середа, 4 листопада 2020 р.

Фінікія. Нарис історії

 Продовжуємо вивчати історію країн Сходу. Цей блоґ я написав як доповнення до відео

Сьогодні ми ознайомимося з Фінікією. Що ж це таке?

Фінікія ― це країна на східному узбережжі Середземного моря. 


Країна ця тягнулася смугою вздовж узбережжя:


Саме слово "Фінікія" не місцеве ― так назвали цю країну греки. Назву Φοινίκη (Фойніке) виводять від слова φοινως (фойнос), що означає "пурпуровий". В нас ця назва трансформувалася в Фінікія. Тому, Фінікія ― це "країна пурпуру". Звісно, є ще весія, що Фойніке походить від слова Φοϊνιξ (Фойнікс), що означає "фенікс". Тоді б переклад назви звучав би як "країна Фенікса".

Територія Фінікії, як бачили ми на картах, простягалася вздовж узбережжя. Фінікійці проживали тут з ІІ тисячоліття до н.е. Довгий час ці землі були під владою Єгипту. Але після занепаду останнього внаслідок колапсу бронзового віку, Фінікія змогла визволитися. Єдиної держави там так і не сформувалося, тому історія даної країни ― це історія окремих міст-держав. Найбільшими містами-державами були: Тір, Сідон і Бібл. Були і менші міста. 

Географічне положення Фінікії і визначило тип її господарства. Розташування біля моря сприяло розвитку рибальства. Згодом фінікійці навчаться будувати хороші корабі і стануть найкращими мореплавцями в регіоні. Завдяки цьому вони встановлять тогрові зв'язки з різними державами і племенами. Тому, торгівля стане основним заняттям фінікійських міст-держав. Продавали вони вино, олію, пурпуровий одяг, вироби зі скла і кедр. Торгові машрути фінікійців простяглися Середземномор'ям.

Але і на цьому вони не зупинилися. Фінікійські мореплавці вийшли за межі Середземного моря і досягали берегів Англії, звідки почали закуповувати олово. Також, саме фінікійців найняв єгипетський фараон для подорожі навколо Африки і вони за три роки змогли обігнути континент.

Але, успіхи в економічній сфері не означали успіхів в політичній сфері. Фінікія неодноразово потрапляла під владу сильніших держав. Спочатку це була Ассирія, потім Нововавилонське царство, а після них ― перси. Та фінікійці змогли з усіма домовитися: міста-держви визнавали владу завойовників і платили їм данину, а останні не заважали торгівлі фінікійців.

Важливою подією є фінікійська колонізація Середземномор'я.

Плаваючи морями фінікійці засновували поселення на нових землях. Це були колонії ― населені пункти, засновані державою за своїми межами. Відповідно Фінікія стала для нових міст метрополією. Створення колоній дозволяло вирішити проблему з перенаселенням, а також збільшити свій вплив. Міста-колонії допомагали в торгівлі, а також з них можна було постачати необхідні товари. 

Наймогутнішою фінікійською колонією став Картаґен (він же ― Карфаген), заснований у 814 р. до н.е. У перекладі з фінікійської ця назва означає "нове місто". Картаґен поступово розвивався і згодом почав сам ставати метрополією. Був збудований великий флот, почалися засновуватися нові колонії. Сам Картаґен став одним з найбільших міст свого часу. Взагалі, центром торгівлі в західній частині Середземного моря став саме Картаґен. Завдяки своєму багатству він поширив свою владу на інші фінікійські колонії. 

А ще фінікійці дали світу один важливий винахід ― алфавіт. Фінікійці стали використовувати літери, а не ієрогліфи чи клинопис. Виглядав їх алфавіт так:

Писали вони справа наліво. Письмо було консонатним, тобто записувалися лише приголосні звуки, а голосні читалися, але не записувалися. Всього було 22 літери:

Пізніше алфавіт з'явиться в греків, ще пізніше ― в римлян. А на основі їхніх абеток будуть створені алфавіти для багатьох інших народів.

Ось такою була історія даної країни.

Нововавилонське царство. Особливості його історії

 У попередньому блозі ми розглянули історію Ассирії. Там ми згадували, що у 626 р. до н.е. Вавилон відокремився від імперії ассирійців і почав війну за незалежність. Так почався період, який називають Нововавилонське царство (іноді ще називають Халдейське царство). Існувало воно в 626-539 рр. до н.е.

Цар Набопаласар (626-605 до н.е.), він же Набу-апла-уцур, вів довгу війну проти Ассирії. Згодом він уклав союз з мідійцями і в 612 р. до н.е. була взята і знищена Ніневія ― ассирійська столиця. Це був остаточний перелом у війні, хоча рештки Ассирії продовжували чинити опір. Але вавилоняни поступово їх громили. В 609 р. до н.е впав Харран. Далі бойові дії продовжив вести син Набопаласара ― Навуходоносор, він же Набу-кудуррі-уцур. Останній в 605 р. до н.е. в битві біля міста Кархемиш зміг завдати остаточної поразки ассирійцям та їх союзникам єгиптянам. 

