середа, 26 вересня 2018 р.

Логічні міркування з приводу виборчого права

На своїй сторінці Антін Мухарський написав публікації з приводу загального виборчого права.

Ось текст:

Я - ЗА ОБМЕЖЕНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО
Кожен, хто хоче кермувати автомобілем, не піддаючи своє життя і життя подорожніх смертельній небезпеці, має пройти систему іспитів, аби отримати подібне право. 
То чому ж всі без розбору, досягнувши 18-ти річного віку без жодних іспитів, автоматично отримують право керувати таким складним механізмом як держава, беручи участь у виборах і прирікаючи суспільство нестися хтозна куди без правил і дорожньої карти?
Одним з варіантів вирішення кризової ситуації з інститутом виборів (підкупи, маніпуляції з підрахунком голосів, вкиди бюлетенів, тощо…) в Україні могла б стати система добровільно обмеженого виборчого права, згідно якої кожен громадянин після настання повноліття (а краще після 21-го року), для доступу до участі у виборах має пройти іспит із знання державного устрою України, її історії, культури, ну і, звичайно, мови. Іспит автоматизований. І за умови його складання громадянин отримує сертифіковану картку виборця, яка і надає йому право брати участь у виборах (хоч дистанційно, хоч особисто на дільниці), завдяки електронній системі обліку і підрахунку голосів. 
Подібна система значно покращить якість пересічного виборця, який свідомо (і це ключове слово) прагне брати участь у розбудові власної держави, дозволить мінімізувати ризики шахраювання на виборах, а головне – усуне від керування державою різних дебілів і маргіналів, що готові продавати свій голос за кіло гречки і консервовану сайру - основну електоральну базу вилупків, що й досі жирують у парламенті завдяки старанням неосвічених рабів.

Хтось може сказати, що це "недемократично". Можливо, але я нагадаю, що демократичний устрій не створювався для того щоб поголовно роздати всім виборче право. В стародавніх Атенах, де власне й виник цей устрій, право голосу мала відносно невелика частина його жителів. В стародавньому Римі повноправними були тільки ті, хто мав громадянство. А вони не становили більшість населення республіки, а потім імперії. 

Якщо проглянути більш сучасну історію, то загальних виборчих прав не роздавали всім направо і наліво. США, коли стали незалежною державою, надали право обирати владу лише окремим категоріям населення. А для підстрахування при виборах президента ввели колегію виборщиків, яка із деякими змінами існує і в наш час.

Але повернемося до України. Всі знають, скільки в нас населення байдуже ставиться до національних і державних питань. Та таким просто байдуже на все вищезазначене. Аби тільки поїсти, а після них хоч потоп. Тому логічно поставити питання "а чи варто в руки таким давати можливість впливати на курс держави?". Якщо їх цікавить питання, як напхати власне пузо — то нехай цим і займаються. Хай ті, кому небайдуже до майбутнього держави хай обирають владу. А виборче право треба заслужити, напевно в такому випадку не стане продавати голос за гречку, бо те, що здобув сам цінується набагато більше, ніж те що дали просто так.

Національний музей історії України

Як відомо з попереднього блоґу, сьогодні я був в цьому музеї. Після відвідання виставки ми мали можливість подивитися і на інші експонати. Ось світлини їх, коментувати не буду, бо це просто непотрібно.
















































Україна в графіці XVIII – XIX ст. - виставка музею історії України

Сьогодні я мав нагоду потрапити до Національного музею історії України, де була цікава виставка з назвою "Очима ближніх і дальніх сусідів: Україна в графіці XVIII – XIX ст.". Показано, як зображувалася в ті часи Україна в іноземних авторів. Я зробив трохи світлин там.

Ось постер цієї виставки:

Далі йде опис Польщі, Литви та східноєвропейських земель.


Наступні дві світлини - це карта "Україна земля козаків", яку видав Йоганн Баптист Гоманн в Нюрнберзі близько 1716 р.


А ось так малювали Східну Європу в Нідерландах в 1618 р.

Наступні дві фотографії - це твори доби Просвітництва про Україну.


А далі йшло ХІХ століття і з цього періоду є багато гравюр про життя народу. Ось яскраві приклади:




Аналог сучасного паспорта з XVIII століття:

А це я не зміг не сфотографувати - тут згадуються моє рідні краї. 😊

Трохи картин в стрічку:


Дві наступні фотографії - це гравюри із зображеннями з Криму:


І наостанок фотографії ланцюгового мосту Києва середини ХІХ століття: