Українці в США - цікаві факти

Переглядаючи сторінку "Голосу Америки" на YouTube, я знайшов цікаві матеріали про українців в США. Всього там 14 репортажів, які об'єднані у два відео.

У першому говориться по наступне:

1. Пам'ятник Тарасу Шевченку у Вашингтоні. Найвидатніше досягнення українців Америки.

2. Як українець у другому поколінні допомагав прокласти шлях до визнання Незалежності України урядом США.

3. Сурма - українська крамниця, що стала візитівкою Нью-Йорка, однак не дотягнула двох років до столітнього ювілею.

4. Український музей у Клівледі - унікальна колекція, що закарбувала життя українців поза межами Батьківщини.

5. Українське село Чикаго – район в якому прагнуть жити американці.

6. Мережа суботніх шкіл українознавства – запорука збереження своєї Спадщини.

7. Українці - п’ятикратні чемпіони США з футболу. Історія становлення футболу в Америці.

Друге відео містить інформацію про таке:
1. Як в Америці зберігали пам'ять про Голодомор в Україні.
2. Історія життя українця, що загинув 11 вересня 2001 року у Нью Йорку.
3. Американська мрія – як досягти успіху в Америці. Історія успіху українських іммігрантів.
4. Принципово новий спосіб боротьби з вірусами винайшли у Кремнієвій долині – один iз розробників, колишній харків'янин.
5. В гостях у єдиного українця в НБА – Олексій Лень один з найперспективніших центрових найкращої ліги світу.
6. Крістін Шевченко – солістка Американського балету вважає себе українкою, хоча й прожила більшість життя у США. 

7. Сестри Василіянки – понад сто років на службі українській громаді Америки. Унікальна історія монахинь, які пересікли океан аби доглядати за українськими сиротами.

От такі цікаві речі можна дізнатися з цих відео.

Фільм "Дюнкерк" - мої враження

Фільм Крістофера Нолана "Дюнкерк" нещодавно переглянув. Що можна сказати - специфічний фільм. Напевно, не кожному його можна дивитися. Любителям пафосу і різних кінокліше - точно. Тут не має якихось архетипових героїв чи злодіїв.

Нолан нестандартно підійшов до зйомок воєнного фільму. Ворога тут взагалі не видно - ні персонажів, ні облич від Вермахту. Лише в кінці можна побачити безликі силуети кількох німецьких солдатів. Цікавий підхід, правда? Безликий ворог, якщо коротко сказати. Хоча й персонажів серед британців як таких немає. Не всі дійові особи названі по імені, про їхні історії життя годі й думати. Останні існують для того, щоб рухати сюжет.

Головне в цьому фільмі - це страх і розпач тих, хто потрапив в оточення між ворогом і морем. Всі намагаються врятуватися за будь-яку ціну. І не треба мені розказувати "боягузливі бриташки" - такі коментатори ще невідомо як би себе вели в таких умовах. А оскільки головною темою фільму є страхіття війни, тому й не дивно, що німці тут безликі. Так, ворог вже неподалік, хоч його й не видно. А оточеним британцям доводиться рятуватися. Багато хто ламається від такої обстановки, що не дивно.

Атмосферу страху підкреслює музика, яку написав сам Ганс Ціммер. Цей композитор завжди вдало складає саундтреки до фільмів. Спецефекти теж на висоті - повітряні бої, судна, що тонуть та ін.

Правда при перегляді треба уважно дивитися, бо тут трапляються часті перенесення в часі назад і те, що вже ми бачили, показується з іншого ракурсу. Дивний підхід, як на мене.

Такі от мої враження від фільму. Кому цікаво таке - той може подивитися. Свої застереження я сказав. Цікаво, які нагороди отримає цей фільм, коли почнуться церемонії вручення? Незабаром дізнаємось.