Колись, вивчаючи історію української діаспори в США, я знаходив згадки про генерала Івана Турчина, який брав участь в громадянській війні 1861 - 1865 років. Але більше інформації тоді знайти не вдалося. Ніде не писали про його.
І от нещодавно мені вдалося знайти невелику монографію, яка називається "Генерал Іван Васильович Турчин - особистий приятель президента Лінкольна". Автор - Орест Городинський. Видана праця була в Нью-Йорку в 1971 році. Тут свого 16 сторінок. Наведено деякі візи життя цього діяча.
Інформація тут зібрана по частинах. Народився Іван Турчин 24 грудня 1822 року на Слобожанщині. В 14 років вступив до кадетської школи в Петербурзі. В 1849 році брав участь у кампанії Паскевича проти повсталої Угорщини. Вважається, що перебування на Заході поглибило його критичне ставлення до самодержавства.
В 1850 році Турчин вчився в школі генерального штабу. В цей час він був в званні капітана. Навчався він інженерній справі. Після цього було проектування укріплені на балтійському узбережжі. Його проекти були затверджені. Після цього він брав участь в Кримській війні 1853 - 1856 років. В нагороду за це отримав звання полковника і призначення на посаду начальника штабу корпусу в Польщі.
На Холмщині він познайомився із американським капітаном Джорджом МакКліленом, який був направлений для вивчення досвіду ведення Кримської війни. Полковник Турчин невдовзі використав відпустку для поїздки в Німеччину. А звідти він поїхав до США. Там він разом з дружиною оселився в Чикаго.
В історії Чикаго, яку написав А.Т.Андреас в 1885 році, про еміграцію Турчина говориться таке: "Під час війни, розчарований царським деспотизмом і тиранією в армії, та маючи демократичні погляди, здобув дозвіл на виїзд до Німеччини для поглиблення технічних студій. З Німеччини через Англію виїхав до США, де закінчив свої технічні студії, і в час, коли його назначено командантом 19-го полку іллінойських добровольців, працював в технічному департаменті Іллінойської Центральної Залізниці."
Дружину Івана Турчина звали Надія Антонівна. Під час війни вона стане сестрою милосердя і допомагатиме пораненим. Дітей в них не було.
На Іллінойській Центральній Залізниці працював юристом Авраам Лінкольн. Там вони і познайомились.
Навесні 1861 року 11 південних штатів оголосили вихід із США і почали війну. В липні того ж року губернатор штату Іллінойс запропонував Турчину очолити 19-й піхотний полк добровольців. І він погодився.
Ось що пізніше він запише для характеристики супротивників: "Крик конфедератів про переслідування "північчю" та їхня заява про право бути вповні незалежними, не є співзвучними з їх намаганнями держави мільйони чорних поневоленими. Кожний свободолюбивий європеєць, замість симпатизувати з конфедератами, дивиться на них як на курйозний феномен, що виник у прадавніх віках і що віддастьсяна розгляд публічної опінії в 19 сторіччі." Бачимо, що він негативно ставився до плантаторів. Так само, як і до царського деспотизму.
Іллінойський полк добре себе проявив під час війни. Багато в чому це було завдяки командиру, який мав чималий військовий досвід. Але були й заздрісники в його. Після одного з доносів Турчин був звільнений з армії і відправився назад в Чикаго. Але там прибув посланець Лінкольна, який передав, що його підвищено до бригадного генерала. Також президент висловив невдоволення армійською бюрократією.
Повернувшись на фронт, Турчин очолив 2- гу кавалерійську бригаду. І там вміло виконував поставлені завдання.
Після війни він працював еміграційним агентом в Центральній Іллінойській Залізниці. Жив в передмісті Чикаго Кенвуд. Невдовзі в штаті Іллінойс з'явилось польське поселення Радом. Туди й переїхали сім'я Турчинова й проживали там до смерті.
В 1870-х йому вдалося потрапити на посаду армійського інспектора. В 1888 році Іван Турчин написав працю "Чікамагуа" про громадянську війну. Її зустріли з критикою, оскільки автор не приховував своїх зауважень до деяких тодішніх діячів.
Помер Іван Турчин 18 червня 1901 року і був похований з усіма почестями. Його дружина померла 17 липня 1904 року і була похована поряд з чоловіком на військовому цвинтарі.
От така історія. Скільки ще всього можна дізнатися, читаючи цікаву літературу. Тепер, нарешті я знайшов хоч щось про життя генерала Турчина. Завдяки блогосфері цим можна поділитися з іншими.
Немає коментарів:
Дописати коментар