на Волині.

Таке творилося під час пацифікації

В 1934 році Польща відмовилась визнавати Женевський договір про національні меншини. В 1938 році польські колоністи за сприяння влади знищили близько 120 православних церков на Холмщині і Підляшші. От такі були наслідки недалекоглядної політики держав  Антанти. А швидке падіння другої Речі Посполитої в 1939 році - це закономірне завершення тої помилки.

Ось як про все те писав історик А.Тойнбі:

"Такою ж хвилею переможною силою польської зброї були приоучені до між-воєнної Польщі уніятські католики-українці Східньої Галичини і православні християни Волині, прилучені як підданці і погноблені меншості. Ті трагічні насильства в критичні роки 1918 - 1921 ганебно підкопали будучину і Східньої Европи і західньої цивілізації, і породили смертельні озлоблення. Злий дух лінґвістичного націоналізму найперше промостив дорогу для нового поділу історичної польсько-литовської спадщини 1939 року між Третім Райхом і Московщиною".

Такі от справи. Хто хоче дізнатися більше - раджу почитати працю Степана Ріпецького "Українсько-польський процес 1918 - 1923 перед світовим трибуналом". Видана книга в еміграції ще в 1963 році. Там багато є інформації про ті події. 

Бачите, як історія не вчить людей. Тоді поляки пішли на повідку в своїх великодержавних амбіцій і через 20 років жорстоко заплатили за це. Тепер вони знову проводять шовіністичну політику стосовно України. Невже так подобається ставати на одні й ті ж граблі?