Нещодавно в стрічці новин я знайшов посилання на одну нотатку на Facebook від користувача Алекс Новодворскі:
Назва влучна - "Фатальна помилка Росії". Тема цього довгого тексту - інтеграція України до НАТО та те, як Московія своїми діями підштовхнула до цього.
Ось сам текст, скопіюю його сюди:
Ще зовсім недавно російська пропаганда і її філії в Україні досить барвисто розписували тему з умовною назвою "Європа втомилася", маючи на увазі від України. Причому, кремлівські пропагандисти великого калібру цілком представляли скільки коштує ця "втома". Вони самі, їх куплені колеги з ЄС і деякі єврочиновники, присажені на російське бабло, регулярно затягували знайому пісню про старому. У цьому сенсі дуплет з "безвіза" і останньої голландської ратифікації асоціації України з ЄС залишив всіх цих діячів в резервації кінчених брехунів. Наші фахівці, які накидали це ж саме на вентилятор, миттєво стали поборниками цих процесів, а деякі навіть розповідають, що це їх особиста заслуга. Але ми добре пам'ятаємо їх імена і тепер ні лисі, ні бородаті чесуни язиків ніколи не будуть сприйматися всерйоз.
У сухому залишку бачимо чіткі ознаки стрімкої євроінтеграції України. Таку швидкість процесів не показував ніхто з наших найближчих сусідів, ні Грузія, ні Молдова. І це з урахуванням того, що ми починали реальний рух навіть не з нуля, а з мінуса. Тепер уже саме питання про повноцінне входження України в структури ЄС не стоїть, вся справа в швидкості і часу. Як відзначають багато спостерігачів з Європи, Україна показала такі можливості і такий потенціал, який ніхто просто не міг розглянути на початку процесу.
Але найцікавішим є питання про перспективи входження в НАТО. Те, що це необхідно самій Україні - вже безперечно і жоден розсудливий чоловік не зможе заперечити на це твердження. Агресія Росії показала, чому і навіщо це необхідно. У цьому сенсі, прямо зараз відбуваються події, які наближають момент, коли входження в НАТО стане технічно можливим.
Уже відомо про те, що внутрішня структура Збройних сил України приводиться у відповідність зі стандартами НАТО. Про це не раз заявляв міністр оборони і в цьому немає ніякого секрету. Але є і більші приклади того, що прямо зараз закладається фундамент інтеграції з Альянсом. Наприклад, нові зразки озброєнь, які розробляються нашою промисловістю, спочатку проектуються з урахуванням сумісності з натівськими системами озброєнь. Нещодавно стало відомо, що розробляється самохідна артилерійська установка вітчизняного виробництва, яка повинна змінити наявні на озброєнні три системи САУ совкових часів. Уже відомо, що в технічному завданні зазначено знаряддя натівського калібру, здатне працювати всім спектром боєприпасів, що перебувають на озброєнні наших партнерів. Що цікавіше, зараз прискореними темпами будується новий завод з випуску боєприпасів. Як нам відомо, там теж передбачено випуск боєприпасів саме натівського стандарту. Тобто, поки йдуть не дуже помітні тектонічні процеси уніфікації ВСУ і НАТО, Україна вже зараз вкладає великі кошти в виробництва, які будуть випускати військову продукцію саме натівського зразка. Все совкове, що є зараз, буде вистріляне в окупанта, а залишки - знищені. Все інше вже не матиме совкових коренів і буде здатне використовувати боєприпаси, модулі, вузли і агрегати виробництва наших партнерів.
Так що тут - все зрозуміло, інше питання - чи потрібні ми НАТО? Відповідь на нього більш ніж певна. На нього можна відповідати відразу з декількох напрямків. Наприклад, зовсім недавно в НАТО була прийнята Чорногорія і кожен може самостійно відповісти на питання - навіщо вона потрібна Альянсу. Це з урахуванням того, що там немає ні якоїсь великої промисловості, ні стратегічного положення, ні військового потенціалу. Приблизно так само в НАТО були прийняті країни Балтії. Кожен може самостійно відповісти собі на питання про Чорногорію, а ми зайдемо з іншого боку.
У нинішній кризі з надзвичайно зрослої агресивністі Росії, найактивнішими і безкомпромісними членами Альянсу виявилися Румунія, Польща і країни Балтії. Саме вони першими забили на сполох і підняли свої бойові прапори. Вже після цього - підключилися Штати і останніми стали прокидатися ті, хто за визначенням мав би першим відреагувати на агресію Москви. Ми маємо на увазі Німеччину і Францію. Тільки важкі ляпаси з Вашингтона вивели їх зі сплячки і виявилося, що зразок адекватності від них давно перекочував до нових членів Альянсу.
Тут важливо зауважити, що сам блок НАТО був організований на противагу совковим прагненням доробити те, чого не вдалося зробити за підсумками Другої Світової Війни. Вступивши в неї, совок мав на увазі підім'яти під себе всю Європу, але товариш Гітлер зіпсував усі плани і вийшло так, як вийшло. Трохи пізніше совок взявся за старе і став посилено мілітаризувати окуповані території європейських країн, особливо ту частину Німеччини, яка отримала назву НДР. На противагу цьому відродившомуся експансіонізму і виник Альянс. Тобто, спочатку був антисовковий блок. Зараз все повертається на місце і НАТО згадало своє призначення протистояння Москві. Це повернення до тями якраз і забезпечили країни, прямо постраждалі від агресії совка.