Невдовзі після битви Набпаласар помре і його син стане царем під іменем Навуходоносор ІІ (605-562 до н.е.). Після коронації новий цар повернувся на війну. Він зміг захопити Сирію і Фінікію. Юдейське царство після походу 597 р. до н.е. стало залежним від Вавилона. Але останнє знову повстало і в 586 р. до н.е. Єрусалим був взятий і зруйнований. Населення Юдеї було переселене у Месопотамію. З Єгиптом нарешті був підписаний мир у 582 р. до н.е. і Нововавилонське царство стало провідною державою регіону. 

Внаслідок завоювань Вавилонія збагатилася. Сам Вавилон став одним з найбільших міст. А Навуходоносор ІІ розбудовував свою столицю. Місто було обнесене міцними стінами і брамами. Прокладено прямі вулиці. Побудовано зікурат Етеменакі висотою 91 м. У Вавилоні збудували одне із чудес світу ― висячі сади Семіраміди. 


Після смерті Навуходоносора ІІ протягом 6 років на престолі змінилося троє царів. Нарешті в 556 р. до н.е. царем став Набонід (556-539 до н.е.) або ж Набу-наід. Новий цар відбив напад мідійців. Але був його набагато більший ворог ― внутрішній. Вавилонська знать, а особливо жрецтво виступали проти того щоб цар мав велику владу і хотіли її обмежити. Цар навпаки хотів більше повновжень. 

Оскільки спільної мови зі знаттю знайти не вдалося, Набонід в 553 р. до н.е. залишив у Вавилоні правити свого сина, якого звали Балтасар, він же Валтасар, він же Бел-шар-уцур. Сам же Набонід відправився воювати на Аравійському півострові, північну частину якого він зміг захопити. Своєю столицею він зробив місто Тайма або ж Тейма. 


Та в цей же час у Нововавилонського царства з'явився сильний ворог ― перси. У 539 р. до н.е. перський цар Кір почав вторгнення до Месопотамії. Оскільки знать недолюблювала Набоніда, Вавилон був взятий без бою. Його міцні стіни не врятували...


Валтасар загинув, а Набонід здався персам. Цар Кір відправив його до однієї з провінцій своєї держави, де той і доживав своє життя.

Нововавилонське царство припинило своє існування. Месопотамія стала частиною перської держави. Фактично після цього її державність так і не відновиться. Цей регіон в подальшому переходитиме від однієї держави до іншої.

А Вавилон ще деякий час зберігав своє значення, але у ІІІ-І ст. до н.е. неподалік були засновані нові міста і населення було переселене туди. Ось так завершилася історія цього великого міста...

вівторок, 3 листопада 2020 р.

Ассирія. Нарис історії

 Нещодавно я опублікував відео із теми "Ассирія" для учнів. І прийшла мені ідея створити текстову версію. Можливо, комусь і почитати захочеться.

Що ж таке Ассирія? Це територія в північній Месопотамії з головним місто Ашшур. Засноване це місто було приблизно в середині ІІІ тисячоліття до н.е. Входило до держави аккадського царя Сарґона, а потім до Шумеро-Аккадського царства, в якому правила 3-тя династія Ура.

Зрештою, Ашшур здобув самостійність і почав розширювати свої володіння. Наприкінці ХІХ - на початку XVIII ст. до н.е. в Ассирії правив Шамші-Адад І, який зміг захопити всю Північну Месопотамію. Навіть Вавилон деякий час йому платив данину. Але згодом Вавилонія почне ставати могутнішою за правління царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.) і після смерті Шамші-Адада Ашшур потрапив під владу вавилонян. 

Але, коли в Месопотамію вторглися кассити і захопили більшу її частину, включаючи Вавилон, територія Ассирії увійшла до складу держави Мітанні. Але Мітанні впаде під ударами хеттів і Ассирія відновить самостійність. Вона буде воювати за решту Месопотамії, скориставшись ослабленням касситів. Коли правив цар Тіґлатпаласар І (1114-1076 рр. до н.е.) ассирійська держава досягла великої могутності.

Але в ХІ ст. до н.е. Близький Схід охопила нова хвиля міграції. Племена арамеїв почали розселятися по всьому регіону. На деякий час розвиток Ассирії зупиниться. 

У X-VIII ст. до н.е. Ассирія веле з перемінним успіхом війну з державою Урарту. Ця держава знаходилася північніше, у Вірменському нагір'ї. На деякий час урарти змогли отримати перевагу в  протистоянні. Їм вдалося оточити Ассирію з трьох сторін. 

Але все змінилося, коли царем Ассирії був Тіґлатпаласар ІІІ (745-727 рр. до н.е.). Він провів ряд реформи, які змінили все на користь ассирійців. Це було:

  1. Створення на додачу до ополчення постійної професійної армії, солдати якої стали отримувати платню за службу
  2. Армія була поділена за родами: піхота, колісниці, лучники. В ассирійців була вперше створена справжня кіннота.
  3. Армія була озброєна залізною зброєю.
  4. Були створені допоміжні частини, які будували мости, укріплені табори, спеціальні машини для облоги міст.

