Криза тоталітарного режиму та становлення системи політичного плюралізму в Румунії.

У 80-х рр. режим Чаушеску вступив в кризу. Його економічна політика зазнала невдачі. В країни накопичився великий зовнішній борг. Через це ввели режим економії. Викликали протест політика «систематизації сіл» і втручання в демографічні процеси. Почалися акції протесту, найбільшою з який був виступ в листопаді 1987 р. в Брашові робітники. Це було придушено.

На реформи диктатор не йшов. Горбачов під час візиту 1987 р. не зміг переконати Чаушеску в необхідності змін. 10 березня 1989 р. до Чаушеску звернулося 6 старих членів компартії, написавши відкритий лист «Звернення шести», в якому говорилося про припинення укрупнення сіл, за повернення громадських свобод і за забезпечення нормального рівня життя. Авторів взяли під домашній арешт.

На XIV з’їзді РКП (румунська комуністична партія) в листопаді 1989 р. нічого нового не пролунало. Чаушеску виступив за продовження старого курсу. В Тимішоарі через деякий час почалися заворушення. Причиною стала спроба вигнати звідти опозиційно налаштованого священика Ласло Текеша. Народ виступив проти і 15 – 17 грудня почалась масова антиурядова маніфестація. Проти мітингуючи застосували зброю і 17 грудня загинуло 122 людини. Влада намагалася це приховати. Однак акція протесту зросла ще більше і 20 грудня влада втратила контроль над містом.

Чаушеску через це негайно 20 грудня повернувся з Ірану. Він засудив протести звинувативши в їх угорських іредентистів. 21 грудня він зібрав в Бухаресті мітинг щоб оголосити свою позицію, але ця акція переросла в масові безпорядки. Знову були жертви. Незважаючи на це Чаушеску вирішив скликати новий мітинг. Але вже на цей час армія вийшла з-під контролю. Мітинг біля будівлі ЦК РКП перейшов у штурм цієї установи. Чаушеску втік. Невдовзі він був заарештований в Тирговіште. 25 грудня був розстріляний.

Після цього почалася демократизація політичного життя. Почали виникати нові партії, першим з яких був Фронт національного порятунку. Відновили діяльність і старі партії: націонал-цараністська, націонал-ліберальна. Виникали й інші партії. 

Після повалення комуністичного режиму більшість румунів виступала за європейський шлях розвитку Румунії. Виступали за євроатлантичну інтеграцію. Однак становище держави в той час було тяжким: занепала економіка, бідність, інфляція, корупція, порушення прав людини, масова еміграція на Захід. Тому в 90-х рр. їх не запросили до НАТО як це сталося з іншими східноєвропейськими державами.

Пізніше Румунія врегулювала міжнаціональні відносини в державі згідно з європейськими нормами. В 1997 р. в Румунію здійснив візит Білл Клінтон, а в 1999 р. Іоанн Павло ІІ.

На початку ХХІ ст. у зв’язку зі зміною становища на міжнародній арені румунів в 2002 р. запросили до НАТО і офіційний вступ відбувся в 2004 р. Потім почалися переговори з Євросоюзом і в 2007 р. Румунія вступила туди.