У цьому сенсі Україна є надзвичайно цінним активом. Якщо країни Балтії, Польща і Румунія мають рахунки більш ніж півстолітньої давності, то у нас цей рахунок не закритий прямо зараз і прийняття України в НАТО додасть її історичній спрямованості новий і виключно потужний імпульс. Крім того, українська армія, на відміну від армій країн Європи, має новітній досвід практичного протистояння з титульним противником. Безліч коментарів військових інструкторів армій країн НАТО, які проводили тренінги на Яворівському полігоні, в Широкому Лані та інших місцях давали досить цікаві коментарі з приводу підсумків своєї роботи. Вони відзначали, що їдучи з України, вони не можуть однозначно відповісти собі на питання про те, хто кого вчив на цих полігонах. Ясно, що нові види техніки і озброєнь, освоєних нашими військовими, вимагали пояснень і вправ, але що стосується способів ведення військових дій в досить специфічних умовах гібридної війни, то інструктори нічим допомогти не змогли і відкинувши упередження - посилено переймали наш досвід.
На сьогодні українська армія об'єктивно є найбільш боєздатною, досвідченою і численною. Просто для інтересу можна порівняти те, наскільки НАТО стало могутніше після входу до нього Чорногорії і які обриси прийме Альянс після входу до його складу України. Причому, на відміну від багатьох старих членів НАТО, Україну не потрібно переконувати приймати найжорсткіші заходи, в відношенні до противника, вона це готова робити в будь-який момент і в будь-якому масштабі, бо рахунок відкритий на стільки, що оплачувати його ми будемо при будь-якій зручній можливості.
Крім того, Україна має хоч і ґрунтовно вбиту, але ще живу оборонну промисловість, яка здатна робити речі, рівня кооперації кількох європейських країн, які об'єднувалися для створення бронетехніки, ракет або літаків. Наша економіка йде на підйом і починає рости зовсім не тими галузями, які були до війни. В тому числі, як гриби ростуть нові виробництва військової техніки.
Варто погодитися, що саме військовий потенціал України здатний дати Альянсу новий імпульс в усіх напрямках діяльності. Крім того, вкрай важливим є аспект географії. Будучи членом Альянсу, Україна забезпечує короткий доступ до всіх основних військових баз ВС РФ. В тому числі, до баз зберігання ЯЗ або місць, де знаходяться шахтні пускові установки найпотужніших МБР в Саратовській області. Засоби ураження, розташовані на території України, дадуть лише кілька хвилин підлітного часу і гарантовану поразку майже всієї інфраструктури РВСН РФ.
Зараз в небі Лугандона регулярно літають американські дрони-розвідники, які сканують обстановку у всіх діапазонах, важливих для військових. В тому числі, і весь спектр радіочастот. Але тут треба враховувати важливий факт, ефективна дальність скануючої апаратури дрона, що летить на висоті близько 10 км, досягає 300 км. З урахуванням того, що апарат дружніх збройних сил може вільно пересуватися в повітряному просторі України, кожен може взяти крайню точку нашої території на сході Харківської або Луганській області і відміряти 300 км вглиб російської території і отримати уявлення про те, куди отримані надійні цілевказівки, по стаціонарним цілям і повністю зчитана місцевість для підльоту до цілі на наднизькій висоті. Коли Україна увійде до Альянсу, Росію вже не потрібно буде контролювати важкими ракетами, що стоять на іншій стороні Земної Кулі. Вже досить буде легких, маневрених і малопомітних засобів, які легко висмикнуть ікла, кігті, ніздрі, очі і вуха у немитого ведмедя.
Тому, складається враження про те, що вистоявши в цій кривавій бійці і вже перемагаючи супротивника за очками, Україна стає більш необхідною НАТО, ніж НАТО Україні. Може бути, ми десь і згущаємо фарби і трохи наплутали з пропорціями, але в загальному ситуація виглядає саме так.
І в завершенні зауважимо. Такого розкладу майже напевно не було б, якби Росія не зробила фатальну помилку, напавши на Україну. Тепер все це перейшло в режим неминучості і станеться в дуже короткій перспективі, набагато швидше, ніж це можна уявити. Зараз немає, а років через 10 там, де сьогодні знаходиться Росія, читатимуть курс історії, де розкажуть про Путіна, який скоїв смертельний, для всієї Росії крок - вліз в Україну.
Ось така думка. А від себе додам, що це погано, що ще кілька років тому більшість жила совковими байками про Північноатлантичний Альянс. Ще не забута вся та екзальтована біомаса, яка з комуняцькими прапорами та "аквафрешами" виступала проти будь-яких зв'язків з тим військовим союзом. Ну от і отримали за всю ту недалекоглядність. Ні, ну вони ж свято вірили в "брацкія народи", що Скрепостан ніколи не нападе на нас. А в той час за поребриком довго йшла українофобська пропаганда. Фільм "Брат-2" вийшов ще в 2000 році, а потім було багато інших. Не варто забувати й про газові війни, торгові обмеження. Ну і скандал через незрозумілу фразу "лаша тумбай". І що все це змінило думку в населення? Та ніяк. Абсолютно ніяк. Так от наша сучасна історія.