Завдяки таким змінам Ассирія стала переважати сусідні народи. Тому Тіґлатпаласар ІІІ завдав удару по Урарту і здобув перемогу. Коли головний суперник був ослаблений, настала черга інших народів. 

Тепер по відношенню до завойованих народів стала проводитися інша політика. Якщо раніше ассирійці влаштовували різанини, а над вцілілими ставили лояльного правителя, то Тіґлатпаласар ІІІ кардинально це змінив. Завойовані народи переселялися в інші регіони держави, а на їх місце селилися інші народи. Таким перемішуванням населення ослаблювали опір завойованих. Частину полонених залучали до служби у війську. Також на завойованих землях не саджали залежних правителів з місцевих, а назначали намісника з Ассирії, який і управляв цією провінцією. 

Таким чином, Ассирія стала першою справжньою імперією. Бо, на відміну від попередніх великих держав, які по-суті були просто конгломератом залежних від окремої держави територій, ассирійці стали вводити єдине централізоване правління. 

Загалом, протягом свого правління Тіґлатпаласар завоював Сирію, Фінікію, частково Ізраїль. У 729р. до н.е. був взятий Вавилон і Тіґлатпаласар був проголошений його царем. Ось таким було його правління.

А після його смерті недовго правив його син Салманасар V (727-722 рр. до н.е.), а потім прийшов інший син - Сарґон ІІ (722-705 рр. до н.е.). За правління останнього був захоплений остаточно Ізраїль і все населення звідти було переселено в Месопотамію. Далі було придушене повстання в Сирії та завдано остаточної поразки Урарту. Після цього розгрому Урарту перестане бути могутньою державою і поступово занепадатиме.

Лише з Вавилоном були проблеми, оскільки він повстав і відокремився від імперії. Довгий час Сарґон ІІ вів війну зним і все таки здобув перемогу. 

Наступником Сарґона ІІ став Сінаххеріб (705-681 рр. до н.е.) За його правління столицею Ассирії стане Ніневія. (До цього стоицями були: Ашшур, Кальху і Дур-Шарукін.) Вавилон знову повстав проти Ассирії. Елам і Єгипет підтримали цей виступ. Згодом повстали Сирія і Фінікія. 

Сінаххеріб зміг розгромити посталих, а потім пішов проти Вавилона. У 689 р. до н.е. місто було взяте і повністю зруйноване. Даний крок викликав обурення навіть серед ассирійців, оскільки було зруйновано навіть храми. 

Останні роки свого правління Сінаххеріб займався розбудовою Ніневії. Там були прокладені прямі вулиці, побудовано акведук, зведено укріплені стіни. Загалом це місто стало важливим центром регіону.

Наступним царем став Асаргаддон (680-669 рр. до н.е.). Цей правитель наказав відбудувати Вавилон. Полонені вавилоняни були звільнені з рабства і поверенені додому. Продовжувалися війни. Був конфлікт з кіммерійцями, яким завдали поразки. Але найбільшою перемогою Асаргаддона було завоювання Єгипту в 671 р. до н.е. І таким чином Ассирія досягла найбільшого територіального розширення.

Коли до влади прийшов Ашшурбаніпал (669-631), Єгипет повстав і зрештою визволився. Відбудований Вавилон знову повстав у 653-648 рр. до н.е. Постання очолив брат Ашшурбаніпала. Але Ассирія знову перемогла. У 645 р. до н.е. був знищений давній ворог ассирійців - Елам. Це було останнє завоювання імперії.

Ашшурбаніпал був відомий також тим, що в Ніневії була створена бібліотека, де зберігалися тисячі глиняних табличок з клинописними текстами. Знайдення цієї біліотеки археологами в ХІХ столітті мало величезне значення для істоичної науки. 

Після смерті Ашурбаніпала могутності Ассирії прийшов кінець. Причинами цього були:

  • постійні повстання завойованих народів
  • армія перетворилася на звичайних найманців, яких цікавила лише здобич
  • внутрішні чвари між самими ассирійцями.

Подібні процеси пізніше будуть і з іншими імперіями.

У 626 р. до н.е. Вавилон відокремився від Ассирії. Царем там став Набополасар, який почав війну за визволення. Невдовзі повстала Мідія (територія на півночі Ірану) і також почне вести війну проти Ассирії. Зрештою Набопаласар укладе союз із царем мідійців Кіаксаром і спільними зусиллями вони почнуть громити ассирійців.

У 612 р. до н.е. вавилоняни і мідійці здобули Ніневію і зруйнували її. Це була вирішальна перемога. Рештки ассирійців ще деякий час продовжували вести війну, але вавилоняни поступово громили їх. У 605 р. до н.е. решти Ассирії були остаточно розгромленіі.

Так припинила своє існування перша імперія.