Аргументи з табору гетьманців щодо "грамоти про федерацію"

В цьому блозі я не раз публікував перекази критиків Гетьманату Скоропадського в українській діаспорі. 

Ось пару посилань:

http://eugene-shpargalo-articles.blogspot.com/2017/04/blog-post_21.html

http://eugene-shpargalo-articles.blogspot.com/2018/01/blog-post.html

Основними претензіями є загравання гетьмана з проросійськими шовіністичними групами, а також грамота про федерацію. За останнє Скоропадський поплатився гетьманською булавою, як відомо. Я не являють прибічником гетьманства чи інших форм монархізму, але для цікавості праці прибічників гетьманату можу почитати. І от нещодавно попався мені збірник "За всенаціональну єдність", присвячений 110 річниці народження Павла Скоропадського та 65 річниці відновлення гетьманства. Видано це було в Торонто в 1983 році.

Чимало там є статей на різні теми. Одною з них є стаття "Історичні паралелі". Тут Скоропадського порівнюють з Богданом Хмельницьким. Останньому також дісталося за Переяславський договір від нащадків. Автор же говорить, що Хмельницький в той час не мав вибору. Але навіть після угоди він не полишив своїх планів створення східноєвропейської коаліції держав, в якій Україна мала відігравати велику роль. Але смерть гетьмана не дала цим амбітним планам втілитися в життя. І тим не менш: "сто літ валили українські люди те, що Гетьман Богдан створив за неповних 10 літ".

А тепер конкретно по Скоропадському. Як відомо: "Фасадним приводом до нього послужив т. зв. акт федерації з неіснуючою небольшевицькою Росією". Мається на увазі плвстання листопада–грудня 1918 року. Після цього дії Скоропадського порівнюють з вимушеним кроком Хмельницького в Переяславі, який: "Зробивши цим актом перший крок своєї державної політики, за ним, як нам відомо, мав прийти другий крок — Коаліція Держав Східної Европи". Подібне мав зробити, на думку автора, і Скоропадський. "Цим актом, щоб виграти час, щоб заручитися приязню альянтів царської Росії — Англії і Франції — щоб створити всі передумови розгрому перед кордонами України московських большевиків — Гетьман Павло Скоропадський пішов на цей вимушений обставинами крок." Як аргумент наводиться наступне: "Або самоізоляція після розвалу Німеччини і Австрії і в найкоротший час знищення большевиками чи білою ґвардією, підтримуваною Альянтами, або нічого не зобов'язуючий акт федерації і виграш в часі, щоб самому вбратися в сили".

Далі йдуть звинувачення інтелігенції в тому, що вона не пішла на співпрацю з гетьманом. Говориться, що Скоропадський, на відміну від Хмельницького, не страчував своїх опонентів.

Ось така аргументація. З одним можна погодитися, з іншим — ні. Все таки не варто забувати, як гетьман призначив командувати збройними силами українофоба Келлера, а невдовзі більшість військових частин перейшла до Директорії. Ні білогвардійці, ні Антанта не допомогли Скоропадському. Багато хто каже, що Директорія своїм повстанням відкрила шлях більшовикам. Це формулювання не вірне, оскільки вторгнення було неминучим. Директорія встигла перехопити ініціативу, тому більшовики не йшли під прапорами "визволення від гетьмана". Так, далі Україну чекала довга війна, але то вже інша історія.

Та й сама ідея відмови від суверенітету держави як тактичного кроку виглядає не дуже. Не дивно чому це було використано як привід до повстання, бо самих причин за кілька місяців накопичилося чимало. А з приводу паралелей з Хмельницьким — то його "багатовекторність" в зовнішній політиці теж мала негативні наслідки для України.

Ось такі аргументи прибічників гетьманату, а висновки хай кожен робить сам.