Як українці стають на ті самі граблі протягом історії

Попалася мені ось така картинка нещодавно 👇

Як правдиво все намальовано. В цьому році український народ повторив цю традицію. Але, на жаль, більшість історії не знає, тому їм ці порівняння не треба. Та яка там історія ― люди вже не пригадують, що було 5-6 років тому. А для тих, хто хоче дізнатися, як народ ставав на ті само граблі, я розповім.

Перша вказана дата ― 1659 рік. Народ всадив ножа в спину гетьману Івану Виговському, який здобув перемогу під Конотопом. Шанс вирватися із сфери впливу Московії, шанс залишитися європейською країною був втрачений. Простому ж народу не треба Гадяцького трактату ― документу, суть якого не всі збагнули. А почалася "зрада" і Виговського прогнали.

Далі був 1663 рік і чорна рада під Ніжином. Досвідченому політику Якиму Сомку протистояв популіст Іван Брюховецький, який тільки те й робив, що обіцяв "всім ― все". На тій раді голота вирішила, що Сомко якийсь не їхній, не простонародний, тому обрали Брюховецького. Хм, як нагадує сучасність. Свій вибір вони супроводжували бійками і грабуванням. Сомко і його прибічники були невдовзі страчені, а Іван Брюховецький за 5 років свого правління доклав зусиль щоб інтегрувати Лівобережжя до складу Московського царства. 

1709 рік, гетьман Іван Мазепа робить спробу покінчити з московським пануванням в Україні. Його мало хто підтримує. Лише Кость Гордієнко і січовики, які до цього не були в хороших відносинах з гетьманом, приєдналися до його. А от багато представників старшини та простолюду не підтримали. Царя їм захотілося православного. Тому й поразка була тоді. А простий народ лише жартує "як шведа під Полтавою" ― чому ж радіють ідіоти, тоді не лише Швеція програла, а й Україна. Бо після того почалася поступова ліквідація козацької держави, яка розтягнулася до кінця XVIII століття. А їм аби пожартувати...

Після поразки Мазепи, спроби визволення України довелося чекати понад два століття. Але 1917-1921 роки стали цілою серією граблів, на які народ радо ставав. Описувати все те довго, тому постараюсь зробити це лаконічно. Народ не підтримав свою державність, а продався більшовикам, яких вітав з червоними ганчірками. Бо останні ж так гарно обіцяють "всім ― все" та "відняти і поділити". Тому не дивно, що за державність боролася відносно невелика кількість людей. А решта пішла "грабувати награбоване". Звісно, коли більшовики стали чистити простолюду комори, то було повстань немало, але тоді вже було пізно пити "Боржомі", коли допомогли ворогу розбити УНР.

На картинці вказана дата 1994 рік. Я б краще домалював би 1991-й, коли Україна обрала президентом комуняку Кравчука. В східноєвропейських державах в ті часи комуняки вже були позбавлені влади і новообрані лідери стали проводити реформи. В нас В.Чорновіл не пройшов, бо комунізований народ вважав його "занадто радикальним". В 1994 році помилка повторилася, коли був обраний Кучма. Все це фактично законсервувало УРСР на наших землях і це тривало аж до 2014 року.

Звісно, спроба нарешті зробити Україну Україною, а не продовженням совка була. Так, це був період президенства Віктора Ющенка. Але ж яка була йому шалена протидія ― проти його виступали всі, кому не лінь. І як результат ― нові граблі 2010 року. Про їх наслідки маєте пам'ятати, якщо звісно не адепт секти "долар по 8". Ця помилка була виправлена із жертвами.

А що ж зараз? А зараз наступив народ на ті ж граблі. Ну це я коментувати тут не буду ― все відбувається зараз на ваших очах...