Аргументи з табору гетьманців щодо "грамоти про федерацію"

В цьому блозі я не раз публікував перекази критиків Гетьманату Скоропадського в українській діаспорі. 

Ось пару посилань:

http://eugene-shpargalo-articles.blogspot.com/2017/04/blog-post_21.html

http://eugene-shpargalo-articles.blogspot.com/2018/01/blog-post.html

Основними претензіями є загравання гетьмана з проросійськими шовіністичними групами, а також грамота про федерацію. За останнє Скоропадський поплатився гетьманською булавою, як відомо. Я не являють прибічником гетьманства чи інших форм монархізму, але для цікавості праці прибічників гетьманату можу почитати. І от нещодавно попався мені збірник "За всенаціональну єдність", присвячений 110 річниці народження Павла Скоропадського та 65 річниці відновлення гетьманства. Видано це було в Торонто в 1983 році.

Чимало там є статей на різні теми. Одною з них є стаття "Історичні паралелі". Тут Скоропадського порівнюють з Богданом Хмельницьким. Останньому також дісталося за Переяславський договір від нащадків. Автор же говорить, що Хмельницький в той час не мав вибору. Але навіть після угоди він не полишив своїх планів створення східноєвропейської коаліції держав, в якій Україна мала відігравати велику роль. Але смерть гетьмана не дала цим амбітним планам втілитися в життя. І тим не менш: "сто літ валили українські люди те, що Гетьман Богдан створив за неповних 10 літ".

А тепер конкретно по Скоропадському. Як відомо: "Фасадним приводом до нього послужив т. зв. акт федерації з неіснуючою небольшевицькою Росією". Мається на увазі плвстання листопада–грудня 1918 року. Після цього дії Скоропадського порівнюють з вимушеним кроком Хмельницького в Переяславі, який: "Зробивши цим актом перший крок своєї державної політики, за ним, як нам відомо, мав прийти другий крок — Коаліція Держав Східної Европи". Подібне мав зробити, на думку автора, і Скоропадський. "Цим актом, щоб виграти час, щоб заручитися приязню альянтів царської Росії — Англії і Франції — щоб створити всі передумови розгрому перед кордонами України московських большевиків — Гетьман Павло Скоропадський пішов на цей вимушений обставинами крок." Як аргумент наводиться наступне: "Або самоізоляція після розвалу Німеччини і Австрії і в найкоротший час знищення большевиками чи білою ґвардією, підтримуваною Альянтами, або нічого не зобов'язуючий акт федерації і виграш в часі, щоб самому вбратися в сили".

Далі йдуть звинувачення інтелігенції в тому, що вона не пішла на співпрацю з гетьманом. Говориться, що Скоропадський, на відміну від Хмельницького, не страчував своїх опонентів.

Ось така аргументація. З одним можна погодитися, з іншим — ні. Все таки не варто забувати, як гетьман призначив командувати збройними силами українофоба Келлера, а невдовзі більшість військових частин перейшла до Директорії. Ні білогвардійці, ні Антанта не допомогли Скоропадському. Багато хто каже, що Директорія своїм повстанням відкрила шлях більшовикам. Це формулювання не вірне, оскільки вторгнення було неминучим. Директорія встигла перехопити ініціативу, тому більшовики не йшли під прапорами "визволення від гетьмана". Так, далі Україну чекала довга війна, але то вже інша історія.

Та й сама ідея відмови від суверенітету держави як тактичного кроку виглядає не дуже. Не дивно чому це було використано як привід до повстання, бо самих причин за кілька місяців накопичилося чимало. А з приводу паралелей з Хмельницьким — то його "багатовекторність" в зовнішній політиці теж мала негативні наслідки для України.

Ось такі аргументи прибічників гетьманату, а висновки хай кожен робить сам.

Складнощі транслітерації

При написанні статей нині вимагають обов'язкової транслітерції списку використаних джерел. Ніби й нічого складного, але довелося повозитися із всім цим мені. В такій ситуації приходить думка, а чи не краще ввести в Україні латинську абетку. Хоча б як паралельну до кириличної. А що, навіть в китайській чи корейських мовах є затверджені правила написання єрогліфів латинськими літерами. І ніхто ніби не казав "єрогліфи — наші духовні скрепи".

Хоча й довелося повозитися із тим, як правильно записати українські слова латинськими літерами, все таки непогано вийшло. До речі, цей нині прийнятий варіант непогано підходить для паралельного алфавіту. Ось продемонструю тут два списки літератури із статті (тема — про Крути, до речі): один український, інший — транслітерований із англійським перекладом.

Бібліографічні посилання:

1. Довбня, В. Січові Стрільці київського формування у визвольних змаганнях 1917 – 1920 років: організація та правові засади діяльності. К.: Текст, 2002. 218 с.

2. Дорошенко, Д. Історія України 1917-1923 рр. Т.1. Доба Центральної Ради. Нью-Йорк : Булава, 1954. 437 с.

3. Збаразький, С.  Крути: у 40-річчя великого чину 29 січня 1918 – 29 січня 1958. Мюнхен – Нью-Йорк. 1958.  104 c.

4. Іванис, В. Симон Петлюра – президент України: 1879 – 1926. Торонто : Накладом 5-ої станиці Союзу бувших українських вояків, 1952. 257 с.

5. Історія українського війська. Опрац. І.Крип'якевич та ін. 2-е вид., доповнене. Вінніпег : Видав Іван Тиктор, 1953. 832 с.

