Колабораціонізм - подвійні стандарти в "обвинувачувачів"

Сьогодні в знайомого знайшов ось таку публікацію:

І справді: чому тих, хто воював на боці Третього Райху вважають колаборантами, а тих, хто на боці московського окупаційного режиму - ні. Що за подвійні стандарти? Бо тільки те й роблять, що звинувачують в колабораціонізмі тих, хто боровся з більшовизмом в союзі з Райхом - так останній теж був тоталітарною імперіалістичною державою, але проти такого ворога, як московський більшовизм, можна хоч з чортом об'єднатися. І комуняцький режим знищив скільки українців, що й гітлерівцям не снилося таке. Так хто ж з тих двох режимів більший ворог нашому народу?

А причиною написання вищезгаданої публікації стала ця новина:

Ось посилання:

https://www.facebook.com/Hryckiv/posts/2429097037101291

Приїхали, одним словом. Знову нам хочуть нав'язати комплекс провини за "співпрацю з Гітлером". А нічого, що з ним активно співпрацювали різні держави, навіть ті, що пізніше стануть ворогами. І не займається ніхто через те самобичуванням. Так, багато хто серед представників українського визвольного руху робив ставку на Третій Райх. І що в цьому такого? Хіба були тоді якісь альтернативи? На держави Західної Європи після того, як вони кинули УНР під час визвольних змагань 1917 - 1921 років, сподівання були марні. Так що залишався єдиний варіант.

А тим, хто розкидається звинуваченнями з приводу колабораціонізму, можна порадити спочатку розібратися з причинами того явища. А вона проста - комуністичний окупаційний режим призвів до всього того. Згадаймо перші місяці війни війни Німеччини з Московщиною - люди сотнями тисяч здавалися Вермахту, бо не бажали гинути за більшовиків. Не забуваймо про Голодомор і репресії щоб зрозуміти, якими категоріями могли мислити ті люди. Згадайте про бійню в тюрмах Західної України в 1941 році перед тим, як засуджувати добровольців до дивізії "Галичина". Так, Третій Райх виявився занадто недалекоглядним щоб використати антибільшовицькі настрої народів задля своєї перемоги - вдалася взнаки його шовіністична політика до інших націй.

От такі арґументи у відповідь всяким надокучливим "антифашистам". Тому якщо ми вважаємо сучасну Україну наступницею УНР, то УРСР - це фактично окупаційна адміністрація на українських землях, якій просто надали право погратися у "державність". Гітлерівці створили райхскомісаріат "Україна", більшовики - УРСР. Різниця невелика. І якщо співпраця з гітлерівцями - це колабораціонізм, то співпраця з комуністами - те саме. Це логічний висновок.

Про так зване "різноманіття альтернатив" для держави

Коли в наш час всякі нитики розповідають про "неправильний зовнішьополітичний вибір України", хочеться відповісти їм так:

Подерев'янський, як завжди, коротко і ясно. І доступною простому народу мовою. 

А тих, кому це треба сказати, зараз чимало розвелося в Україні. Все їм "не так". На їхню думку, в нас 5 років тому було безліч варіантів. Насправді — лише два. Або європейський вибір або "русский мир". Є, правда, ще любителі так званого "власного шляху", тобто ні сюди і ні туди. В сучасному світі яскравий приклад останнього — це Північна Корея. Цікаво, чи погодилися б прибічники "третього варіанту" на життя як в КНДР? Не думаю що вони б погодилися землю гризти заради подібного.

Але повернемося до того, що було на початку, до вибору між західним шляхом і участю в черговому імперському проекті Москви. Наше щастя, що багато хто зрозумів, що це і є той вибір за Подерев'янським — між морозивом і лайном. Хоч любителів останнього в Україні немало, більшість, а що найголовніше — активна частина населення, зрозуміла в чому справа і не допустила нового втягування нашої держави у всякі імперські проекти.

В чиєму інформаційному полі перебувала Україна перші два десятиліття незалежності?

Ось знайшов я цікавий журнал за 1999 рік. Із змістом номера знайомити вас не буду, але зверніть увагу на обкладинку:

Журнал цей з діаспори. Тут ви побачите новини з Балкан. 20 років тому Сербія вела війну проти Косова. Війна була жорстока, десятки тисяч місцевих жителів стали біженцями. Зрештою, навесні 1999 року авіація НАТО завдала ударів по Сербії і війна невдовзі завершилася. Ефективніше будь-яких "миротворців ООН" виявився Північноатлантичний Альянс, чесно кажучи.

Але розмова не про саму війну в Косово, а те, як всі ті події подавалися в нас. Позицію авторів журналу ми побачили, а тепер перейдемо до українських новинних ресурсів. І тут можна сказати, що наші ЗМІ зайняли позицію, абсолютно ідентичну позиції на Московії. Ті ж самі страшилки про "агресивний блок" і про "нещасних братів сербів". Чомусь ніхто не згадав про те, що Сербія протягом 90-х років розв'язала 4 війни. Це були такі війни: в Словенії (1991), Хорватії (1991-1995), Боснії (1992-1995) і Косово (1998-1999). Ніяк не могли змиритися із розпадом своєї імперії. В цьому плані серби самі знаєте кого нагадують.

А в українських новинах панувала повна солідарність з московськими. Тому нічого дивуватися, що вати в суспільстві занадто багато. Бо не зробили нічого протягом 1991-2014 років для інформаційної безпеки держави. Замість цього робили новини в унісон Москвою, знімали спільні фільми і серіали, про шоу-бізнес я взагалі мовчу. Цілковите пропагування "мишебратства", якщо коротко.

Звісно, після 2014 року зрушення в цій сфері відбулися, але ще багато чого треба надолужити.