6. Крутянець. Думки в 55-ліття українських Термопілів. Вісті комбатанта, 1973. №1. С. 13 – 20.

7. Крутянець. Думки в 55-ліття українських Термопілів (закінчення). Вісті комбатанта, 1973. №2. С. 28 – 42.

8. Мірчук, П.  Українсько-московська війна (1917-1919). Торонто : Ліга Визволення України, 1957.  80 с.

9. Млиновецький, Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-1922 рр.: Про що історія мовчить. Т.1. Б.м : 1966. 126 с.

10. О., Т.  Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр. Лондон : Об’єднання бувших вояків українців, 1950. 51 с.

11. Панченко О. Командир героїв-крутянців Аверкій Гончаренко. Вісті комбатанта, 2012. №1. С. 39 – 42.

12. Петрів В. Військово-історичні праці. Спомини. К., 2002. 640 С.

13. Тинченко Я. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 – березень 1918). К.– Львів, 1996

14. Удовиченко, О. Україна у війні за державність: історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил 1917-1921. Вінніпег: Видав хорунжий УСС Дмитро Микитюк, 1954. 178 с.

15. Щусь О. Й. Всеукраїнські військові з’їзди. К.: Ін-т історії України АН України, 1992. 86 с.

References:

1. Dovbnya V. (2002) Sichovi Striltsi kyivskoho formuvannya u vyzvolnukh zmahannyakh 1917 – 1921 rokiv: orhanizatsiya ta pravovi zasady diyalnosti [Sich Rifleman formad in Kiv during liberation struggle 1917 – 1921: organization and legal principles of activity]. Kyiv: Tekst [in Ukrainian].

2. Doroshenko D. (1954) Istoriya Ukrayiny 1917 – 1923 rr. T.1. Doba Tsentralnoyi Rady [History of Ukraine 1917 – 1923. Volume 1. Period of Central Council]. New York: Bulava [in Ukrainian].

3. Zbarazkyi S. (1958) Kruty: u 40-richchya velykoho chynu 29 sichnya 1918 – 29 sichnya 1958 [Kruty: on the 40th anniversary of the great battle 29 of January 1918 – 29 of January 1958]. Munich, New York [in Ukrainian].

4. Ivanys V. (1952) Symon Petlyura – prezydent Ukrayiny: 1879 – 1926 [Symon Petlyura – president of Ukraine: 1879 – 1926]. Toronto: Edition of Former Ukrainian Soldiers Union [in Ukrainian].

5. Istoriya ukrayinskoho viyska (1952) [History of Ukrainian army]. Edited by I.Krypyakevych. Second edition. Winnipeg [in Ukrainian].

6. Krutyanets. (1973) Dumky v 55-littya ukrayinskykh Termopiliv [Thoughts on the 55th anniversary of Ukrainian Thermopyles]. Visti kombatanta, issue 1, pp. 13 – 20. [in Ukrainian].

7. Krutyanets. (1973) Dumky v 55-littya ukrayinskykh Termopiliv (zakinchennya) [Thoughts on the 55th anniversary of Ukrainian Thermopyles (ending)]. Visti kombatanta, issue 2, pp. 28 – 42. [in Ukrainian].

8. Mirchuk P. (1957) Ukrayinsko-moskovska viyna (1917 – 1919) [Ukrainian–Moscow war (1917 – 1919)] Toronto: League for the Liberation of Ukraine [in Ukrainian].

9. Mlynovetsky R. (1966) Narysy z istoriyi ukrayinskykh vyzvolnykh zmahan 1917 – 1922 rr. : pro shcho istoriya movchyt. T.1 [Essays on history of Ukrainian liberation struggle 1917 – 1922: what about history silent. Vol.1] [in Ukrainian].

10. O.T. (1950) Vyzvolna borotba ukrayinskoho narodu 1917 – 1921 rr. [Liberation struggle of Ukrainian nation]. London: Association of Ukrainian Former Combatants [in Ukrainian].

11. Panchenko O. (2012) Komandyr heroiv-krutyantsiv Averkiy Honcharenko [Commander of Kruty`s battle heroes Averkiy Honcharenko].  Visti kombatanta, issue 1, pp. 39 – 42. [in Ukrainian].

12. Petriv V. (2002) Viyskovo-istorychi pratsi. Spomyny [Military history works. Memoires] Kyiv [in Ukrainian].

13. Tynchenko Y. (1996) Persha ukrayinsko-bilshovytska viyna (hruden 1917 – berezen 1918) [First Ukrainian-Bolshevik war (December 1917 – March 1918)] Kyiv, Lviv [in Ukrainian].

14. Udovychenko O. (1954) Ukrayina u viyni za derzhavnist: istoriya orhanizatsiyi i boyovykh diy Ukrayinskykh Zbroynykh Syl 1917 – 1921 [Ukraine during the war for sovereignty: history of organization and military actions of Ukrainian Armed Forces 1917 – 1921]. Winnipeg [in Ukrainian].

15. Shchus O. (1992) Vseukrayinski viyskovi zyizdy [All-Ukrainian military congresses] Kyiv: Institute of history National Academy of Science of Ukraine [in Ukrainian].

І на додаток — трохи таблиць із правилами транслітерції. Знайдено тут:

http://m.gloss.ua/citynews/109450-Ukrajinskiy-alfavit-otrimav-oficiynu-transliteraciyu-latiniceyu-Tablicya